Вирок № 65309331, 15.03.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5009/16-к

н.п. 1-кп/415/123/17

ВИРОК

Іменем України

"15" березня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Зайченко І.А., Демченко Е.Є.

прокурора Хмеленко Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 120161302400011747 від 11.07.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, інвалідом не являється, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2016 року приблизно о 5 годині 10 хвилин, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі вулиці Смєтаніна м. Лисичанська у напрямку вулиці Орджонікідзе м. Лисичанська з пасажиром ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. В процесі руху, ОСОБА_1 проявив неуважність і злочинну недбалість, тобто не врахував дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобілем і безпечно керувати ним, порушив технічні вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїжджої частини, де скоїв наїзд на стовп, внаслідок чого пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелом склепіння та основи черепа, відкритий перелом лобної кістки, забійна рана лоба, нижньої губи, параорбітальна гематома, забій головного мозку важкого ступеня, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 213 від 13.09.2016 року: «відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент їх заподіяння та виникли при дорожньо-транспортній події у салоні автомобілю після наїзду транспортного засобу на стовп».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно, 11 липня 2016 року приблизно о 5 годині 10 хвилин, він керував автомобілем «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить його батькові, та рухався по автодорозі вулиці Смєтаніна м. Лисичанська у напрямку вулиці Орджонікідзе. В якості пасажирів у його автомобілі знаходились свідок ОСОБА_3, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, та потерпіла ОСОБА_2, яка сиділа на задньому сидінні позаду ОСОБА_3 Під час руху транспортного засобу в районі школи № 3 м. Лисичанська потерпіла попросила його передати пляшку води, у звязку з чим він відволікся від контролю за рухом автомобілю, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїжджої частини, де скоїв наїзд на стовп, в наслідок удару він втратив свідомість, а коли прийшов до тями побачив потерпілу, яка була без свідомості, голова якої була в крові. Він вибіг на дорогу, щоб покликати на допомогу, зупинив автомобіль, що проїжджав поруч та викликав швидку допомогу, яка доставила потерпілу до лікарню. В цей день він алкогольних напоїв, наркотичних засобів не вживав. Весь період лікування потерпілої він цікавився станом її здоровя, у повному обсязі відшкодував витрати на довготривале лікування, та діагностування останньої. До теперішнього часу бере на себе всі витрати щодо лікування та реабілітації потерпілої. В скоєному щиро кається, просив суд не призначати йому покарання у виді позбавлення волі, повязане з реальним його відбуттям. Він потребує у керуванні транспортним засобом, який є на теперішній час

