Ухвала суду № 65302993, 09.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/777/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 11-сс/788/105/17 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.,

прокурора - Петренко А.О.,

захисників - Матішинця В.В., Буняка В.С.,

підозрюваної - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми апеляційні скарги захисників Матішинця В.В. та Буняка В.С. на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Камяний Брід, Баранівського району, Житомирської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 135 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У кримінальному провадженні № 42017201120000001 від 16 січня 2017 року, яке перебуває в провадженні старшого слідчого, слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області ОСОБА_6, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 135 КК України.

Слідчий звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року зазначене клопотання слідчого було задоволено та обрано відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 квітня 2017 року включно без права внесення застави.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді захисник Матішинець В.В., що діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх вимог захисник наголошує на порушенні слідчим суддею права на захист ОСОБА_5, оскільки суддя, будучи повідомленим про факт перебування на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми скарги захисника щодо незаконного затримання підозрюваної, безпідставно відхилив його клопотання про відкладення судового засідання та не приділив уваги тому, що ухвалою вказаного суду від 03.03.2017 року така незаконність знайшла місце.

Також, захисник вважає, що в ході розгляду клопотання слідчий суддя не дослідив додані до нього матеріали, які спростовують оголошену ОСОБА_5 підозру та не оцінив їх вагомість. Зокрема захисник наголошує, що наявні в матеріалах провадження висновки судово-медичних експертиз, щодо причини смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спростовують причинний зв'язок між смертю останніх та невідповідністю температурного режиму в установі, яку очолювала ОСОБА_5, а тому висунуту останній підозру вважає необґрунтованою.

Також, на думку апелянта, поза увагою слідчого судді залишився той факт, що п.3 ч.2 ст. 183 КПК України виключає обрання такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою відносно раніше не судимої особи, якщо покарання за вчинений нею злочин не перевищує 5 років позбавлення волі в той час, коли санкція інкримінованого ОСОБА_5 злочину за ч. 1 ст. 127 КК України передбачає максимальне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Вважає, що оскільки слідство триває близько 2 місяців, як за місцем роботи так і за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшуки, то ризик впливу на хід досудового розслідування з боку підозрюваної втратив свою актуальність, як і ризик переховування нею доказів, та у рішенні не конкретизовано на кого саме може впливати остання.

Стверджує про безпідставне покладення слідчим суддею в основу рішення тяжкість інкримінованого злочину та залишення поза увагою наданих стороною захисту характеристик ОСОБА_5, а саме те, що вона раніше не судима, звільнена з посади головного лікаря, має сім'ю, постійне місце проживання, авторитет серед мешканців м. Охтирка, є депутатом Охтирської міської ради, нагороджена державними нагородами та має заслуги перед Україною.

Є безпідставним на думку апелянта і позбавлення права внесення застави, оскільки матеріали провадження спростовують те, що дії ОСОБА_5 призвели до загибелі людей.

Вважає, що як слідчим ,так і прокурором не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід, як тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Захисник Буняк В.С. в поданій апеляційній скарзі просить рішення слідчого судді скасувати як незаконне та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх вимог, які аналогічні апеляційним вимогам скарги захисника Матішинця В.В., захисник Буняк В.С., зокрема, стверджує про незаконне затримання його підзахисної та внесення стосовно неї клопотання про обрання запобіжного заходу некомпетентним слідчим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників Матішинця В.В., Буняка В.С. та підозрюваної ОСОБА_5, які підтримали вимоги апеляційних скарг, думку прокурора Петренка А.О., який вважає рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, а тому заперечує проти задоволення вимог апеляційних скарг захисників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів, переглядає ухвалу слідчого судді у межах апеляційних вимог захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів Матішинця В.В. та Буняк В.С. , які зводяться, зокрема, до необґрунтованості висунутої підозри ОСОБА_5 і як наслідок, безпідставного обрання відносно їх підзахисної запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Як убачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, які були предметом дослідження судом першої інстанції, слідчий суддя перевірив обставини на які були посилання в клопотанні слідчого прокуратури, та прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127 та ч.3 ст. 135 КК України.

Так, відповідно до пред'явленої підозри, ОСОБА_5 згідно контракту укладеного з Сумською обласною радою 01.10.2014 працювала на посаді головного лікаря Комунального закладу «Сумська спеціалізована психіатрична лікарня № 2» і була звільнена із займаної посади рішенням Сумської обласної ради 24.02.2017.

Відповідно до п. 2.3 вказаного контракту, ОСОБА_5. як керівник комунального закладу, зобов'язується здійснювати поточне (оперативне) керівництво закладом, організовувати його господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань КЗ СОР «ОСПЛ № 2», передбачених законодавством, статутом закладу та контрактом. Згідно п. 2.2 Статуту КЗ СОР ОСПЛ № 2 зі змінами та доповненнями від 16.04.2015, до основних завдань закладу відноситься медична практика, надання спеціалізованої лікувально-діагностичної та соціально-відновлювальної допомоги особам, які страждають психічними розладами, як в умовах стаціонару, так і диспансерного відділення з денним стаціонаром. Також, згідно п. 2.4 вказаного статуту, заклад забезпечує утримання, режим та нагляд за хворими в умовах, найбільш сприятливих їх лікуванню. Керівник закладу ОСОБА_5 несе персональну відповідальність за якість та ефективність роботи закладу, забезпечення додержання стаціонарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму, створення необхідних умов збереження життя і здоров'я пацієнтів закладу

ОСОБА_5, як керівник закладу охорони здоров'я, КЗ СОР ОСПЛ № 2, здійснюючи управління закладом на підставі укладеного з нею контракту від 01.10.2014, зобов'язана була створити у лікарні умови, які є найбільш сприятливими для лікування пацієнтів, а також забезпечують на належному рівні збереження життя і здоров'я робітників та пацієнтів лікарні, а також забезпечувати умови для належного захисту осіб, яким надається психіатрична допомога.

Однак, ОСОБА_5 порушила вимоги укладеного з нею контракту.

І її дії органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1ст. 127 КК України - як катування, тобто умисне заподіяння особам фізичного страждання шляхом мучення з метою їх дискримінації, та за ч.3 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цих осіб і мав змогу надати їм допомогу, а також сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть осіб.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень слідчий прокуратури обґрунтовує відомостями із журналів обліку вимірювання температур, відповідно до яких упродовж часу з 15.11.2016 по 13.01.2017 температурні параметри мікроклімату палат лікарні коливалися в межах від 10 до 18 градусів за Цельсієм, та за показниками допустимої температури повітря не відповідали вимогам ДБН В 2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я».

Також факт обізнаності ОСОБА_5 про утримання хворих в умовах недопустимого температурного режиму, та свідомого залишення осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через хвороби, слідчий підтверджує показами заступника з медичної частини ОСОБА_10, завідувача відділенням № 4 ОСОБА_11, завідувача відділенням № 5 ОСОБА_12 та інженера з питань охорони праці ОСОБА_13

Такі обставини привели слідчого прокуратури до висновку, що ОСОБА_5, працюючи головним лікарем КЗ СОР «ОСПЛ №2», сформувала у своїй свідомості ставлення до осіб, які хворіють на психічні хвороби, як до таких, які не є повноцінними членами суспільства, обмежені у своїх особистих і соціальних правах внаслідок такої хвороби та є нижчими від неї за соціальним статусом. Також, ОСОБА_5, як лікар, достеменно усвідомлювала, що цілодобове перебування психічно хворих пацієнтів лікарні в умовах пониженого температурного режиму спричинятиме їм фізичні та моральні страждання, тобто становитиме мучення стосовно цих осіб.

Смерть пацієнтів вказаної лікарні, а саме ОСОБА_7, що перебував в ній у період пониженого температурного режиму з 24.11.2016 по 04.12.2016 та відповідно до комісійних судово-медичних експертиз № 17/2017 від 23.02.2017 та № 23/2017 від 24.02.2017 помер від гострої легенево-серцевої недостатності та інтоксикації, ОСОБА_8, що перебував в лікарні в умовах пониженого температурного режиму з 22.11.2016 по 02.12.2016 та відповідно до висновків комісійних судово-медичних експертиз № 18/2017 від 23.02.2017 та № 25/2017 від 24.02.2017 помер від гострої, місцями гнійної - фібринозної правобічної пневмонії, та ОСОБА_9, що знаходився в лікарні в умовах пониженого температурного режиму з 16.11.2016 по 16.12.2016 і відповідно висновків комісійних судово-медичних експертиз № 16/2017 від 24.02.2017 та № 24/2017 від 24.02.2017 помер від гострої легенево-серцевої недостатності, інтоксикації, що розвинулися внаслідок гострої зливної гнійно-фіброзної правосторонньої середньо - та нижньочасткової пневмонії з мікроабсцедуванням знаходиться в причинному зв'язку з пониженим температурним режимом, оскільки той сприяв розвитку хвороб покійних.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, вирішуючи клопотання слідчого, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_5 (на даній стадії досудового розслідування) обґрунтованої підозри в інкримінованих злочинах.

Доводи щодо відсутності доказів винуватості підозрюваної ОСОБА_5, які зводяться до посилання захисників і зокрема на те, що наявні в матеріалах провадження висновки судово-медичних експертиз, щодо причини смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спростовують причинний зв'язок між смертю останніх та невідповідністю температурного режиму в установі, яку очолювала ОСОБА_5, а тому висунута останній підозра є необґрунтованою, слідчим в клопотанні не розкриті та не вказані об'єктивні обставини (час, місце, спосіб) інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, колегією суддів не перевірялись, оскільки питання винуватості чи невинуватості особи розглядаються в іншій стадії кримінального провадження, а саме при судовому розгляді кримінального провадження, в разі його направлення до суду з обвинувальним актом, що передбачено кримінальним процесуальним законом.

При цьому колегія суддів зазначає, що на стадії вирішення слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя має переконатися у наявності обґрунтованої підозри і не повинен встановлювати наявність в діях особи складу злочину, про що зазначено і в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" про те, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, у відповідності до положень ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь - якої обставини, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг захисників, щодо неповного дослідження слідчим суддею матеріалів провадження і як наслідок, безпідставного висновку щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 127 та ч. 3 ст. 135 КК України, тому їх апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів захисника Матішинця В.В. щодо порушення слідчим суддею права на захист ОСОБА_5, оскільки слідчий суддя, будучи повідомленим про факт перебування на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми скарги захисника щодо незаконного затримання підозрюваної, безпідставно відхилив його клопотання про відкладення судового засідання та не приділив уваги тому, що ухвалою вказаного суду від 03.03.2017 року така незаконність знайшла місце, то колегія суддів також не може погодитись з такими доводами, та не вбачає в діях слідчого судді, який розглядав відносно затриманої особи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, порушення права на захист. Оскільки, відповідно до ч.4 ст.206 КПК України, клопотання про застосування до особи, яка знаходиться в місці ув'язнення, запобіжного заходу, має бути розглянуто в найкоротші строки, тобто розгляд цього клопотання має пріоритетне значення, і крім того, законом - ст.186 КПК України передбачені обмежені строки розгляду такого клопотання. Крім цього, як вбачається зі змісту наданої, в ході апеляційного розгляду, захисником Матішинець В.В. ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 03 березня 2017 року, суд розглянув скаргу захисника Матішинець В.В. щодо незаконного затримання підозрюваної ОСОБА_5 без її участі, при цьому сам захисник заявив клопотання про розгляд справи без участі підозрюваної, суд погодився, вказавши, що права особи не порушуються.

