Постанова № 65313209, 13.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2017 р. № 820/6626/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М., суддів: Панченко О.В., Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Прокопчук Я.М.,

представника третьої особи - Прокопчук Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12 жовтня 2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5 «Про припинення діяльності арбітражного керуючого» про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва № 724 від 15 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1, та забезпечити виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого від 15 квітня 2013 №724, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

В обґрунтування позову зазначив, що наказ Міністерства юстиції України №3369/5 від 25 листопада 2016 року про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №724 від 15 квітня 2013 року прийнято на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, за відсутності відповідного рішення Державного органу з питань банкрутства про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого, він не відповідає вимогам щодо законності, та відповідно підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначила, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 457/5 від 18.03.2013 року видано ОСОБА_1 свідоцтво № 724 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії.

Підприємством ТОВ «Грін Майл» на ім'я директора департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України направлено скаргу від 29 липня 2016 року, в якій підприємство просить негайно провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 при виконання повноважень ліквідатора ЗАТ «Краснопавлівський молокозавод» оскільки, ліквідатором під час виконання повноважень грубо порушено права та інтереси кредитора.

Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області отримано доручення від Міністерства юстиції України від 03 серпня 2016 року вих..№1206/22066-0-30-16/9.4 на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ЗАТ «Краснопавлівський молокозавод» з питань викладених у листах підприємства ТОВ «Грін Майл» від 15 червня 2016 року та 29 липня 2016 року.

Згідно повідомлення Головного територіального управління юстиції у Харківській області №53 від 11 серпня 2016 року, перевірка діяльності арбітражного керуючого проводилася з 23 серпня 2016 року до 26 серпня 2016 року.

За результатами проведення перевірки Головним управлінням юстиції у Харківській області складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 26 серпня 2016 року № 47.

Комісією Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 06 вересня 2016 року №56, в якому зазначені порушення допущені арбітражним керуючим ОСОБА_1 аб.2,13 ч.1 ст.25 та ч.1 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Департаментом з питань судової роботи та банкрутства 16 вересня 2016 року Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) направлено для розгляду на засіданні подання №799 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

12 жовтня 2016 року Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яке було викладено у протоколі засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.10.2016 №52/10/16.

Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих направлено до Міністерства юстиції України подання №575 від 12.10.2016 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Наказом Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12.10.2016 №575 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12.10.2016 №52/10/16, анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 15 квітня 2013 року № 724, яке видано ОСОБА_1.

Правові засади здійснення діяльності арбітражних керуючих в Україні визначають Закон України № 2344-XII від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 року (далі Закон України № 2344-XII) та нормативні акти, прийняті Міністерством юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, в розумінні ст. 3 вказаного Закону. До функцій Міністерства юстиції України в регулюванні діяльності арбітражних керуючих відноситься організація системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), встановлення вимог для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), формування Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України та інші передбачені законодавством повноваження.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 2344-XII, арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, а право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності регулюється ст.ст. 106-113 Закону України № 2344-XII та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 03.07.2013 року за № 1113/23645 (далі по тексту - Порядок № 1284/5), згідно п. 1.4 якого, встановлено процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов'язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12 жовтня 2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), суд зазначає наступне.

Правові засади діяльності Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) регулюються Законом України № 2344-XII та Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.01.2013 року за № 112/22644 (надалі - Положення № 81/5).

Це Положення визначає порядок утворення при Міністерстві юстиції України як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), її завдання, функції та порядок діяльності. У своїй діяльності Комісія керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Мін'юсту. Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства, про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

Згідно п. 15 Положення № 81/5, на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання.

Пунктом 23 Положення № 81/5 передбачено, що розгляд подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого на засіданні Комісії починається із заслуховування доповіді члена Комісії, який попередньо за дорученням голови Комісії вивчав таке подання, матеріали перевірки, після чого заслуховуються присутні на засіданні Комісії інші її члени та арбітражний керуючий, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.

Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог п. 15 Положення № 81/5 не направив вчасно позивачу запрошення на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яке відбулось 12.10.2016 року та на якому розглядалось подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, внесеного на підставі листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 21855/05-01 від 07.09.2016 року.

Позивач зазначив, що отримав повідомлення про участь у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих вже після проведення даного засідання.

Представник відповідача не надав жодного належного доказу про отримання вчасно позивачем вказаного листа-запрошення.

Суд вважає, що вказані положення узгоджуються з принципом права особи на участь у процесі прийняття рішення, зазначеного у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та тлумаченням самого значення запрошення (запрошення прибути особі у визначений час та місце для присутності на заході або здійснення дій). Принцип права особи на участь у процесі прийняття рішення, який об'єднаний безпосередньо з необхідністю запрошення особи відповідно до п. 15 Положення № 81/5, при прийнятті майбутнього рішення, є елементом справедливості, а відповідно підставою для прийняття рішення з дотриманням інших принципів: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, отримання запрошення на засідання Дисциплінарної комісії, є процесуальною гарантією позивача на прийняття цією комісією об'єктивного рішення.

Проте, позивач не отримав запрошення та не знав про засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 12.10.2016 року, на якому вирішено питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що позбавлення позивача надати додаткові пояснення по суті питання призвело до неможливості врахування членами Комісії ступені його вини, обставин щодо вчинення ним проступку, а також, тієї обставини, що на протязі здійснення ним діяльності арбітражного керуючого до нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), грубо порушує його право на здійснення незалежної професійної діяльності.

Статтею 109 Закону України № 2344-XII визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

При цьому суд враховує, що Закон України №2344-XII визначає лише поняття дисциплінарного проступку арбітражного керуючого, яким є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Підстави ж для притягнення арбітражного керуючого для дисциплінарної відповідальності визначені п. 7.1 Порядку № 1284/5, якими є:

- встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;

- вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

- невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;

- відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

- грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);

- встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади.

Проте, поняття грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), що інкримінується позивачу, Порядком № 1284/5 не визначено, що свідчить про необхідність оцінки порушення, є воно грубим чи не грубим саме під час розгляду подання Дисциплінарною комісією на засіданні, з урахуванням обставин матеріалів та пояснень осіб, які беруть участь у засіданні, у тому числі арбітражного керуючого.

Головне управління юстиції у Харківській області у своєму акті №56 від 6 вересня 2016 року та Дисциплінарна комісія не доводять факту грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання своїх повноважень.

Таким чином, при прийнятті рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 12 жовтня 2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, було порушено права позивача та не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12 жовтня 2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5 «Про припинення діяльності арбітражного керуючого» про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Діяльність арбітражних керуючих, їх права і обов'язки, а також підстави притягнення до відповідальності регулюються Законом України № 2343-XII, Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих №81/5 та Порядком №1284/5.

Відповідно до частини 2 статті 107 Закону № 2343-XII, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики державним органом з питань банкрутства утворюється Дисциплінарна комісія ( частина 1 статті 108 Закону №2343-ХІІ), яка діє на підставі Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.

За приписами пункту 4 цього Положення, Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого і за наслідками розгляду приймає одне із рішень, передбачених пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5, зокрема, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наведені у частині 1 статті 109 Закону України № 2343-XII це, зокрема, 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

При цьому, про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4 статті 109 Закону України № 2343-XII).

Так, за правилами п.25 Положення про Дисциплінарну комісію, комісія приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.

Після прийняття дисциплінарною комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, у відповідності до вимог ч.1 ст.113 Закону України №2343-ХІІ при наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) на здійснення діяльності, комісія вносить відповідне подання до державного органу з питань банкрутства.

За правилами ч.2 ст.113 Закону України №2343-ХІІ державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Вказана норма визначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого щодо позбавлення права на здійснення діяльності приймає саме державний орган з питань банкрутства, а не Дисциплінарна комісія. Адже притягнення до дисциплінарної відповідальності і пропозиція застосувати до арбітражного керуючого відповідну санкцію - являють собою різні юридичні поняття. Відтак, рішення комісії про застосування дисциплінарного стягнення (на яке посилається відповідач, як на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності), відповідно до норм діючого законодавства, не може бути доказом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясованих в судовому засіданні обставин, такого рішення державного органу з питань банкрутства надано не було.

Разом з цим аналіз змісту наведених норм Закону дає підстави для висновку, що рішення Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, і як наслідок такого рішення - анулювання свідоцтва.

Що стосується порядку анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), то підстави для анулювання свідоцтва визначені в ст.112 Закону України №2343-ХІІ.

За правилами ч.1 п.5 ст.112 Закону України №2343-ХІІ однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Зазначена норма Закону визначає, що припинення діяльності арбітражного керуючого можливо здійснити тільки після накладання відповідним державним органом дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Разом з тим, пунктами 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5 передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу Мін'юсту для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.

Структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Отже, положення пунктів 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5 щодо процедури позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого суперечать частині 2 статті 113 Закону України №2343-XII.

Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні органу, уповноваженого приймати зазначене рішення про позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення такої діяльності підлягають застосуванню норми Закону України № 2343-XII, а не Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.

Відповідно до частини 1 статті 112 Закону України № 2343-XII однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

При цьому, частиною 2 цієї норми встановлено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.

Анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 14 січня 2013 року №93/5 (далі - Положення №93/5), зокрема, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону України № 2343-XII ( в тому числі накладення дисциплінарного стягнення), структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Міністерства юстиції України про анулювання такого свідоцтва.

Так, суб'єктом владних повноважень не надано не тільки рішення структурного підрозділу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, але і не було надано самого висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України також відсутні посилання на вищезазначений висновок.

Оскільки відповідачем не надано рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення на позивача, що відповідно до п.16 Порядку видачі свідоцтв є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, судова колегія вважає, що згідно з п.5 ч.1 ст.112 Закону України №2343-ХІІ підстав для анулювання свідоцтва не було.

Таким чином судова колегія вважає, що оспорюванний наказ №3369\5 від 25.11.2016р. прийнятий з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого та порядку припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів),

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5 «Про припинення діяльності арбітражного керуючого» про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Міністерства юстиції України поновити дію свідоцтва № 724 від 15 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1, та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого від 15 квітня 2013 №724, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 є похідними позовними вимогами від позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5 «Про припинення діяльності арбітражного керуючого» про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) ОСОБА_1, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 12 жовтня 2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 листопада 2016 року №3369/5 "Про припинення діяльності арбітражного керуючого" про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва № 724 від 15 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1, та внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого від 15 квітня 2013 №724, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (61123, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три ) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код 00015622).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15.03.2017 року.

Головуючий суддя О.М. Тітов

Судді О.В. Панченко

О.В. Старосєльцева