Рішення № 6531236, 03.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2009Справа №2-15/2212-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5, ідентифікаційний код 20685262) До відповідача Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» (98431, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 6, ідентифікаційний код 30933492)

Про стягнення 121309,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Тіткова А.М., довіреність б/н від 27.08.2009 р., у справі

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» про стягнення 121309,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повному та своєчасному погашенню кредиту за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р., через що у Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» склалася заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Європейський банк розвитку та заощаджень», яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 84135,00 грн. заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції, 19364,64 грн. заборгованості по процентам з урахуванням індексу інфляції, 13524,59 грн. пеню за несвоєчасну сплату кредиту, 2304,43 грн. пеню за несвоєчасну сплату процентів, 1690,57 грн. 3% річних від суми заборгованості по кредиту, 289,77 грн. 3% річних від суми заборгованості по процентам.

26.06.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити з тих підстав, що зобов’язання відповідача перед позивачем за кредитним договором від 29.10.2007 р. № 081/27-07 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та є виконаним починаючи з 25.03.2008 р.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях проти доводів відповідача заперечує, посилаючись на те, що зарахування вимог у процедурі ліквідації банку є неприпустимим, тому як таке погашення зобов’язань прямо суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує встановлені Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 96 Закону України «Про банку і банківську діяльність».

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

29.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Європейський банк розвитку та заощаджень» в особі керуючого Бахчисарайським відділенням, (Банк) та Дочірнім підприємством «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 081/27-07. (а.с.8-9)

Згідно пункту 1.1. Договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 75000,00 грн. на поповнення оборотних коштів для господарської діяльності строком до 30 червня 2008 року включно на умовах, визначених дійсним договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору за користування кредитом Позичальник протягом строку користування кредитом сплачує Банку проценти із розрахунка 20% річних. Виплата процентів, нарахованих за поточний місяць, Позичальником здійснюється щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця та одночасно з повним погашенням кредиту.

Нарахування процентів здійснюється Банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця, на фактичну суму кредиту із розрахунку 365/366 днів на рік та фактичного кількості днів на місяць до повного погашення кредиту.

Згідно пункту 3.1 Договору забезпеченням наданого Позичальнику кредиту є дитячі путівки «Літо-2008». Кредит, виданий Банком, забезпечується всім майном та коштами, що належать Банку, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Строк дії Договору встановлений розділом 5 Договору та становить з моменту перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника або інший вказаний ним рахунок та діє до повного погашення Позичальником суми кредиту, уплати процентів по ньому Банку, пені, штрафів.

Разом з тим, банком було виконано зобов’язання щодо надання кредитних коштів у сумі 75000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 1 від 29.10.2007 р. (а.с. 10).

Проте, відповідачем не виконувалися зобов’язання за Договором, зокрема не повернення заборгованості за кредитом та несплата процентів за його користування у передбачені кредитним договором строки.

Матеріали справи свідчать, що до теперішнього часу зобов’язання за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р. Позичальником не виконані, що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за кредитними договорами. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості по кредиту в розмірі 75000,00 грн., через що вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» цієї заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 17428,11 грн. за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р. станом на 01.04.2009 р.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» процентів у розмірі 17428,11 грн. станом на 01.04.2009 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з простроченням виконання боржником обов’язків за договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, дійшов висновку про його обґрунтованість, та оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість по кредиту у розмірі 75000,00 грн., сума інфляційних втрат за прострочення по кредиту за період з червня 2008 по лютий 2009 р. у розмірі 9135,00 грн., визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача; оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість по процентах у розмірі 17428,11 грн., сума інфляційних втрат за прострочення по процентам за період з 26 лютого 2008 по 26 березня 2009 р. у розмірі 1936,53 грн., визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджуються 84135,00 грн. заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції, 19364,64 грн. заборгованості по процентам з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних визнається судом таким, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» 3 % річних від суми заборгованості по кредиту в розмірі 1690,57 грн. за період з 30.06.2008 р. по 01.04.2009 р. та 3% річних від суми заборгованості по процентам у розмірі 289,77 грн. за період з 26.02.2008 р. по 01.04.2009 р. підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредиту у розмірі 13524,59 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань по процентам у розмірі 2304,43 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3 Кредитного договору встановлено, що у разі порушення строків погашення кредиту, зазначених в пунктах 1.1, 4.2 а дійсного договору, та оплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованосіт по кредиту та процентам по ньому за кожен день прострочення. Пеня нараховується з моменту настання строків виконання зобовязань по погашенню кредита та уплати процентів до момента виконання зобовязань.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по кредиту у розмірі 13524,59 грн. за період з 01.07.2008 р. по 01.04.2009 р. за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, сума пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по процентам у розмірі 2304,43 грн. за період з 26.02.2008 р. по 01.04.2009 р. за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що зобов’язання відповідача перед позивачем за кредитним договором від 29.10.2007 р. № 081/27-07 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та є виконаним починаючи з 25.03.2008 р., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом даної правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зараховувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, які не підлягають виконанню.