Вважає безпідставними колегія суддів і твердження захисника Буняк В.С. в його апеляційній скарзі , що клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 було винесено некомпетентним слідчим, оскільки розслідування злочинів за ст.127, і 135 КК України віднесено до компетенції слідчих органів Національної поліції, а законні підстави розслідування даного кримінального провадження слідчими прокуратури, відсутні. Оскільки такі твердження повністю спростовуються повноваженнями прокурора, закріпленими в ст. 36 КПК України, зокрема п.4 ч.2 - проведення особисто слідчих (розшукових) та процесуальних дій та ч.5 - право прокурора доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг захисників про те, що як слідчим так і прокурором не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід, як тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Так, частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 127, ч.3 ст. 135 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, експертів, уникнути від явки до органів досудового розслідування та суду, оскільки їй відомі свідки та місцезнаходження доказів, а також інші відомості пов'язані з професійною діяльністю, яка і є предметом розслідування.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Однак, як вбачається із наданих суду матеріалів справи наведені у клопотанні слідчого прокуратури ризики, як мета обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної, є загальними, не підтверджені в достатній мірі доказами і ґрунтуються на припущеннях, а тому самі по собі не можуть бути підставою для задоволення клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Так, у справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не доведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини» від 08 червня 1995 року.

Для відмови в досудовому звільненні особи принципи прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини», вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року, п. 51).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий суддя вдався лише до загальних фраз про неможливість застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, слідчим у наданому клопотанні та слідчим суддею у постановленому рішенні, жодним чином не вмотивовані підстави для наявності зазначених ризиків, зокрема не вказано яким чином підозрювана, у разі застосування до неї менш суворого запобіжного заходу, зможе впливати на свідків, перешкоджати слідству чи знищити докази.

Крім того, як пояснила в судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 та не заперечував прокурор Петренко А.О. кримінальне провадження по вказаним злочинам розпочато 16 січня 2017 року, з цього часу були проведені обшуки, як за місцем роботи ОСОБА_5 в психіатричній лікарні №2, так і за її місцем проживання, в ході яких була вилучена документація, були призначені експертизи, допитані свідки. При цьому, майже всі слідчі дії проводилися в той період, коли ОСОБА_5 займала посаду головного лікаря психіатричної лікарні (по 24.02.2017р.). Доказів про те, що ОСОБА_5 займаючи посаду головного лікаря і перебуваючи на свободі якимось чином перешкоджала органам досудового розслідування в проведенні слідчих дій, чи здійснювала тиск на свідків, прокурором не надано.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, колегія суддів визнає, що матеріали клопотання хоч і містять дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, однак прокурором не доведено недоцільності застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх щоб переконати суд у необхідності обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді про обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і постановити нову ухвалу, задовольнивши, таким чином апеляційні скарги захисників частково.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, звільнена з посади головного лікаря, має сім'ю, постійне місце проживання, авторитет серед мешканців м. Охтирка, є депутатом Охтирської міської ради, нагороджена державними нагородами та має заслуги перед Україною

Однак враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, суспільний резонанс зазначених кримінальних правопорушень і, що вчинені вони відносно осіб, які страдають психічними розладами, тобто обмежені в своїх особистих і соціальних правах, колегія суддів визнає за необхідне, з урахуванням вимог ст. 181 КПК України, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, та покласти на неї певні обов'язки.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Із врахування зазначеного вище, обставин кримінального провадження, особи підозрюваної, того що в матеріалах клопотання відсутні обґрунтовані докази що на теперішній час існують підтверджені відповідними доказами ризики передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що на час досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_5 необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрювану відповідних обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України і строк дії домашнього арешту встановити в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 квітня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Матішинця В.В. та Буняка В.С. - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до 28 квітня 2017 року включно без права внесення застави - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 такі обов'язки:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає - АДРЕСА_1;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи перебування.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на начальника Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Підозрювану ОСОБА_5 звільнити з під варти в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Матус В. В. Олійник В. Б.