Ухвала суду № 65303136, 09.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4049/16 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/1334/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Струс Л.Б.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_5 Вважає, що рішення було прийняте з порушенням норм як матеріального так і процесуального права, крім цього, судом допущено неповноту дослідження обставин, які мають значення для справи, а його висновки передчасні та не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом не взято до уваги те, що матеріальний стан ОСОБА_5, як платника аліментів, не дає можливості сплачувати аліменти, оскільки він отримує лише пенсію по інвалідності, так як є інвалідом другої групи, часто хворів в період часу з 2006 року по 2009 рік і в даний час продовжує тяжко хворіти. Крім цього, зазначає, що судом не бралось до уваги те, що ОСОБА_5 з 2006 року по 2009 рік не мав змоги сплачувати аліменти, так як не працював та крім цього доглядав за своєю тяжко хворою мамою ОСОБА_7, яка померла у червні 2009 року. Вказує на те, що офіційний дохід ОСОБА_8 це пенсія по інвалідності в сумі 1074 грн., інших джерел доходів він немає та його матеріальне становище є вкрай нужденним.

В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_2 та її представника решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та її представника в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 197 СК України та ст.ст. 1302, 1305 ЦК України та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_5 не працює, є інвалідом другої групи з 2011 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №471458 від 28.04.2012 року, довідкою УПФУ в Шевченківському районі м.Львова від 22.03.2016 року про те, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Шевченківському УПФ України та отримує пенсію. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на момент утворення заборгованості він не працював, оскільки з 2006 р. по червень 2009 р. доглядав за своєю хворою матір'ю до дня її смерті. Також, зазначає, що він є інвалідом 2-ї групи та за станом здоров'я не може працювати. Інших видів доходу немає, а також часто хворіє і значні кошти використовує на своє лікування. Саме тому, посилаючись на вимоги ст. 197 СК України, позивач просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами. Покликання позивача щодо неможливості сплачувати заборгованості за аліментами судом не було взято до уваги, оскільки таким укладено спадковий договір із ОСОБА_9 чим зобов'язано набувача виконувати розпорядження другої сторони (позивача). Як вбачається із наданого спадкового договору, набувач зобов'язаний виконувати дрібний ремонт квартири; надавати побутові послуги; забезпечувати належними лікувальними засобами, одягом, миючими засобами, засобами гігієни; забезпечувати позивача харчуванням, купівля продуктів та інше; оплачувати ЖКП та інше. На підставі вище наведеного суд прийшов до переконання, що в позові слід відмовити, оскільки позивачем не наведеного достатньо підстав для його звільнення від сплати аліментів, оскільки ним укладеного спадковий договір, відповідно до якого набувач по даному договору надає позивачу матеріальну допомогу в тому числі і на лікування, а кошти, які він отримує як пенсію може погашати заборгованість за аліментами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги не слід вважати обґрунтованими.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Також, відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_5, в особі представника, посилався на ч.2 ст. 197 СК України та просив його звільнити від заборгованості за аліментами на суму 17614,12 грн. вказуючи на свою інвалідність, важкий матеріальний стан, те, що він не ухилявся від сплати аліментів на утримання його доньки ОСОБА_2 така заборгованість виникла у період коли він не працював та доглядав за своєю тяжко хворою матір'ю.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача вірно не взяті судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у період з листопада 2006 року по листопад 2009 року у позивача виникла заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_6 (матері ОСОБА_2, доньки позивача) на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 17614,12 грн., необхідність сплати яких виникла у зв'язку із судовим рішенням та відповідно виданим виконавчим листом Галицьким районним судом №2-1590 від 25.04.2007 року. Ні сума заборгованості, ані порядок її нарахування сторонами не оспорювались та не спростовані.

Відповідно до ч.2 ст. 197 СК України, як було вказано: за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Як вбачається із позовної заяви позивач посилався на те, що заборгованість виникла у період коли він важко хворів та доглядав за своєю важко хворою матір'ю.

Однак жодних доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не представлено. Докази, які стверджують про захворювання позивача та його інвалідність підтверджують вказані обставини, що виникли лише з 2011 року. Довідки МСЕК про встановлення вперше ІІ групи інвалідності з 28.04.2011 року до 1.02.2017 року (а.с. 6, 7, 74). Виписки з історії хвороби та медичної картки стаціонарного хворого знову ж за період лютий-березень 2011 року та грудень 2015 року (а.с. 64-65).

Що стосується догляду за матір'ю, то дійсно, як вбачається із свідоцтва про смерть матері позивача а.с. 42, вона померла 25.06.2009 року, однак аналогічно доказів, що свідчили б про те, що така у період 2006-2009 роки перебувала у важкому стані та крім цього, що позивач здійснював за нею догляд ним не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено ні у суді першої ані у суді апеляційної інстанції.

Навпаки відповідач ОСОБА_2 особисто, а, також, через представника вказані обставини заперечила та вказала про те, що позивач не сплачував аліментів на її утримання у зв'язку із зловживанням алкогольними напоями, а не через догляд за важко хворою матір'ю, якого він не здійснював.

Що стосується відсутності записів у трудовій книжці про перебування позивача на роботі після травня 2006 року, коли його було звільнено за власним бажання (витяг з трудової книжки позивача а.с. 67), то вказане аналогічно не стверджує про те, що позивач не мав змоги працювати та не отримував доходів, що унеможливлювало сплату аліментів у розмірі 500 грн. на місяць, що був визначений рішенням суду.

Що стосується матеріального стану та стану здоров'я позивача на даний час, то дійсно, як вбачається із наведеного позивач страждає важкими захворюваннями та був визнаний інвалідом ІІ групи до 1.02.2017 року. Однак позивач отримує пенсію, що становить розмір його прожиткового мінімуму у період виплати (довідка про отриману пенсію а.с. 8).

Та крім цього, зважаючи на вказану норму закону, ч.1 ст. 197 СК України (з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами) позивач, посилаючись на сімейний або матеріальний стан вправі був заявити вимоги про відстрочення або розстрочення сплати заборгованості за аліментами, але вказані обставини, що мають місце після періоду виникнення заборгованості не є тими підставами за ч.2 ст. 197 СК України, за якими суд взмозі звільнити від сплати заборгованості за аліментами.

Окрім цього, слід вказати, що матеріальний стан позивача не слід вважати скрутним, оскільки, ним, як вірно вказано і судом першої інстанції, як власником нерухомості (квартири АДРЕСА_1) укладено спадковий договір 1.02.2011 року, за умовами якого набувач (ОСОБА_9) практично повністю забезпечує потреби позивача у харчуванні, прибиранні, ремонті квартири, пранні білизни, ліках, тощо. Тобто майже повністю забезпечує його життєві потреби (п.п. 2.1.1-2.1.7 Договору а.с. 34-36). При цьому приблизно половина пенсій після сплати аліментів позивачем залишається на задоволення його інших потреб (довідка про отриману пенсію та вирахувані аліменти а.с. 8), покриття видатків за якими не покладено на вигодонабувача за вказаним договором.

Враховуючи вказане судом вірно було відхилено позов та доводи скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують та таку слід визнати безпідставною та відхилити.

Крім цього, позивач не позбавлений права вирішувати питання про передачу в рахунок погашення заборгованості за аліментами належного йому нерухомого майна чи його частини.

Тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

Л.Б. Струс