єдиним джерелом його доходів, просив суд не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки на теперішній час він по кожній вимозі потерпілої возить останню на консультації лікарів та на відновлюючи реабілітаційні процедури, а також його батько, який є інвалідом ІІ групи за станом свого здоровя періодично потребує у лікуванні та відвідуванні лікарів, до яких обвинувачений також відвозить його на авто. Також просив суд врахувати що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, а також непрацездатний батько ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, який є інвалідом ІІ групи та за яким він здійснює догляд. Уточнений цивільний позов, предявлений до нього прокурором в інтересах Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні у сумі 36275, 67 грн. визнає частково, лише в частині витрат на харчування потерпілої в сумі 749 грн. 76 коп., а також витрат держави на лікарські препарати та вироби медичного призначення у сумі 243 грн. 87 коп. Що стосується інших витрат лікувального закладу на лікування потерпілої цивільний позов в цій частині не визнає, оскільки повністю сплачував всі витрати потерпілої на придбання лікарських препаратів та медичних виробів під час знаходження останньої в реанімаційному та травматологічному відділенні.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у вчинені інкримінованого йому злочину за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується, крім власнепоказів обвинуваченого, в яких не заперечується обставини вчиненого злочину, усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 11 липня 2016 року приблизно о 5 годині 10 хвилин вона знаходилися в якості пасажиру в автомобілі «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та сиділа на задньому пасажирському сидінні, поперед неї в якості пасажиру сиділа свідок ОСОБА_3 Рухаючись по вулиці Смєтаніна м. Лисичанська у напрямку вулиці Орджонікідзе з невеликою швидкістю в районі школи № 3 вона попросила ОСОБА_1 передати їй пляшку води, в результаті чого обвинувачений відволікся від контролю за рухом автомобілю, не впорався з керуванням, допустивши виїзд за межі проїжджої частини, де скоїв наїзд на стовп, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. Після ДТП вона прийшла до тями лише у лікарні. На даний час вона не має жодних майнових претензій до обвинуваченого, який весь час перебування її у лікарні цікавився станом її здоровя та сплачував її довготривале лікування, як під час перебування її у реанімації так і у травматологічному відділенні. Просила суд суворо не наказувати обвинуваченого та не призначати покарання у виді позбавлення волі, повязане з реальним його відбуттям. Також зазначила, що на даний час вона ще продовжує лікуватися та проходить реабілітаційні процедури, які повністю також оплачує обвинувачений та який, у разі необхідності за кожною її потребою возить її на своєму автомобілі на процедури, а також на консультації до лікарів, у звязку з чим просила суд не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 липня 2016 року , схемою до протоколу та фототаблицею до нього, проведеного 11 липня 2016 року з 6 годині 30 хвилин до 07 години 45 хвилин за участю спеціаліста та двох понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно якого встановлено: що місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано по вулиці Смєтаніна, будинок 20 в місті Лисичанську, проїзна частина у виді горизонтальної ділянки, дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе шириною 10,4 метрів призначене для руху в двох напрямках. Дорожні знаки, обєкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху праворуч та ліворуч відсутні. Характерні для даного ДТП сліди на транспортному засобі у виді слідів червоно-бурого кольору, схожі на кров у салоні на пасажирському задньому сидінні та правій задній двері, сліди від контакту з бетонним стовпом. Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії з навколишніми обєктами, предметами у виді деформації бетонного стовпу на відстані одного метру від землі. Транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» отримав механічні ушкодження у виді: деформації переднього капоту, переднього бамперу, правого переднього крила, передньої правої двері, диску переднього правого колеса (а.с.7-20).

- довідкою з травматичного пункту ЦМЛ ім.Титова міста Лисичанська від 11.07.2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні було встановлений діагноз: забійна рана нижньої губи, алкотест 0,00% (а.с.24).

- висновком судової медичної експертизи № 165 від 13.07.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 12 липня 2016 року (а.а.25) відповідно до якого при зверненні до ЛВДКБ ОСОБА_1 встановлений діагноз: забійна рана нижньої губи. При експертизі ОСОБА_1 виявлено травматичну екстракцію 1-го зубу на верхній щелепі зліва, а також забій нижньої губи. Утворилися ушкодження від взаємодії з твердими предметами можливо в час та за обставин, вказаних в постанові та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, заподіявши короткочасний розлад здоровя (а.с. 26).

- висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1153/1154 від

06.09.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 13 липня 2016 року, згідно якого на момент огляду автомобіля SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, несправностей рульового керування, гальмівної системи, несправностей коліс та шин, підвіски, несправностей освітлення та світлової сигналізації автомобіля, які б могли вплинути на механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди не встановлено. Узагальнюючим дослідженням ушкоджень автомобіля «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (деформації переднього бамперу, підсилювача переднього бамперу, капоту, правого переднього крила, бризковика переднього правого крила, передніх правих дверей поругу підлоги правого, диска переднього правого колеса, а також вочевидь, руйнування правої фари, встановлено, що вони утворилися в результаті контакту з твердим слідоутворюючим обєктом, при цьому напрям деформуючого впливу був спереду назад та справа наліво (а.с.30-34).

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1155 від 19.09.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 13 липня 2016 року (а.с.39), згідно якого: 1) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був обирати таку швидкість свого руху, щоб при впливі на органи керування транспортного засобу (гальмова система, рульове керування) він мав змогу безпечно керувати транспортним засобом і постійно контролювати напрям та траєкторію його руху в межах обраної смуги руху, тобто повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України; 2) в даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, водій автомобіля «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні перешкоди технічного характеру; 3) в даній дорожньо-транспортній ситуації та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору знаходились у причинному звязку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди (а.с.42-44).

- висновком судової медичної експертизи № 213 від 13.09.2016 року, проведеної на підставі постанови слідчого від 20 липня 2016 року (а.с.65), відповідно до якого при надходженні до травматологічного відділення ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська 11.07.2016 року у гр. ОСОБА_2 встановлений діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, перелом склепіння та основи черепа, відкритий перелом лобової кістки, забій головного мозку тяжкого ступеню, забійна рана нижньої губи, параорбітальна гематома, алкогольне спяніння. 12.07.2016 року проведена операція первинна хірургічна обробка вдавленого перелому, видалення внутрішньомозкової гематоми, пластика твердої мозкової оболонки. На операції виявлений осколковий вдавлений перелом лобової кістки, проведено видалення вільно лежачого кісткового фрагмента з пластинчастої субдуральної гематомою, виявлений розрив твердої мозкової оболонки. Проведено видалення лобно-порожнинної внутрішньомозкової гематоми. 11.08.2016 року виписана на амбулаторне лікування з діагнозом: Тяжка ОЧМТ. Забій головного мозку тяжкого ступеню. Відкритий вдавлений багатоосколковий перелом лобової кістки з переходом на основу черепа. Перелом верхньої щелепи. Внутрішня гематома полюсу правої лобової долі. Операція 12.07.2016 року вдавленого перелому, видалення внутрішньомозкової гематоми, пластика твердої мозкової оболонки. Забійна рана лоба, нижня параорбітальна гематома справа. Спадна атрофія зорового нерва лівого ока. Ангіопатія сітківки обох очей. Алкогольне сп'яніння. 22.08.2016 року оглянута окулістом та виставлений діагноз: часткова атрофія зорових нервів обох очей. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо у строк та за обставин вказаних у постанові, тобто 11.07.2016 року при ДТП в салоні автомобіля після наїзду транспортного засобу на стовп. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. При надходженні до травматологічного відділення ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська 11.07.2016 року ОСОБА_2 була огляну на факт вживання психотропних речовин та спяніння, висновок огляду: Алкогольне спяніння. (а.с.66-69).

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, доведена у повному обсязі, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно дост. 65 КК України, п.1постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, призначаючи покарання за відповідною частиноюст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які помякшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 та непрацездатного батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, який є інвалідом ІІ групи, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.81,82), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.80), раніше не судимий, (а.с.75), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду, просив вибачення, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, у межах своєї вини повністю відшкодував потерпілій спричинену злочином шкоду, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 286 ч.2 КК України, оскільки останній вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинило тяжкі наслідки, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, визнання вини та щире каяття винного, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, приймаючи до уваги відомості про особу та репутацію обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, в судовому засіданні вибачався за вчинене, та його поведінку після вчинення злочину, який повністю відшкодував витрати потерпілої на лікування і на теперішній час продовжує нести витрати на проходження потерпілою як реабілітаційних процедур так і витрат на лікування потерпілої, яких остання потребує, а також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_2, яка претензій до обвинуваченого у звязку з повним відшкодуванням заподіяної їй як матеріальної так і моральної шкоди не мала та просила суд суворо не наказувати обвинуваченого та не позбавляти його права керування транспортними засобами, а також те, що вчинений злочин є необережним злочином, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимогст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 КК України.

Також суд, керуючись положеннямист. 77 КК Українита враховуючи те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_1 потребує у користуванні транспортним засобом у звязку з перевезенням потерпілої ОСОБА_2 для проходження лікування та реабілітаційних процедур, а також його батько, який є інвалідом ІІ групи за станом свого здоровя періодично потребує у лікуванні та відвідуванні лікарів, до яких обвинувачений також відвозить його на авто, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором в інтересах Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з уточненого цивільного позову, прокурор в інтересах Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоровя на лікування потерпілої ОСОБА_2 у сумі 36275 гривень 67 копійок, із них: видатки реанімаційного відділення з 12.07.2016 року по 19.07.2016 року 6 ліжко/днів х 4667,90 грн. становлять 28007 грн. 40 коп., видатки травматологічного відділення з 19.07.2016 року по 11.08.2016 року 24 ліжко/дні х 303,11 грн. становлять 7274 грн.64 коп., харчування потерпілої в травматологічному відділенні 24 дні х 31, 24 коп. становить 749 грн. 76 коп. та витрати на придбання лікарських препаратів і виробів медичного призначення за бюджетні кошти склали 243 грн.87 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнений цивільний позов, предявлений до нього прокурором в інтересах Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні у сумі 36275, 67 грн. визнає частково, лише в частині витрат на харчування потерпілої в сумі 749 грн. 76 коп., а також витрат держави на лікарські препарати та вироби медичного призначення у сумі 243 грн. 87 коп. При цьому зазначив, що всі витрати на лікування та перебування потерпілої ОСОБА_2 в медичному закладі, ним були особисто сплачені та компенсовані в період її перебування в лікарні. Також вважає, що порядок розрахунку відшкодування витрат на лікування здійснений медичним закладом не відповідає постанові КМУ № 545 від 16.07.1993 року, оскільки за основу розрахунку були взяті показники, поза строків реального перебування потерпілої особи в медичному закладі, за основу бралась вартість койко дня за місяць, що за своєю природою значно збільшує розмір відрахувань за зазначений період. Вважає, що також під час розрахунку за основу були взяті показники щодо придбання предметів та матеріалів, що в свою чергу прямо не відповідає вимогам постанови КМУ № 545.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого в якості свідка ОСОБА_8, яка являється бухгалтером Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні суду пояснила, що вартість лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 розраховано згідно порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання, затвердженого Постановою КМУ від 16.07.1993 року № 545. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання. Також для визначення вартості ліжко дня стаціонарного відділення враховується: ФОП безпосередньо відділення, в якому перебував на лікуванні потерпілий ( КУ СМБЛ 19 відділень, нарахування заробітної плати проводиться окремо по кожному, ФОП допоміжних для стаціонарів відділень, пропорційно розподілений між усіма стаціонарними відділеннями та ФОП усіх інших допоміжних структур, який розподіляється між поліклінічними службами і стаціонарами, а далі сума ФОП інших допоміжних структур для стаціонарів пропорційно між усіма 19 відділеннями. У звязку з тим, що при попередньому розрахунку до групи «Стаціонари» були віднесені і денні стаціонари з допоміжними структурами, що їх обслуговують , а за тарифікаційними списками вони належать до поліклінічної служби, розподіл ФОП було переглянуто, у звязку з чим змінено видатки на заробітну плату реанімаційного і травматологічного відділень. Що стосується витрат на лікування потерпілої за державні кошти ця сума визначалася нею згідно журналу призначень медичних препаратів, з якого вбачалося, що придбання лікарських препаратів і виробів медичного призначення відбувалося за кошт потерпілої, окрім медичних препаратів, зазначених в уточненому розрахунку за бюджетні кошти усього на суму 243 гривні 87 копійок.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_1 Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня понесла витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2, а сума коштів, витрачених на лікування останньої за період її перебування на стаціонарному лікуванні у Сєвєродонецькій міській багатопрофільній лікарні за період з 12 липня 2016 року по 11 серпня 2016 року підтверджена уточненим розрахунком вартості лікування, здійсненим відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року, а тому. виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні про стягнення матеріальної шкоди, викладені в уточненій позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Будь-яких інших доказів, які б доводили необґрунтованість вимог прокурора в частині цивільного позову в ході судового розгляду стороною захисту (обвинуваченим), яка була вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив необхідні умови для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-автотехнічної та транспортно трасологічної експертизи (а.с.30-44), витрати у сумі 2862,60 гривень (а.с.29) та витрати у сумі 1762,00 гривень (а.с.41) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

-Автомобіль «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно розписки ( а.с.23) знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає поверненню власнику ОСОБА_1.

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КУ « Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні» ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 35425201030271, код ЄДРПОУ 26447320), витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у сумі 36275 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят пять ) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судово - автотехнічної та транспортно трасологічної екпертизи у сумі 2862 гривень (дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні) 60 копійок (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

- судово-автотехнічної експертизи у сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок (№ рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, ідентифікаційний код одержувача 37800278, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013).

Речовий доказ:

-Автомобіль «SKODA OCTAVIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно розписки, знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає поверненню власнику ОСОБА_1.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова