Постанова № 65312731, 13.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року о 15 год. 51 хв.Справа № 808/1370/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача 1 - ОСОБА_2,

третьої особи - ТОВ «Кей-Колект» - Бабіч А.О.,

третіх осіб - Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області та Міністерство юстиції України - Самарська О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Коротич Максима Миколайовича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області, Міністерство юстиції України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач 1, Департамент), державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції Коротич Максима Миколайовича (далі - відповідач 2, державний реєстратор Коротич М.М.), державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича (далі - відповідач 3, державний реєстратор Мін'юсту Марченко О.А.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект», Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (далі - ГТУЮ у Запорізькій області), Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст), в якому позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо внесення запису (номер запису про право власності 9527798) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації прав власності за ТОВ «Кей-Колект» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_1: трикімнатна квартира загальною площею 69,11 кв.м, житлова площа 43,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20985656 від 28.04.2015, прийняте відповідачем 3;

- зобов'язати відповідача 1 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_1: трикімнатна квартира загальною площею 69,11 кв.м, житлова площа 43,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки №11123796000/3 від 06.03.2007 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), яка належала на праві власності ОСОБА_5, прийнято відповідачем 3 протиправно, оскільки на момент такої реєстрації діяв мораторій на примусове стягнення (відчуження без годи власника) майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Вказує на те, що спірна квартира не перевищує за площею 140 кв.м та є його єдиним житлом, що зумовлює наявність підстав для застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 2 та зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що державний реєстратор Коротич М.М. вчинив реєстраційні дії на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого іншим державним виконавцем Мін'юсту Марченком О.А. в межах дискреційних повноважень. При здійсненні реєстраційної дії державний реєстратор Коротич М.М. не мав повноважень на оцінку правомірності прийнятого рішення, у зв'язку з чим його дії є правомірними. Також зазначає, що відповідачем 1 не вчинялось жодних дій та не приймалось рішень стосовно позивача, у зв'язку з чим вимоги до відповідача 1 є необґрунтованими, а вимога про зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем є передчасною. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого відповідачем 3, зазначає, що не може надавати оцінку такому рішенню, оскільки воно приймається державним реєстратором в межах дискреційних повноважень Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також в судовому засіданні 06.10.2016 представництво інтересів відповідача 1 здійснював Коротич М.М., який на посаді державного реєстратора Запорізького міського управління юстиції вчинив оспорювані дії, та після ліквідації Запорізького міського управління юстиції працює державним реєстратором Департаменту. В ході судового засідання Коротич М.М. зазначив, що позов визнає. Вказав, що при вчиненні реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» керувався рішенням державного реєстратора Мін'юсту Марченка О.А.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, за інформацією Мін'юста державний реєстратор Марченко О.А. припинив виконання повноважень щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно у зв'язку зі звільненням.

Представник ТОВ «Кей-Колект» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що на підставі договору факторингу від 12.12.2011 №1 та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права кредитора за кредитним договором №11123796000 від 06.03.2007, укладеним з позивачем, та права іпотекодержателя на спірну квартиру. Оскільки позивачем не виконувались вимоги кредитного договору, забезпеченого іпотекою, ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача про намір задовольнити свої вимоги шляхом звернення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки. Вважає, що зазначене свідчить про отримання згоди ОСОБА_5 на відчуження спірної квартири на користь ТОВ «Кей-Колект», у зв'язку з чим було подано до державного реєстратора заяву про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру. При зверненні з заявою ТОВ «Кей-Колект» надало повний пакет передбачених чинним законодавством документів, що зумовило прийняття відповідачем 3 правомірного рішення про реєстрацію права власності. Вважає, що дія мораторію, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки в даному випадку примусове стягнення іпотечного майна не відбувалось, а лише здійснено реєстрацію права власності на підставі договору. Також, зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» позивачу на праві власності належало інше нерухоме житлове майно, а саме будинок 105 по вул. Електрична у м. Запоріжжі, отримане у спадщину, що виключає застосування до спірних правовідносин дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник ГТУЮ у Запорізькій області та Мін'юста в судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що на даний час у зв'язку зі змінами у чинному законодавстві Мін'юст та його територіальні підрозділи не провадять реєстраційні дії та не мають у штаті державних реєстраторів. Вказав, що відповідно до приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства державні реєстратори при прийнятті рішень про державну реєстрацію/ відмову в реєстрації прав та їх обтяжень діяли на власний розсуд, а втручання в діяльність реєстраторів заборонено. Також, вказав, що державний реєстратор несе персональну відповідальність за прийняті ним рішення. При вирішенні позовних вимог просив врахувати висловлену позицію.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позичальником - громадянином України ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту №11123796000, відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 40500,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 204525,00 грн. за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення цього договору.

Крім того, 06 березня 2007 року між іпотекодавцем - ОСОБА_5 та іпотекодержателем - АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки (житлове приміщення) №11123796000/3 за яким іпотекодавцем передано в іпотеку житлове приміщення - нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

12 грудня 2011 між клієнтом - ПАТ «УкрСиббанк» та фактором - ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

З додатку №1 до договору факторингу №1 від 12.12.2011 встановлено, що до договору факторингу увійшов кредитний договір №11123796000 від 06.03.2007, боржник - ОСОБА_5

Крім того, 12.12.2011 між цедентом - ПАТ «УкрСиббанк» та цесіонарієм - ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, у зв'язку з укладенням між цедентом та цесіонарієм договору факторингу №1 від 12.12.2011, цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до договору.

З додатку №1 до договору відступлення прав вимоги встановлено, що до договору відступлення прав вимоги увійшов кредитний договір №11123796000 від 06.03.2007, боржник - ОСОБА_5

15 квітня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 заява передана на розгляд державного реєстратора Коротича М.М.

28 квітня 2015 державним реєстратором Мін'юста Марченком О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20985656, яким проведено державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі за ТОВ «Кей-Колект».

На підставі рішення державного реєстратора Мін'юста Марченка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної квартири, державним реєстратором Коротичем М.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис за номером 9527798.

Позивач, вважаючи протиправною реєстрацію відповідачем 2 та відповідачем 3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі за ТОВ «Кей-Колект», звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача 2 та відповідача 3 як суб'єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що у відповідача 3 були відсутні підстави для прийняття спірного рішення з огляду на запровадження мораторію щодо примусового відчуження іпотечного майна, наданого у забезпечення кредитів в іноземній валюті, а у відповідача 2 - вчиняти реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення. Тобто, у даній справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача 2 та відповідача 3, які у межах спірних правовідносин діяли як суб'єкти владних повноважень.

1. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора Коротича М.М. щодо внесення запису (номер запису про право власності 9527798) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації прав власності за ТОВ «Кей-Колект» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_1: трикімнатна квартира загальною площею 69,11 кв.м, житлова площа 43,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 затверджено Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (далі - Порядок №607/5), який визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав, посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, нотаріусів під час прийняття заяв та під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, серед іншого, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 1 Порядку №607/5).

Пунктом 2 Порядку №607/5 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до п.4 Порядку №607/5 орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту.

На виконання вимог Порядку №607/5 подана ТОВ «Кей-Колект» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі разом з доданими документами була передана державним виконавцем Коротичем М.М. до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Відповідно до п.5 Порядку №607/5 державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, розглядає заяву, додані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення. У випадку прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію, рішення про розгляд заяви, рішення про відмову в державній реєстрації один примірник рішення надсилається рекомендованим листом безпосередньо заявникові, а інший примірник - органу державної реєстрації прав за місцезнаходженням нерухомого майна.

Пунктом 6 Порядку №607/5 визначено, що орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту забезпечує, серед іншого, внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту.

Отже, чинним законодавством України на державного реєстратора за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна було покладено обов'язок передати отримані заяву та документи на розгляд до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, та після прийняття державним реєстратором Мін'юсту відповідного рішення - забезпечити внесення на його підставі запису про державну реєстрацію.

При цьому, суд погоджується з позицією відповідача 1 щодо відсутності у державного реєстратора за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна права перевіряти рішення, прийняте державним реєстратором Мін'юсту, на відповідність нормам чинного законодавства та надавати йому оцінку, оскільки такі повноваження не передбачені чиннім законодавством.

Враховуючи, що ТОВ «Кей-Колект» подана заява про державну реєстрацію права на об'єкт нерухомого майна, яке виникло на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, державним реєстратором Коротичем М.М. передано заяву для розгляду та прийняття відповідного рішення до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

В силу приписів Порядку № 607-5, після отримання рішення про державного реєстратора Мін'юсту Марченка О.А. державний реєстратор Коротич М.М. був зобов'язаний його реалізувати та здійснити реєстрацію речових прав на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача 2 щодо внесення запису (номер запису про право власності 9527798) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині реєстрації прав власності за ТОВ «Кей-Колект» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_1.

2. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20985656 від 28.04.2015, прийняте державним реєстратором Мін'юсту Марченком О.А., суд зазначає наступне.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначаються правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна (далі - Закон №1952).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №1952 державний реєстратор, крім іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Отже, обов'язковою передумовою для внесення запису до Державного реєстру прав є перевірка державним реєстратором документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, на відповідність їх вимогам чинного законодавства та можливості прийняти рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

З огляду на вищевикладені положення Порядку № № 607-5, обов'язок щодо забезпечення розгляду поданої заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно з дотриманням законодавчо встановленої процедури та прийняття відповідного рішення покладено на державного реєстратора прав на нерухоме майно Мін'юсту.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі-Порядок №868), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наданих суду документів встановлено, що державному реєстратору разом з заявою про проведення реєстраційної дії ТОВ «Кей-Колект» подавалося повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яке направлялось на адресу позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державному реєстратору для проведення реєстраційної дії було подано повний перелік документів необхідних для проведення спірної реєстраційної дії, у зв'язку з чим у відповідача 3 були відсутні підстави для відмови в проведенні реєстраційної дій щодо спірної квартири з питань неповноти поданих документів.

Разом з тим, суд зазначає, що під час прийняття рішення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, повинен враховувати вимоги всіх нормативно- равових актів, які пов'язані з реєстрацією прав власності на нерухоме майно.

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який встановив, що протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У свою чергу, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово його стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які вчиняють дії, у тому числі реєстраційні, щодо переходу прав на іпотечне майно, у спосіб примусового стягнення або без згоди власника такого майна стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

При цьому, положеннями цього Закону не встановлено, що іпотека припиняється, а лише передбачено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 (номер в ЄДРСР №51404742).

До матеріалів справи не надано доказів згоди позивача на відчуження спірної квартири, а направлення ТОВ «Кей-Колект» на адресу позивача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки не може бути розцінено судом як доказ належного волевиявлення власника іпотечного майна щодо дозволу на його відчуження.

Таким чином, положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна (відчуження без згоди власника), незалежно від суб'єкта, який здійснює таке відчуження, що фактично і було зроблено за результатами прийняття оскаржуваного у даній справі рішення державним реєстратором Мін'юсту Марченком О.А.

Крім того, судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує 140 кв. метрів, та відповідно до даних державних реєстрів є єдиним житлом позивача.

Щодо посилань представника ТОВ «Кей-Колект» на те, що позивач набув права власності на житловий будинок 105 по вулиці Електрична за шість місяців до отримання свідоцтва про право на спадщину від 30.04.2015, суд зазначає наступне.

Як встановлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок 105 по вулиці Електрична зареєстровано у Державному реєстрі приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 30.04.2015 за номером 9541492, на підставі свідоцтва про право на спадщину (за законом) виданого 30.04.2015 тим же приватним нотаріусом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, хоча спадщина і належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте, фактично право на таке нерухоме майно (користування, розпорядження) виникає з моменту реєстрації права власності.

При цьому, суд зазначає, що підставою для незастосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» може бути встановлення державним реєстратором на момент прийняття рішення про реєстрацію прав власності факту наявності у позичальника у власності іншого нерухомого житлового майна.

Проте, як встановлено з матеріалів справи на момент прийняття оскаржуваного рішення відомості про право власності ОСОБА_5 на житловий будинок 105 по вулиці Електрична були відсутні, тобто під час прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором Мін'юсту Марченком О.А. не було та не могло бути враховано наявність у позивача іншого нерухомого житлового майна.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься реєстраційна справа №627923523101 на спірну квартиру, в якій містяться документи, на підставі яких державним реєстратором приймалось спірне рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», з яких не встановлено наявність у позивача права власності на будинок 105 по вулиці Електрична.

Під час судового розгляду справи сторонами до матеріалів справи також не було надано доказів проведення перевірки майнових прав ОСОБА_5 на об'єкти нерухомого майна, наведені положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зокрема і в частині наявності у позивача іншого нерухомого житлового майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 3 протиправно не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення наявність дії мораторію на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим прийняте рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 28.04.2015 №20985656 підлягає скасуванню.

3. Стосовно позовних вимог зобов'язання відповідача 1 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_1: трикімнатна квартира загальною площею 69,11 кв.м, житлова площа 43,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, у зв'язку з прийняттям судом рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав від 28.04.2015 №20985656, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, при цьому ухвалення судом додаткового рішення про зобов'язання виключити з Державного реєстру відповідного запису та поновити попередній запис не потребується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищевказана вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20985656 від 28.04.2015, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком Олександром Анатолійовичем.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко