Постанова № 6530292, 03.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 р. № 50/353

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М. І. суддів :Короткевича О.Є. (доповідач у справі), Міщенка П. К. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва та постанову господарського суду м. Києва від 08.07.2009 року у справі№ 50/353 за заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН" проБанкрутство За участю представників учасників судового провадження: від ініц. кредитораНе з'явився від ліквідатораНе з'явився ОСОБА_2 В С Т А Н О В И В : 28.04.2009 року господарським судом міста Києва за заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 порушено провадження у справі № 50/353 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН" (Далі ТОВ "ФЛАГМАН"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника. Постановою господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року (суддя Головатюк Л. Д.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ТОВ "ФЛАГМАН" код 30262947 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Фізичну особу підприємця ОСОБА_1, підприємницьку діяльність банкрута завершено, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 08.07.2009 року, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 08.07.2009 року, а ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 08.07.2010 року. Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом та припинити провадження у праві №50/353 про банкрутство ТОВ "ФЛАГМАН", аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 8, 124, 129 конституції України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду. Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного. У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням. Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

При винесені постанови господарський суд міста Києва постановив, що боржник відсутній за юридичною адресою.

Проте даний висновок є передчасним, не ґрунтується на законодавстві та не підтверджується матеріали справи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

При винесення вказаної постанови судом не було взято до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН", оскільки ініціюючим кредитором не подано відповідних документів, які б підтверджували відсутність боржника за його місцезнаходженням, неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно законодавства податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, які свідчили б про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року порушено провадження у справі №50/353 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН" та зобов'язано заявника надати суду додаткові докази в тому числі наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням, установчі документи боржника, свідоцтво про державну реєстрацію та ін.

Проте на час порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ФЛАГМАН" станом на 23.04.2009 року відповідно до витягу з ЄДР статус відомостей про юридичну особу ТОВ "ФЛАГМАН" було підтверджено.

Розглядаючи справу господарський суд не встановив обставин наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ФЛАГМАН".

Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону суд на неї уваги не звернув та не надав належної правової оцінки.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва зазначила, що згідно декларації з податку на прибуток валовий дохід від усіх видів діяльності боржника за 2008 рік - 11 943 827 грн., а за півріччя 397 890 грн. Окрім того скаржник звертає увагу на те, що боржником було сплачено до бюджету 7 798 грн. за податкові зобов'язання.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року у справі №50/353 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року у справі №50/353 задовольнити.

2.Постанову господарського суду міста Києва від 08.07.2009 року у справі №50/353 скасувати.

3.Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий М. І. Хандурін

Судді О. Є. Короткевич

П. К. Міщенко