Рішення № 6531330, 04.11.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 листопада 2009 р.           Справа 2/193-09

за позовом: ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульв.Т.Шевченка, 18) в особі Центру електрозв'язку №1 Вінницької філї ВАТ "Укртелеком", Вінницька область, м.Гайсин, вул.Жовтнева, 28а

до: Колективного підприємства "Гайсинська меблева фабрика", Вінницька область, м.Гайсин, вул.Українська, буд.11

про стягнення 629,20 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ясінська І.Г. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

          Заявлено позов про стягнення з Колективного підприємства "Гайсинськамеблева фабрика" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №1 Вінницької філї ВАТ "Укртелеком" 629,20 грн., в тому рахунку 613,91 грн. - основного боргу, 4,73 грн. - пені, 5,92 грн. - індексу інфляції, 4,64 грн. - 3% річних за невиконання умов договору про надання послуг електрозв"язку № 72 від 05.06.2003 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.09.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/193-09 та призначено до розгляду на 04.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 04.11.2009 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 08.09.2009 року документів не надав. При цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 08 вересня 2009 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві. 11.09.2009 року відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/193-09, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 395034 від 14.09.2009 року.

Крім того суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.06.2003 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №1 Вінницької філї ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв"язку) та КП "Гайсинська меблева фабрика" (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв"язку №72, відповідно до умов якого підприємство електрозв"язку зобов"язалося надавати споживачу послуги електрозв"язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з березня 2009 року по липень 2009 року було надано послуги електрозв"язку на загальну суму 613,91 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги: рахунок № 342000072 за березень 2009 року на суму 121,30 грн.; рахунок № 342000072 за квітень 2009 року на суму 118,01 грн.; рахунок № 342000072 за травень 2009 року на суму 136,30 грн.; рахунок № 342000072 за червень 2009 року на суму 129,82 грн.; рахунок № 342000072 за липень 2009 року на суму 108,48 грн.;

Відповідно до п. 4.2. договору споживач сплачує за послуги електрозв"язку за спільно погодженою авансовою системою оплати.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 договору).

Відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки оплату за отримані послуги не здійснив.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу, штрафних санкцій за договором про надання послуг електрозв"язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв"язку належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору про надання послуг електрозв"язку № 72 від 05.06.2003 року.

В зв'язку з наведеним за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 613,91 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв"язку понад установлений термін ( з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем 4,73 грн. - пені, 5,92 грн. - індексу інфляції, 4,64 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки нараховано відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі. З відповідача слід стягнути 613,91 грн. - основного боргу, 4,73 грн. - пені, 5,92 грн. - індексу інфляції, 4,64 грн. - 3% річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Гайсинська меблева фабрика", 23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Українська, буд. 11 (ідентифікаційний код - 05486548, р/р № 260069917 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО - 302247) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №1 Вінницької філї ВАТ "Укртелеком", 23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Жовтнева, 28а (ідентифікаційний код - 01182204, р/р № 260017435 у АППБ "Аваль" м. Вінниця, МФО - 302247) 613,91 грн. - основного боргу, 4,73 грн. - пені, 5,92 грн. - індексу інфляції, 4,64 грн. - 3% річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 312,50 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 листопада 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- ВАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульв.Т.Шевченка, 18) в особі Центру електрозв'язку №1 Вінницької філї ВАТ "Укртелеком", Вінницька область, м.Гайсин, вул.Жовтнева, 28а;

3 - відповідачу- Колективному підприємству "Гайсинська меблева фабрика", Вінницька область, м.Гайсин, вул.Українська, буд.11