Постанова № 6530634, 05.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 р. № 16/3596

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Малетич М.М.,

Черкащенка М.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиКолективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів"

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року у справі господарського судуХмельницької області

за позовомКолективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зінмар"

3-тяособа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачасуб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

простягнення 20817,46

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_2

- відповідача:ОСОБА_3

- 3-ї особи:не з'явився; ВСТАНОВИВ: У травні 2008 року КП "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Зінмар" про стягнення 11106,08 грн. заборгованості за отриманий по накладним товар та надані послуги з перевезення, 6214,38 грн. упущеної вигоди, 3496,99 грн. інфляційних витрат. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.02.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 11076,12 грн. основного боргу, 1450,24 грн. інфляційних втрат та 195,70 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, які задоволені судом.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року рішення місцевого господарського суду від 02.02.2009 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нове рішення про відмову в позові. Разом з тим, постановою апеляційного господарського суду, відповідно до ст.85 ГПК України, замінено Українсько-Югославське спільне підприємство "Зінмар" на його правонаступника ТОВ "Зінмар".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, КП "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 скасувати та залишити без змін рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2006 року позивач здійснював поставку власним транспортом відповідачу товару (товарного бетону та залізобетонної продукції) на загальну суму 90 595,01 грн., що підтверджено видатковими накладними на товар, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та актами здачі прийняття робіт (надання послуг по перевезенню), відповідно до яких, позивачем були надані послуги з транспортування товару на загальну суму 8195,00 грн. (т.1 а.с.4-52).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем частково здійснено оплату отриманого товару в розмірі 78873,89 грн. в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 11721,12 грн., а також здійснено оплату транспортних послуг на суму 8 840,00, тобто з переплатою в розмірі 645,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

05.12.2007 року позивачем на виконання умов ст.530 ЦК України, на адресу відповідача була направлена претензія, яка отримана ним 06.12.2007 року, про сплату заборгованості в розмірі 11106,08 грн.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим та доведеним розмір заборгованості відповідача в сумі 11076,12 грн., яка складається з заборгованості за отриманий товар за мінусом переплати за транспортні послуги (11721,12 грн.-645,00 грн.).

Проте, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком місцевого суду враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом було встановлено, що первинні документи, надані позивачем, а саме накладні №РН-5323 від 11.10.2006 року на суму 5267,50 грн. (т.1 а.с.35), №РН-6026 від 02.11.2006 року на суму 1467,00 грн. (т.1, а.с.45), №РН-2581 від 26.06.2006 року на суму 3480,05 грн. (т.2, а.с.4), а всього на загальну суму 10214,55 грн., не містять підпису посадової особи відповідача, який отримав товар та печатки підприємства. Зазначене не було прийнято до уваги місцевим господарським судом при прийняті рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неналежність цих доказів на підтвердження поставки товару позивачем та отримання його відповідачем. Проте, зазначене, за переконанням судової колегії, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог частково, а не у повній мірі, як це було зроблено судом апеляційної інстанції.

Зазначений висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення всієї заборгованості спростовується дослідженими судом першої інстанції іншими накладними (т.1 а.с.4-34, 40, 48), частково оплаченими, що містять відбитки печатки відповідача та підписи сторони про отримання товару. Відхиляючи всі накладні, як неналежні докази, апеляційним судом не були спростовані висновки суду першої інстанції в цій частині. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 14.11.2008 року не є обґрунтованим з огляду на відсутність у цій постанові висновків щодо підроблення підписів на всіх накладних, які є підставою позовних вимог. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд не прийняв до уваги акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2007 року, складеного відповідачем (т.2, а.с.1), відомості якого спростовують доводи щодо неотримання товару відповідачем. Таким чином, апеляційним судом були зроблені висновки протилежні висновками суду першої інстанції без обґрунтування їх відхилення.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується частково з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар, водночас у сумі 861,57 грн. (11076,12 грн. (заявлена заборгованість) - 10214,55 грн.(сума за не підписаними накладними). За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов до помилкового висновку щодо безпідставності позовних вимог та відмові у позовові, а тому оскаржувана постанова має бути скасована в цій частині, а рішення місцевого господарського суду змінено в частині розміру позовних вимог, які підлягають до стягнення.

Згідно з приписами ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті та порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат. Проте, внаслідок невірного визначення місцевим господарським судом розміру заборгованості, що в свою чергу вплинуло на правильність нарахування в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат, за переконанням колегії суддів, розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року становить 143,02 грн. (861,57 грн. (сума боргу)*116,60 (індекс інфляції за даний період)/100 = 1004.59 грн. (основний борг з урахуванням індексу інфляції) 861,57 грн. (основний борг) = 143,02 грн. (інфляційні втрати).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

Що відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 6214,38 грн. упущеної вигоди, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, оскільки в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, з яким ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України пов'язує застосування міри відповідальності до відповідача, а тому рішення попередніх судів в цій частині мають бути залишені без змін.

Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження визначеного розміру завданих йому реальних збитків.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується також з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо здійснення заміни неналежного відповідача на його правонаступника.

Відповідно до ст.25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Тому, за наведених обставин, постанова апеляційного господарського суду в цій частині має бути залишена без змін.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судове рішення першої інстанції підлягає зміні в частині розміру основної заборгованості та інфляційних витрат, які підлягають до стягнення, як такі, що прийняті при не правильному застосуванні норм матеріального права, в іншій частині залишенню без змін, як таке, що прийняте при правильному застосуванні норм матеріального права, водночас судове рішення апеляційного суду в цій частині має бути скасовано.

Щодо розподілу судових витрат, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року у справі №16/3596 скасувати частково.

Пункт 3 постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року у даній справі викласти у наступній редакції:

"Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.02.2009 року у справі №16/3596 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Зінмар" на користь колективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" 11076,12 грн. основної заборгованості, 1450,24 інфляційних нарахувань, 124,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 70,8 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу змінити, виклавши його в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зінмар" (м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 7, код ЄДРПОУ 31787451) на користь колективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" (29025, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 03576806) 861,57 грн. основної заборгованості, 143,02 інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 5,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з колективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" (29025, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 03576806) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зінмар" (м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 7, код ЄДРПОУ 31787451) 58,87 грн. в якості відшкодування витрат за подання апеляційної скарги."

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 року у справі №16/3596 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зінмар" (м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 7, код ЄДРПОУ 31787451) на користь колективного підприємства "Хмельницький комбінат будівельних матеріалів" (29025, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 03576806) 8,42 грн. в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги.

4.Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий, суддяН.Кочерова

СуддіМ.Малетич

М.Черкащенко