Рішення № 6531376, 03.11.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 листопада 2009 р.           Справа 7/135-09

за позовом: Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", с. Музичі, Києво-Святошинський район, Київська область

до: Селянського фермерського господарства "Ромашка", с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область

про стягнення 149 027,15 грн..

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Мисліцький Ю.В. - представник, довіреність № 17/07/09 від 17.07.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з СФГ "Ромашка" на користь МПП Фірма "Ерідон"149027,15 грн., у тому рахунку 78542,22 грн. основного боргу, 9489,07 грн. інфляційних втрат, 42261,47 грн. курсової різниці, 9490,95 грн. 20 % річних та 9243,44 грн. пені в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.09.2008 року № 345/08/63.

За вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/135-09 та призначено до розгляду на 01.07.2009 року.

Однак 26.06.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі від 04.06.2009 року надійшла апеляційна скарга СФГ "Ромашка".

Беручи до уваги викладене ухвалою від 26.06.2009 року провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги СФГ "Ромашка" на ухвалу про порушення провадження у справі від 04.06.2009 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року було відмовлено СФГ "Ромашка" у прийняті апеляційної скарги, а справу направлено до суду першої інстанції.

23.07.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено, ухвалою від 28.07.2009 року та призначено до розгляду 07.08.2009 року.

Однак 04.08.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі від 04.06.2009 року надійшла касаційна скарга СФГ "Ромашка".

Відтак провадження у справі знову було зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 21.09.2009 року СФГ "Ромашка" відмовлено у прийняті касаційної скарги.

05.10.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 07.10.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 29.10.2009 року.

29.10.2009 року до суду надійшла касаційна скарга СФГ "Ромашка" на ухвалу від 04.06.2009 року (про порушення провадження у справі).

Ухвалою від 29.10.2009 року відповідачу було відмовлено у прийняті касаційної скарги та повернуто її останньому.

В судовому засіданні 29.10.2009 року оголошувались перерви до 30.10.2009 року та до 03.11.2009 року в зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових документів.

Відповідач в судове засідання призначене на 29.10.2009 року не з'явився, не виконав вимоги ухвали суду від 07.10.2009 року щодо надання доказів не повідомивши суд про причини неявки та причини ненадання доказів.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання виходячи з наступного.

Із поштового повідомлення № 259653 вбачається, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 16.06.2009 року (а.с.36, т.1).

Слід зазначити, що ухвалу про порушення провадження у справі надіслано відповідачу за адресою: с.Обідне, Немирівський район Вінницька область, 22811. За цією ж адресою надсилалась відповідачу ухвала від 07.10.2009 року про призначення судового засідання. Слід вказати, що ухвала від 07.10.2009 року надсилалась рекомендованою кореспонденцією і станом на 29.10.2009 року до суду не повернувся конверт з даною ухвалою.

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Із позовної заяви та доданих до неї документів (договір, видаткові накладні, довіреності) вбачається, що адресою відповідача зазначено: с.Обідне Немирівського району Вінницької області за якою, як вже вказувалось вище, надсилались ухвали відповідачу.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 04.06.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали від 07.10.2009 року про поновлення провадження у справі, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги наведене вище, а також те, що відповідач неодноразово оскаржував процесуальні документи у даній справі, які не підлягають оскарженню суд дійшов висновку про поінформованість відповідача про наявність в провадженні суду справи № 7/135-09.

Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.09.2008 року між МПП "Ерідон" (Постачальник) та СФГ "Ромашка" (Покупець) було укладено договір поставки № 345/08/63 відповідно до п.п. 1.1 якого Постачальник в терміни визначені договором зобов'язувався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язувався прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

В п.2.1 Договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна продукції яка буде постачатись за даним Договором визначається Додатками, накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною Договору.

При цьому ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках у національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби захисту рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива) (п.2.3 Договору).

Для Товару (ЗЗР, Насіння) ціна визначається виходячи з офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США або євро) на день підписання відповідного додатку (п.2.4 Договору).

В пункті 2.4.1 Договору сторони погодили, що в тому випадку коли курс іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2* В, де С - сума належна до плати; В - ціна товару на момент підписання Додатку; А1 - курс іноземної валюти на день перерахування коштів; А2 - курс іноземної валюти на день підписання відповідного додатку.

В розділі 3 Договору сторонами врегульовано умови оплати.

Так, згідно п.3.1 Договору передбачено, що умови оплати визначаються в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторонами було підписано 4 додатки до Договору.

Згідно додатків № 345/08/63/-1Н від 04.09.2008 року, № 345/08/63-1ЗЗР від 04.09.2008 року, крім іншого, Постачальник зобов'язувався передати Покупцю Насіння на суму 28263,44 грн. та Товари (ЗЗР) на суму 31922,74 грн. відповідно, а Покупець зобов'язувався сплатити вказані суми в строк до 30.09.2008 року (а.с.20, 23, т.1).

Згідно додатку № 345/08/63-2ЗЗР від 04.09.2008 року Постачальник мав передати Покупцю Товари (ЗЗР) на загальну суму 13365,00 грн., а Покупець мав оплатити отриманий Товар до 31.10.2008 року (а.с.21, т.1).

В додатку № 345/08/63-3 ЗЗР від 02.12.2008 року сторони погодили передачу Товару (ЗЗР) на суму 4991,04 грн. і обов'язок Покупця оплатити його в строк до 05.12.2008 року (а.с.22, т.1).

На умовах договору № 345/08/63 від 04.09.2009 року на додатків до нього позивач згідно видаткових накладних № 35406 від 04.09.2008 року, № 35459 від 07.10.2009 року, № 35496 від 02.12.2008 року та № 35407 від 04.09.2008 року та довіреностей серія ЯПК № 702872, серія ЯПК № 702879, серія ЯПК № 702891 поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 78542,22 грн. (а.с.24-30, т.1).

За посиланням позивача відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті за отриманий товар в строки передбачені додатками до договору № 45/08/63 від 04.09.2008 року не здійснивши жодної оплати, що змусило позивача звернутись до суду.

На підтвердження відсутності надходжень грошових коштів від відповідача позивачем надано довідку філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 17.06.2009 року № 040-07/3254, довідку Акціонерного промислово-інвестиційного банку від 17.06.2009 року № 20/12-21/51 (а.с.53-54, т.1).

Разом з тим, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було проведено частковий розрахунок, а саме ним сплачено 15000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, довідкою по взаєморозрахункам з клієнтами за період з 17.06.2008 року по 03.11.2009 року.

З урахуванням проведеного відповідачем часткового погашення боргу, станом на час прийняття рішення (03.11.2009 року) сума боргу відповідача перед позивачем складає 63542,22 грн. (78542,22-15000,00).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки 04.09.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, згідно п.3.1 Договору сторони визначили умови оплати Товару в додатках до Договору, зокрема згідно додатку № 345/08/63-1Н від 04.09.2009 року до 30.09.2008 року, згідно додатку № 345/08/63-1ЗЗр від 04.09.2008 року до 30.09.2008 року, згідно додатку № 345/08/63-2ЗЗР від 07.10.2008 року до 31.10.2008 року та згідно додатку № 345/08/63-3ЗЗР від 02.12.2008 року до 05.12.2008 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу з відповідача є обґрунтованими та правомірними. Разом з тим вказана вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 63542,22 грн. виходячи з того, що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього до суду.

Беручи до уваги факт проведення розрахунків після порушення провадження у справі суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 15000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення курсової різниці по відношенню до долара США, яку позивач заявив до стягнення станом на день подачі позову в розмірі 42261,47 грн. суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як було вказано раніше в п. 2.4 Договору сторони передбачили, що ціна товару визначається виходячи з офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долар США або євро) на день підписання відповідного додатку.

В тому випадку коли курс іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2*В, де С - сума належна до плати; В - ціна товару на момент підписання Додатку; А1 - курс іноземної валюти на день перерахування коштів; А2 - курс іноземної валюти на день підписання відповідного додатку.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення курсової різниці правомірною.

При перевірці правильності розрахунку курсової різниці судом встановлено наступне.

Як зазначалось раніше, позивачем поставлено відповідачу Товар на загальну суму 78542,22 грн..

Слід зауважити, що на частину Товару на суму 60186,18 грн. додатки було підписано 04.09.2008 року, коли курс долара США становив - 1 дол. США=4,8507 грн., на частину Товару на суму 13365,00 грн. підписано додаток 07.10.2008 року, коли курс долара США становив - 1 дол.США=4,8695 грн., а на частину Товару на суму 4991,04 грн. підписано додаток 02.12.2008 року, коли курс долара США становив - 1 дол.США=7,1420 грн..

Як вбачається із відбитку штемпеля на конверті в якому до суду надійшла позовна заява днем здачі позову до суду являється 29.05.2009 року. Офіційний курс долара США становив на вказану дату - 1 дол.США=7,6188 грн..

В результаті проведення перерахунку виходячи із значень офіційного курсу долара США станом на 04.09.2008 року, 07.10.2008 року, 02.12.2008 року та 29.05.2009 року та сум, які підлягали оплаті судом отримано наступні значення курсової різниці:

- Додатки від 04.09.2008 року - (7,6188/4,8507*60186,18)-60186,18=34345,83 грн.;

- Додаток від 07.10.2008 року - (7,6188/4,8695*13365,00)-13365,00=7545,82 грн.;

- Додаток від 02.12.2008 року - (7,6188/7,1420*4991,04)-4991,04=333,20 грн..

Таким чином сума втрат від курсової різниці, яка отримана судом становить 42224,85 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 42261,47 грн..

Різниця в отриманих сумах пояснюється тим, що позивачем неправильно визначено курс на день заявлення позову, а також проведено розрахунки без врахування неокруглених значень.

В зв'язку з отриманням меншого значення курсової різниці, ніж заявлено позивачем в стягненні 36,62 грн. курсової різниці суд відмовляє.

Слід зазначити, що інформацію про офіційний курс долара США по відношенню до гривні судом взято із ІПС "Ліга:Еліт" - Розділ "Довідники" та відомостей розміщених на офіційному сайті Національного Банку України (Розділ "Статистика" - "Зовнішній сектор" - "Обмінний курс").

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 9490,95 грн. 20 % річних, 9243,44 грн. пені та 9489,07 грн. інфляційних втрат суд враховує наступні положення законодавства.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.1.1 Договору сторони встановили, що, крім іншого, за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору.

Слід зазначити, що в п.7.8 Договору сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦУ України, продовжується до 3 років.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.2.2 Додатків до Договору, які укладались між сторонами у випадку прострочення терміну оплати вартості Товару зазначеного у п.2.1 Додатку, Покупець сплачує на користь Постачальника 20 % річних нарахованих на загальну суму простроченої оплати. Строк нарахування відсотків діє до повного виконання Покупцем оплати заборгованості за поставлений Товар та сплати всіх штрафних санкцій в повному обсязі.

Таким чином вимога про стягнення 20 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та правомірною, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків стосовно пені судом виявлено помилки в обрахунку пені, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку пені наданого позивачем, останній обраховує її по кожному додатку окремо. При цьому періоди за які проводиться нарахування пені позивач визначив наступним чином: додатки від 04.09.2008 року та від 07.10.2008 року - з 20.11.2008 року по 18.05.2009 року; додаток від 02.12.2008 року - з 06.12.2008 року по 18.05.2009 року.

Суд вважає такий розрахунок невірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вказувалось раніше, в додатках до Договору сторони погодили кінцеву дату оплати - зокрема згідно додатків від 04.09.2008 року - до 30.09.2008 року, згідно додатку від 07.10.2008 року - до 31.10.2008 року та згідно додатку від 02.12.2008 року до 05.12.2008 року.

Як вбачається із змісту Договору та додатків до нього сторонами не було погоджено збільшення періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а тому в даному випадку щодо періоду нарахування штрафних санкцій підлягає застосуванню норма передбачена ч.6 ст.232 ГК України.

Положення п.7.8 Договору, з огляду на їх зміст, розцінюються судом як погодження сторонами збільшення тривалості позовної давності відносно вимог про стягнення штрафних санкцій, а не як погодження збільшення періоду нарахування штрафних санкцій.

Таким чином правомірним буде нарахування пені згідно додатків від 04.09.2008 року за період з 01.10.2008 року по 01.04.2009 року, за додатком від 07.10.2008 року - за період з 01.11.2008 року по 01.05.2009 року.

Суд погоджується із періодом, який визначив позивач за додатком від 02.12.2008 року - 06.12.2008 року по 18.05.2009 року.

Оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, остання підлягає перерахунку.

Разом з тим, суд зважаючи на те, що визначення періодів нарахування штрафних санкцій є правом позивача, здійснив перерахунок беручи до уваги початок періоду який вказав позивач у розрахунку за додатками від 04.09.2008 року та від 07.10.2008 року - 20.11.2008 року. При цьому суд зазначає, що кінцева дата нарахування визначалась виходячи із приписів ч.6 ст.232 ГК України.

Судом проведено перерахунок пені із врахуванням того, що в 2008 році кількість днів становила 366 в результаті чого судом отримано 7228,24 грн. пені:

- Додатки від 04.09.2008 року - (24/366*60186,18*42(20.11.2008-31.12.2008)/100=1657,58+24/365*60186,18*91(01.01.2009-01.04.2009)/100=3601,27)=5258,85 грн.;

- Додаток від 07.10.2008 року - (24/366*13365,00*42(20.11.2008-31.12.2008)/100=368,08+24/365*13365,00*121(01.01.2009-01.05.2009)/100=1063,34)=1431,42 грн.;

- Додаток від 02.12.2008 року - (24/366*4991,04*26(06.12.2008-31.12.2008)/100=85,09+24/365*4991,04*138(01.01.2009-18.05.2009)/100=452,88)=537,97 грн..

Виходячи з наведеного, в стягненні 2015,20 грн. пені суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 20 % річних судом виявлено помилку, яка полягає у неврахуванні позивачем того, що кількість днів в 2008 році становила 366.

В результаті перерахунку 20 % річних судом отримано 9481,22 грн. 20 % річних:

- Додатки від 04.09.2008 року - (20/366*60186,18*92(01.10.2008-31.12.2008)/100=3025,75+20/365*60186,18*138(01.01.2009-18.05.2009)/100=4551,06)=7576,81 грн.;

- Додаток від 07.10.2008 року - (20/366*13365,00*61(01.11.2008-31.12.2008)/100=445,49+20/365*13365,00*138(01.01.2009-18.05.2009)/100=1010,61)=1456,10 грн.;

- Додаток від 02.12.2008 року - (20/366*4991,04*26(06.12.2008-31.12.2008)/100=70,91+20/365*4991,04*138(01.01.2009-18.05.2009)/100=377,40)=448,31 грн..

Таким чином в стягненні 09,73 грн. 20 % річних слід відмовити, як заявлених безпідставно.

В результаті перевірку розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено допущені позивачем, які полягають в невірному визначенні середнього значення індексу інфляції за період прострочення та проведення обрахунку без врахування неокруглених значень.

Так, судом отримано інфляційних втрат за період з 01.10.2008 року по 30.04.2009 року (борг - 28263,44 грн.) 3561,19 грн., тоді як позивач заявив до стягнення 3569,97 грн.; за період з 01.10.2008 року по 30.04.2009 року (борг - 31922,74 грн.) 4022,27 грн., тоді як позивач заявив до стягнення 4149,96 грн..

В періоді з 01.11.2008 року по 30.04.2008 року (борг - 13365,00 грн.) судом не виявлено помилок, а в періоді з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року (борг -4991,04 грн.) судом отримано більше значення інфляційних втрат ніж заявлено позивачем - 344,38 грн., тоді як заявлено 339,39 грн..

Оскільки визначення суми інфляційних втрат є прерогативою позивача суд задовольняє його вимогу у вказаному періоді виходячи із заявленої до стягнення суми, а в перших двох випадках відмовляє в стягненні 136,17 грн. інфляційних втрат оскільки заявлена до стягнення сума є більшою ніж отримано судом в результаті перерахунку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 04.06.2009 року, від 28.07.2009 року та від 07.10.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу та часткової відмови в стягненні пені, 20 % річних. інфляційних втрат та курсової різниці.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 03.11.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, ч.2 ст.524, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.2 ст.533, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 631, 655, 692, ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.75, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Ромашка", с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область, 22811 - (ідентифікаційний код - 23063300) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", вул. Леніна 16, кв. 82, с. Музичі, Києво-Святошинського району, Київської область, 08125 - (ідентифікаційний код - 19420704) - 63 542 грн. 22 коп. - боргу, 9 352 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 9 481 грн. 22 коп. - 20 % річних, 42 224 грн. 85 коп. курсової різниці по відношенню до долара США, 1 468 грн. 29 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 307 грн. 89 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 15000 грн. 00 коп. основного боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В стягненні 36 грн. 62 коп. курсової різниці по відношенню до долара США, 2015 грн. 20 коп. пені, 09 грн. 73 коп. 20 % річних, 136 грн. 17 коп. інфляційних втрат відмовити.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 листопада 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Леніна, 16, кв. 82, с. Музичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08125.

3 - відповідачу - с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область, 22811.