Постанова № 65312966, 09.03.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/641/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ларіної П.Є.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 ,

від відповідача - Горбенка Є.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ І-го Відповідача від 06.06.2015 № 1458, яким його звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»;

- поновити у званні майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області.

У зв'язку з проведенням ліквідації Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області та збільшенням позовних вимог Позивачем, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року замінено первинного відповідача на ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - І-ий Відповідач) та до участі у справі залучено другим відповідачем - Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - ІІ-ий Відповідач) (т.1 а.с. 154-155).

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, 18.09.2015 збільшив позовні вимоги та додатково просив:

- стягнути з І-го Відповідача на його користь суму середнього грошового забезпечення без урахування обов'язкових податків та зборів за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2015 по дату винесення рішення (т.1 а.с. 130-131).

Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що проходив службу у званні майора міліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 06.06.2015 № 1458 його було звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

Причиною звільнення стало його відсутність на роботі 16 травня 2015 року, що було кваліфіковано як прогул, тобто відсутність на робочому місці без належних на те підстав.

Вказаний наказ вважає незаконним, оскільки звільнення відбулося з порушенням чинного законодавства України (Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Інструкції про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України).

Також при проведенні службового розслідування не з'ясовано всіх обставин. А саме: не прийнято до уваги ту обставину, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я він з 12.05.2015 по 15.05.2015 та з 18.05.2015 по 22.05.2015 знаходився на лікарняному.

16.05.2015 звернувся до чергового лікаря Кремінського РТМО через погане самопочуття, який призначив йому лікування і порекомендував постільний режим до полегшення кризи хвороби. Телефоном він попередив своє керівництво про те, що не зможе нести службу у зв'язку з загостренням хвороби. Оскільки стан його здоров'я не покращився, з 18.05.2015 був вимушений пройти стаціонарне лікування у інфекційному відділенні КУ «Кремінське РТМО». Після проходження лікування відразу приступив до несення служби.

У висновках про результати службового розслідування від 05.06.2015, які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу № 1458 (як і в самому наказі), зазначено, що звільнення відбулося в результаті систематичного порушення службової дисципліни, встановлених наказами від 17.03.2015 № 707 та від 20.04.2015 № 62.

Вказані накази постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року визнані незаконними та скасовані. Дана постанова набрала законної сили 18.03.2016.

Оскільки відсутні докази систематичного порушення ним службової дисципліни, Відповідачем не доведено факт вчинення ним дисциплінарного проступку.

Стосовно стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2015 по дату винесення рішення суду вимоги обґрунтовував тим, що у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ).

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення, надав з цього приводу письмові заперечення (т.1 а.с. 45-47, 159-160), в яких зазначив, що наказом ГУ МВСУ від 17.03.2015 № 707 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність.

Відповідно до наказу ГУ МВСУ від 06.06.2015 № 1458 (з яким Позивач був ознайомлений 09.06.2015), Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення службової дисципліни.

15.05.2015 заступником начальника - начальником кримінальної міліції Кремінського РВ ГУМВСУ ОСОБА_3, був здійснений телефонний дзвінок Позивачу, з метою дізнатися коли останній вийде на службу на, що Позивач повідомив, що прибуде на службу 16.05.2015, після чого останньому було повідомлено, що у такому разі він заступає на блокпост, на що Позивач повідомив, що скоріш за все захворіє.

16.05.2015 Позивач на інструктаж не прибув, під час з'ясування підстав не прибуття на службу останній пояснив, що погано себе почуває.

Крім того начальник сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначив про те, що Позивач постійно висловлюється, що жалкує з приводу виїзду з м. Луганська, та не має бажання проходити службу в ОВС.

Також у довідці про результати роботи Позивача, ОСОБА_4 зазначив, що за період проходження служби в Кремінському РВ ГУМВС України у Луганській області, з листопада 2014 року по теперішні час, свої функціональні обов'язки виконує неналежним чином, не приймає участі у розкритті злочинів. Особисто ним не розкрито жодного злочину за напрямками роботи сектору карного розшуку та не надано жодної оперативної інформації.

Також з наданій службової характеристики на Позивача начальником Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_5, зазначено, що Позивач за час служби в ОВС та на займаний посаді зарекомендував себе не задовільно. Посадові обов'язки знає, але виконує їх неналежним чином, без ініціативи та наполегливості. Розпочату роботу не завжди доводить до завершення, за час перебування на займаній посаді ним особисто не виявлено та не розкрито жодного злочину. У побуті та на службі не витриманий. На критику в свою адресу реагує не адекватно, висновків не робить. Таким чином враховуючи поведінку Позивача, систематичне порушення службової дисципліни, а також негативну характеристику з боку керівництва Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області, прийняте рішення щодо звільнення Позивача з ОВС України.

Також зазначає, що Позивачем до Луганського окружного адміністративного суду було оскаржено наказ ГУ МВСУ від 17.03.2015 № 707 та наказ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 26.04.2015 № 62 (справа № 812/1538/15).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 позов ОСОБА_1 було задоволено, а вищезазначені накази були скасовані.

Однак І-ий Відповідач зазначає, що вищезазначеною постановою не встановлено відсутності порушення дисципліни в діях ОСОБА_1

Судом скасовані накази у зв'язку з тим, що Позивач не надавав пояснення під час проведення службового розслідування (однак в матеріалах адміністративної справи наявні пояснення від 05.03.2015 від ОСОБА_1.), щодо обставин події за яким проводилось службове розслідування).

Таким чином, судом скасовані накази з підстав нібито порушення Порядку проведення службового розслідування.

В свою чергу відповідно до статті 72 КАС України, зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто рішенням суду по справі № 812/1538/15, не встановлено відсутності в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни.

В судовому засіданні представник відповідачів просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що від виконання службових обов'язків не ухилявся, має захворювання, пов'язане з проходженням служби, від явки на блок пост не відмовлявся.

Представник відповідачів в судовому засіданні додатково пояснив, що у відношення Позивача проводилось службове розслідування, безпосередній керівник ОСОБА_3 телефонував Позивачу з метою з'ясування стану його здоров'я, але останній повідомив, що буде перебувати на лікарняному до п'ятниці і в суботу зможе заступити до несення служби на блок-посту.

16.05.2015 Позивач на проведення інструктажу не прибув, повідомив, що був на лікарняному, однак вході проведення службового розслідування зазначена інформація не підтвердилась. Оскільки Позивач раніше мав стягнення за систематичну порушення службової дисципліни, враховуючи факт прогулу, все вищезазначене разом стало підставою для звільнення, також було прийнято до уваги при прийнятті рішення, оформленого наказом № 187 по особовому складу, негативна характеристика Позивача. Оскільки два накази про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності не оскаржувались, то відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту накази вважаються виконаними.

На сьогодні ГУ МВС України у Луганській області перебуває в стадії ліквідації посади скорочені. Посади, яку займав Позивач не існує, тому можлива лише зміна формулювання причин звільнення через скорочення штатів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 12.11.2014 № 385 о/с Позивача - ОСОБА_1, призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу, увільнивши від посади старшого дільничного інспектора міліції (т.1 а.с. 175).

Суд витребував від Відповідача матеріали особової справи Позивача, однак їх не надано у зв'язку з перебуванням на тимчасово непідконтрольній території України в м.Луганську.

Наказом Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області від 15.05.2015 № 75 Позивача разом з іншими співробітниками Кремінського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області було відряджено у розпорядження начальника ГУ МВС України до Сєвєродонецького МВ ГУ МВС України в Луганській області з 16.05.2015 по 23.05.2015 терміном на 7 діб на виконання вимог службової телеграми ГУ МВСУ від 16.02.2015 № 8/1-211, з метою забезпечення охорони громадського порядку, боротьби з тероризмом, запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, в межах проведення АТО на території Луганської області (т.1 а.с. 59). Відповідачами не надано об'єктивної інформації про ознайомлення Позивача із зазначеним наказом.

16.05.2015 Позивач не заступив для несення служби на блокпост.

Наказом Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 22.05.2015 № 82 було призначено проведення службового розслідування на підставі рапорту начальника кримінальної міліції майора ОСОБА_3 про відмову старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку майора міліції ОСОБА_1 заступити на блокпост (т.1 а.с. 57).

05.06.2015 начальником Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області підполковником міліції ОСОБА_5 затверджено висновок про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни майором міліції ОСОБА_1 (т.1 а.с. 64-65).

Згідно вказаного висновку за систематичне порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виразилось у неналежному ставленні до виконання службових обов'язків, ігноруванні вимог ГУМВС, порушити клопотання перед керівництвом ГУМВС України у Луганській області про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом ГУ МВС України у Луганські області від 06.06.2015 № 1458 Позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, який є предметом оскарження (т.1 а.с. 66).

На реалізацію вказаного дисциплінарного наказу був виданий наказ ГУ МВС України у Луганській області від 08.06.2015 № 187 о/с (т.1 а.с. 67).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.

Згідно із пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».

Згідно з вимогами статті 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься і Закон України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) з відповідними змінами.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (статті 1 Закону № 565-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV затверджений Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Статут), який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочення та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Згідно вказаного Статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Статуту).

Окрім інших аспектів службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників (стаття 7 Статуту).

Системний аналіз законодавчих актів, якими врегульовано діяльність міліції дозволяє зробити висновок про особливий статус ОВС в системі державних органів, обумовлений перш за все завданням боротьби із злочинністю і правопорушеннями. Наслідком цього окремого статусу органів МВС і їх працівників, є особливі вимоги до останніх, які виражаються в особливому порядку підбору, підготовки кадрів для МВС, вимоги до морально-ділових якостей, репутації, авторитету та додержання службової дисципліни.

Статутом також передбачено різні види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на осіб рядового або начальницького складу ОВС у разі вчинення ними дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни та в залежності від характеру вчиненого правопорушення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

За змістом пунктів 10, 11 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим Положенням.

Особи рядового і начальницького складу ОВС приймають Присягу відповідно до законодавства.

Абзацом 4 пункту 21 Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Таким чином, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

Накази повинні відповідати таким умовам: 1) виходити від начальника як провідника державної волі, а отже, відповідати чинному законодавству; 2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління і видаватись з дотриманням встановленої законом форми. Виконавець може висловити свої зауваження до виконання, але при залишенні наказу в силі він повинен його виконувати під загрозою юридичних санкцій.

Встановлені спеціальні вимоги, що висуваються до наказів в системі органів внутрішніх справ України, в тому числі вимога конкретності, яка полягає в чіткому, ясному формулюванні цілей та завдань, шляхів і засобів їх досягнення. Наказ повинен бути сформульований однозначно, щоб було зрозуміло хто є виконавцем наказу, хто є його організатором, в які строки необхідно його виконати. Отже, чим конкретнішим є наказ, тим більші гарантії його успішного, чіткого та повного виконання. Крім того, встановлена вимога адресності, яка полягає в тому, що кожен наказ повинен бути призначеним чітко до одного чи кількох виконавців.

Як вже було зазначено вище наказом Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області від 15.05.2015 № 75 Позивача разом з іншими співробітниками Кремінського РВ ГУМВСУ було відряджено у розпорядження начальника ГУМВСУ до Сєвєродонецького МВ ГУМВСУ з 16.05.2015 по 23.05.2015 терміном на 7 діб (т.1 а.с. 59).

Судом встановлено, що Позивач з 12.05.2015 по 15.05.2015 включно перебував у стаціонарі КУ «Кремінське РТМО», приступити до служби зазначено 16.05.2015. Вказані обставини підтверджуються інформацією, зазначеною у довідці № 24 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, виданою КУ «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» від 15.05.2015 (т.1 а.с. 81).

Крім того, суд звертає увагу на те, що з наданих витягів з наказів Кремінського РВ ГУМВСУ про відрядження Позивача вбачається, що наказу про його відрядження у період з 16.05.2015 по 23.05.2015 не видавалось (т.1 а.с. 83-87).

Судом також встановлено, що 16.05.2015 о 10 годині 30 хвилин Позивач звернувся у відділення екстреної медичної допомоги КУ «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання», йому було призначено амбулаторне лікування (від стаціонарного лікування утримався). З 18.05.2015 по 21.05.2015 був направлений на стаціонарне лікування в інфекційне відділення КУ «Кремінське РТМО».

22.05.2015 Позивач приступив до роботи.

Вказані обставини підтверджуються інформацією наявною в довідках лікаря КУ «Кремінське РТМО» ОСОБА_6, головного лікаря КУ «Кремінське РТМО» ОСОБА_7 від 15.06.2015 № 140 та № 26 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС, виданою КУ «Кремінське районне територіальне медичне об'єднання» від 21.05.2015 та епікризом № 316 (т.1 а.с. 11-12, 82).

Зазначені довідки є належними та допустимими доказами стану здоров'я Позивача.

Про причини невиходу на службу 16.05.2015 Позивач попередив телефоном начальника сектору кадрового забезпечення ОСОБА_8 (т.1 а.с. 64 - зворотній бік).

Наведені вище обставини свідчать про те, що Позивач, хоча і не виконав наказ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 15.05.2015 № 75, однак це відбулось з поважних причин, а тому підстав для застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення недоречно та суперечить вимогам статті 14 Статуту.

Згідно вказаної статті при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що до позивача застосовано самий суворий вид дисциплінарного впливу і він не співмірний відносно вчиненого проступку.

Що стосується посилання в службовому розслідуванні від 05.06.2015 та оскаржуваному наказі від 06.06.2015 № 1458 про систематичність порушення службової дисципліни з боку Позивача, що було встановлено наказом начальника ГУМВС від 17.03.2015 № 707 про неповну посадову відповідність та двічі обмежувались вказаним дисциплінарним стягнення, то на час розгляду даної справи по суті вказані обставини судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року по справі № 812/1538/15 визнані незаконними та скасовані наказ ГУ МВС України у Луганській області №707 від 17.03.2015 в частині притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом попередження про неповну посадову відповідальність та наказ Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області від 26.04.2015 № 62 про покарання старшого оперуповноваженого СКР Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 (т.1 а.с.117-119).

Дана постанова набрала законної сили 18.03.2016 (т.1 а.с. 120).

За таких обставин, на момент розгляду даної справи підстав системного порушення службової дисципліни з боку Позивача немає.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України проведено безпідставно та вказаний вид стягнення застосований не пропорційно відносно вчиненого проступку, у зв'язку з чим наказ ГУ МВС України у Луганські області від 06.06.2015 № 1458 є протиправним та підлягає скасуванню.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог на підставі частини другої статті 11 КАС України і також визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Луганській області від 08.06.2015 № 187 о/с, який виданий на реалізацію дисциплінарного наказу від 06.06.2015 №1458.

Щодо вимог Позивача про поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то вони підлягають також задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

В абзаці 3 пункту 17 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» від 06.03.2008 № 2 роз'яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, в абзаці 10 підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Оскільки накази про звільнення Позивача визнанні судом протиправними та скасовані, то вимоги Позивача про поновлення його на попередній посаді підлягають задоволенню як єдиний вид захисту порушених прав та свобод позивача.

При цьому згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Кремінський районний відділ ГУМВС України у Луганській області перебуває в стані припинення (запис від 09.11.2015), тобто на момент розгляду справи остаточно не ліквідовано, у зв'язку з чим ОСОБА_1 належить поновити на раніше займаній ним посаді - старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08.06.2015.

З аналізу Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» слідує висновок, що у зв'язку з його прийняттям проводилась реорганізація юридичних осіб публічного права.

Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 року (справа №21-108а14), від 28.10.2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Щодо вимог Позивача про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 08.06.2015.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.

Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).

Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік (пунктом 3.5.2 вказаної Інструкції).

Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення Позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік з дати звільнення, підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь Позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи, далі - Постанова № 100), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються в тому числі виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника, одноразові виплати (частина четверта Розділі ІІІ Постанови № 100).

Відповідно до абзацу третьому та четвертому Розділу ІІ Постанови № 100 У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Оскільки Позивача звільнено у червні 2015 року, а у травні 2015 року він перебував на лікарняному, тому для розрахунку середньомісячного грошового забезпечення судом беруться до уваги два повні останні місяці, які передували події звільнення, тобто березнь та квітень 2015 року.

З інформації, зазначеної у довідці від 19.04.2016 № 57/15, у березні та квітні 2015 року Позивачу було виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексацію (т.1 а.с. 176).

Відповідно до пункту 1 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» визначено, що виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Тобто зазначена винагорода виплачується за виконання обов'язків пов'язаних з безпосередньою участю в антитерористичній операції, оскільки Позивач був звільнений та у вимушеному прогулі не міг брати участі в АТО, тому при обрахунку середньої заробітної плати для обрахування грошового забезпечення за час вимушеного прогулу дана виплата до включення не належить.

Згідно статті 1 Закону України 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто індексація грошового забезпечення є засобом підвищення грошового доходу осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх, однак ні до щомісячних, ні до одноразових видів грошового забезпечення не входить.

Таким чином до обрахунку суми середньомісячного грошового забезпечення суми індексації та винагороди за участь в антитерористичній операції не враховуються.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи Позивача, видана Кремінським районним відділом ГУМВС у Луганській області від 19.04.2016 № 15, відповідно до якої грошове забезпечення березень 2015 року складає 3300,60 грн (13596,36 грн - грошове забезпечення за травень - 10258,00 грн - винагорода АТО - 37,76 грн - індексація), за квітень 2015 року - 3162,53 грн (9966,21 грн - грошове забезпечення за квітень - 104,75 грн - індексація - 6837,00 - винагорода АТО). Середньомісячне грошове забезпечення складає 3162,53 грн (3300,6 грн + 3024,46 грн) / 2) (т.1 а.с. 176).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» тривалість вимушеного прогулу позивача складає 256 робочих днів (з червня по грудень 2015 року кількість робочих днів у відповідних місяцях = 16+23+20+22+22+21+23=147; з січня по червень 2016 року - 19+21+22+21+19+7=109) (з 09.06.2015 по 09.06.2016), відповідно розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 19276,80 грн (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача 75,30 грн (3162,53 грн / 42 (21 (кількість робочих днів у березні 2015 року) + 21 (кількість робочих днів у квітні 2015 року) х на кількість робочих днів вимушеного прогулу 256 = 19276,80 грн). Вказану суму необхідно стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Кремінському районному відділі ГУМВС України в Луганській області.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, приймаючи до уваги часткове задоволення вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць, а саме за червень 2015 року в розмірі 1204,80 грн (75,30 грн - середньоденне грошове забезпечення х 16 днів - кількість робочих днів у червні 2015 року з врахуванням дати звільнення Позивача) підлягають негайному виконанню.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати підлягають стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.17,69-72,86,94,158-163,167,186,254,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганські області від 06.06.2015 № 1458 та від 08.06.2015 №187 о/с про звільнення старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Кремінського районного відділу ГУМВС України у Луганській області з 08 червня 2015 року.

Стягнути з Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670817, місцезнаходження: площа Кооперативна, буд. 12, м. Кремінна, Кремінський район, Луганська область, 92900) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік (12-ть місяців) з 09 червня 2015 року по 09 червня 2016 року в розмірі 19276 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 80 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць, а саме: за червень 2015 року у розмірі 1204 (одна тисяча двісті чотири) гривні 80 копійок з відрахуванням обов'язкових податків та платежів до бюджету допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кремінського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670817, місцезнаходження: площа Кооперативна, буд. 12, м. Кремінна, Кремінський район, Луганська область, 92900) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 14 березня 2017 року.

Суддя С.М. Чиркін