Вказані умови у даному випадку відсутні.

Сама угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2008 р. (а.с. 71), як слідує з її тексту, є двостороннім правочином, який відповідно до пункту 6 цієї угоди набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Станом на 25.03.2008 р. строк виконання відповідачем зобов'язання повернути кредит за кредитним договором від 29.10.2007р. № 081/27-07 не настав.

Згідно пункту 1.1 кредитного договору від 29.10.2007 р. № 081/27-07 Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» надав Дочірньому підприємству «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» кредит в сумі 75000,00 грн. зі строком погашення до 30.06.2008р. включно.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язання повернути кредит настав 30.06.2008р.

Докази зміни умов договору щодо строку погашення кредиту відсутні.

Те, що станом на 25.03.2008 р. строк погашення кредиту не настав, вказує і сам відповідач у поясненнях від 28.08.2009 р.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що вимоги, на які вказує відповідач для зарахування, не є однорідними.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання відповідача за кредитним договором від 29.10.2007 р. № 081/27-07 є грошовим.

Зобов'язання позивача за договором № 20/88 банківського рахунку від 07.11.2007р. не є грошовими. (а.с. 59-62)

Відповідно до пункту 1.1 цього договору банк бере на себе зобов'язання щодо прийому і зарахування грошових коштів на рахунок клієнта, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу коштів з рахунку, проведення інших операцій по рахунку, які не заборонені законодавством і нормативними документами НБУ, а клієнт в свою чергу, зобов'язується виконувати вимоги банку до клієнта, вказані розділом 4 даного договору і сплатити послуги банку, відповідно до умов розділу 5 цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору для виконання умов цього договору банк на підставі заяви та інших документів, передбачених чинним законодавством і правилами Національного банку України, відкриває клієнту рахунок в національній валюті.

Таким чином, відповідно до приписів законодавства та умов укладеного договору № 20/88 банківського рахунку від 07.11.2007 р. ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» зобов'язаний здійснювати розрахункове-касове обслуговування відповідача, і відповідно, відповідач має право вимагати від банку виконання саме цього обов'язку, тобто приймання і зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, виконання розпоряджень відповідача про перерахування і видачу коштів з рахунку, проведення інших операцій за рахунком, які не заборонені законодавством та банківськими правилами України.

За вказаних обставин за договором № 20/88 банківського рахунку від 07.11.2007 р. між сторонами не виникли грошові зобов'язання.

Таким чином, умови, за наявності яких можливий залік згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, відсутні.

Крім вказаного, зарахування зустрічних вимог взагалі є неможливим з огляду на норми статті 602 Цивільного кодексу України.

Пункт 5 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України передбачає недопустимість зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених законом.

Так, суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» знаходиться у процедурі ліквідації.

25 лютого 2008 року згідно постанови Правління Національного банку України № 39 від 22.02.2008 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» була відкликана банківська ліцензія, почата процедура ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» та призначений ліквідатор банку,

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно статті 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банку; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством; виконує повноваження органів управління банку; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; заявляє у встановленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку та черговості, які встановлені цією статтею закону.

Частинами 6, 7 статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги, крім вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті.

Із аналіз викладених норм законодавства вбачається, що визначений нормами статті 96 Закону порядок задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації банку є обов'язковим як для всіх визнаних кредиторів банку, так і для ліквідатора, що здійснює дії, направлені на погашення вимог кредиторів.

Таким чином, зарахування вимог у процедурі ліквідації банку не може бути здійснено, тому як таке погашення зобов'язань прямо суперечить Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушує встановлені Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи викладене, зобов'язання відповідача за кредитним договором від 29.10.2007 р. № 081/27-07 не є припиненим.

Крім цього, судова практика Вищого господарського суду України, зокрема, постанови від 05.08.2008 р. у справі № 40/293, від 20.08.2008 р. у справі № 01-08/104, свідчить про пріоритетне застосування судом при розгляді справ щодо зарахування зустрічних вимог положень спеціального законодавства, яке регулює ліквідаційну процедуру.

За такими обставинами, повно та всебічно дослідивши обставини справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича «Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» (98431, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 6, ідентифікаційний код 30933492) на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5, ідентифікаційний код 20685262) за кредитним договором № 081/27-07 від 29.10.2007 р. 84135,00 грн. заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції, 19364,64 грн. заборгованості по процентам з урахуванням індексу інфляції, 13524,59 грн. пеню за несвоєчасну сплату кредиту, 2304,43 грн. пеню за несвоєчасну сплату процентів, 1690,57 грн. 3% річних від суми заборгованості по кредиту, 289,77 грн. 3% річних від суми заборгованості по процентам, 1213,09 державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.