Вирок № 65310460, 15.03.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/78/17

Номер провадження 1-кп/623/64/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюму Харківської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, не військовозобов'язаного, засіб зв'язку - мобільний телефон відсутній

за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 29 листопада 2016 року, близько 18 години 00 хвилин, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, шляхом пошкодження запірного пристрою на вхідних дверях, проник у будинок АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти плиту чавунну з твердопаливної печі, вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 6179 від 12.12.2016 року складає 310 грн., дверцята чавунні з твердопаливної печі, вартість яких, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 6179 від 12.12.2016 року складає 128,33 грн., які належать ОСОБА_2, однак свій злочинний намір не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий потерпілим ОСОБА_2 на місці скоєння злочину.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - замах на крадіжку, тобто замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та показав, що він проник до домоволодіння через відкриту хвіртку паркану, собаки на подвір'ї не було. Він зірвав замок, зайшов до будинку, зняв з плити чавунні деталі і там заснув. Майно, яке намагався викрасти, хотів продати.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у замаху на крадіжку, тобто замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.3 ст.15 , ч.3 ст.185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, не одружений, не працює, не військовозобов'язаний, в силу ст. 89 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується формально задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що в силу ст. 89 КК України він не судимий, скоїв корисливий злочин, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, за місцем проживання характеризується формально задовільно,тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції КК України із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування у вигляді особистого зобов'язання, закінчився 26.02.2017 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6179 від 12.12.2016 по кримінальному провадженню, яка складає 175 грн. 92 коп.(отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази: плита чавунна з твердопаливної печі та дверцята чавунні з твердопаливної печі вважати повернутими потерпілому ОСОБА_2 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова