Ухвала суду № 65307634, 02.03.2017, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/6048/16-ц

Номер провадження у суді 2/216/797/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Павленко О.О.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, про визнання договору дарування квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, про визнання договору дарування квартири недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, за якими 25.11.2016 ухвалою суду забезпечено його позов шляхом накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. Однак, всупереч даній ухвалі ОСОБА_2, 29.11.2016 на підставі договору дарування № 2696, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, подарував квартиру своїй донці ОСОБА_3. Позивач вважає, що даний договір дарування є фіктивним, оскільки укладався не для настання наслідків дарування квартири ОСОБА_3, а з метою ухилення ОСОБА_2 від виконання боргових зобовязань на суму 155536,99 грн., у разі задоволення його позовної заяви, яка знаходиться в провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. ОСОБА_2 зареєстрований та продовжує проживати у вказаній квартирі, натомість його донька проживає окремо. Крім того, ОСОБА_2 тривалий час не працює та не має постійного заробітку, що свідчить про те, що у нього може не бути коштів для повернення боргу у разі задоволення позову. Також, позивач зазначає, що за його заявами триває досудове розслідування двох кримінальних проваджень. Перше це кримінальне провадження за № 12016040770000949 за фактом викрадення двигуна автомобіля, збиток по даному кримінальному провадженню йому завданий більш, ніж на 140000,00 грн.. В даному випадку він підозрює ОСОБА_2 Друге кримінальне провадження за № 12016040770001553 за фактом викрадення грошових коштів з його кредитних карток. Він вважає, що кошти були зняті ОСОБА_2, а спричинений збиток в сумі 24000,00 грн. Під час здійснення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях ОСОБА_2 було здійснено продаж єдиного автомобіля, який знаходився у його власності. Фактично на теперішній час у ОСОБА_2 не має ніякого майна на яке у майбутньому можливо звернути стягнення. Таким чином, він вважає, що дарування квартири своїй донці це лише імітація, основної метою якої є ухилення у майбутньому від виконання боргових зобовязань.

На підставі вищевикладеного, позивач просив: визнати договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, виданий приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, реєстраційний номер 2696, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - недійсним; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, видане ОСОБА_3 на підставі зазначеного договору дарування.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить телефонограма № 125-1 від 15.02.2017, в судове засідання не зявились, жодних клопотань від них не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів даної справи та цивільної справи № 216/4647/16-ц, вбачається, що 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики в сумі 6000 доларів США у гривневому еквіваленті 155536,99 грн. та витрати на сплату судового збору. У звязку з наявністю обставин, що підтверджують можливість відчуження відповідачем нерухомого майна, внаслідок чого може бути ускладнено або неможливо виконати рішення суду у майбутньому, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року (а.с.11) було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.12.1997 Першою криворізькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3-8190.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в сумі 6000 доларів США, що еквівалентно 155536 гривням 99 копійкам.

Проте, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 6-9), договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 (а.с. 47-50) вбачається, що в період коли судом було винесено ухвалу про накладення арешту на квартиру, ОСОБА_2 29 листопада 2016 року подарував ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з рішенням № 32815650 від 09.12.2016 (а.с. 10), державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у державній реєстрації обтяження, арешті нерухомого майна на вищевказану Квартиру, оскільки вже проведено державну реєстрацію права власності на таке майно за новим право набувачем.

Позивач, вважаючи, що ОСОБА_2 здійснив відчуження квартири, будучи обізнаним про обтяження, накладене ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року, з метою створення перешкод для виконання рішення суду про стягнення суми боргу, звернувся з позовними вимогами про визнання такого договору дарування недійсним, а також просив визнати недійсним свідоцтво про право власності.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, з питання визнання недійсним правочину.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3ст. 215 ЦК Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 29 листопада 2016 року здійснив відчуження спірної квартири, подарувавши її своїй дочці ОСОБА_3, про що між ними було укладено договір дарування. Станом на час укладання цього договору у відповідному державному реєстрі була відсутня реєстрація обтяжень щодо квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, встановлених ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року, про що також зазначено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 у вказаному договорі.

При цьому, ОСОБА_2 був обізнаний про постановлення судом цієї ухвали, про зміст заходів забезпечення позову, вжитих судом, і про час дії цих заходів, оскільки ухвалою від 10 жовтня 2016 року Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, та вказана ухвала направлялась на адресу відповідача ОСОБА_2, крім того, неодноразово здійснювались його виклики в судове засідання, та, 25 листопада 2016 року копія ухвали суду про накладення арешту на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, негайно була направлена сторонам у справі.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обовязковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження субєктивних прав, свобод та інтересів відповідача або повязаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Тому, той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», само по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач мав право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Забезпечення судом позову у вигляді накладання арешту на обєкт нерухомого майна означає, що цей обєкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому, не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У звязку з викладеним вище, є всі підстави для визнання договору дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, - недійсним.

Зазначена правова позиція знайшла відображення в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

Одночасно з цим, судом звертається увага на те, що єдиним правовстановлюючим документом, на підставі якого у ОСОБА_3 виникло право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, є договір дарування від 29.11.2016, а ніяке свідоцтво з цього приводу ОСОБА_3 не видавалось, у звязку з чим, у суду не має правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним неіснуючого свідоцтва.

Крім того, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою, що підтверджується квитанцією № НОМЕР_1 від 14.12.2016 про сплату відповідної суми.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 717 ЦК України, ст. ст. 14, 60, 88, 213-215, 151, 153, 154, 224-233 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, про визнання договору дарування квартири недійсним задовольнити частково.

Визнати договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29 листопада 2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, реєстраційний номер 2696, - недійсним.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії АЕ 413905, ідентифікаційний код НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_3), що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, (паспорт серії АЕ 274339, ідентифікаційний код НОМЕР_4), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, витрати у вигляді судового збору в розмірі по 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 (шістдесят) копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов