Рішення № 65298712, 15.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1110/2017

Номер справи 243/1237/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«15» березня 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

за участю:

- секретаря судового засідання Шевченко В.М.,

- представника позивача Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 19 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Словянський міськрайонний Відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Словянський міськрайонний Відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про звільнення майна з-під арешту, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного Договору № DOSWG140000012 від 28 серпня 2007 року ОСОБА_3, 28 серпня 2007 року отримав кредит у розмірі 7350,00 доларів США в обмін на зобовязання щодо повернення суми кредиту та сплати передбачених Кредитним договором платежів.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено 28 серпня 2007 року Договір іпотеки №DOSWG140000012. Згідно із п.35.5 Договору іпотеки, в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобовязань за Кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, що відноситься до нього, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11. Предмет іпотеки належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі під № 2058.

28 серпня 2007 року приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у звязку з посвідченням Договору іпотеки, була накладена заборона відчуження Предмету іпотеки, який знаходиться за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, накладені наступні арешти:

- запис про обтяження № 1936534 від 31 липня 2013 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 липня 2013 року (виконавче провадження № 38922248).

Згідно із ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких не передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до приписів ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 ХІV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Зазначає, що право застави у Публічного Акціонерного Товариства «ПриватБанк» щодо Предмета іпотеки виникло 28 серпня 2007 року, 19 липня 2013 року державним виконавцем був накладений арешт на вказане майно, тобто пізніше ніж було укладено Договір іпотеки. Крім того, станом на 05 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком становить 26378,87 доларів США, що перевищує вартість Предмета іпотеки.

Отже, у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, яке є Предметом іпотеки згідно із Договором іпотеки.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутися до суду про звільнення заставленого майна з - під арешту.

Згідно із другим абзацом п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, яка у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі Довіреності № 7372-К- О від 27 грудня 2016 року (а.с.32) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Просить суд, звільнити з-під арешту нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_3, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, що відносяться до нього, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11 та заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, повязані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя щодо житлового будинку з господарчими та побутовими будовами та спорудами, що відносяться до нього, розташованого за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.29), про причину своєї неявки суд не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним не отримується (а.с.38, 39).

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_3 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не зявився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

В судове засідання представник третьої особи: Словянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не зявився. 16 березня 2017 року Головним державним виконавцем Родіною К.А., яка діє на підставі Довіреності (а.с.41), надано Пояснення в якому зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), у відділі на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження по в/л 243/2675/13-ц виданий 30 травня 2013 року Словянським міськрайонним судом Донецької області щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 24056,98 грн.

Відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесенням у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не сплачені. Інформація щодо сплати основного збору ОСОБА_3 від стягувача до відділу не надходила. Тому, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна.

Просить справу розглянути буз участі представника, рішення прийняти на розсуд суду (а.с.40).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 банк ПриватБанк до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Словянський міськрайонний Відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про звільнення майна з-під арешту підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобовязують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обовязків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Статтею 213 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2007 року між Закритим Акціонерним Товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» (а.с.17) та ОСОБА_3, 28 серпня 2007 року було укладено Договір № DOSWG240000012, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7350,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення кредиту - 27 серпня 2032 року (а.с.5-8).

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором Закрите Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» та ОСОБА_3 28 серпня 2008 року було укладено Договір іпотеки. Згідно Договору іпотеки Євстаф»єнко М.В. надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, що відносяться до нього, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11 (а.с. 9-11).

Вказане майно належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.12-13).

Оскільки ОСОБА_3 зобовязання за кредитним договором не виконував в нього утворилась заборгованість перед Банком, яка становить 26378,87 доларів США, що перевищує вартість Предмета іпотеки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 72481141 від 08 листопада 2016 року на житловий будинок, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок 11, накладено заборону відчуження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5557455 від 28 серпня 2007 року, підстава обтяження Договір іпотеки від 28 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Крім того, 31 липня 2013 року на будинок, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок 11, накладено арешт нерухомого майна № 1936534, підстава Постанова Відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 389222248 (а.с.12-13).

Згідно із другим абзацом п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, яка у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що боржник ОСОБА_3 правильно зазначений позивачем у справі як відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами , отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора заставодержателя.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено виникнення, застосування і пріоритет іпотеки. Іпотека виникає на підставі закону, договору або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина пята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року № 6-13цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для суддів.

Договір іпотеки житлового будинку з господарчими та побутовими будовами та спорудами, загальною площею 46,3 кв.м. розташованого за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11, зареєстровано 28 серпня 2007 року, відповідно до чого, з цього часу у Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» виникло переважне право перед іншими особами.

Приписами ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження.

Отже, пріоритет перед іншими обтяженнями має Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» оскільки обтяження Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» виникло відповідно до договору і є приватним.

Також, враховуючи положення Закону України Про виконавче провадження , а саме ч.3 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження , якою встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З матеріалів справи вбачається, що між Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_1 «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки від 28 серпня 2007 року, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район,с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11.

Зазначений Договір посвідчений приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 5557455.

Тобто, належно оформлений Договір іпотеки укладено сторонами до прийняття державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, Постанови про накладення арешту на це майно та заборону його відчуження, яке позбавляє Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» можливості зареєструвати за собою право власності на спірне майно.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України Про виконавче провадження у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В задоволенні вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо заборони органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, повязані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» прав іпотекодержателя щодо вищезазначеного житлового будинку, слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 року № 13-рп/2011, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8 Конституції України). Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Такий висновок узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Звернувшись до суду з дійсним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, просить суд захистити свої права на майбутнє, та заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, повязані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя на житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11. Однак, судовому захисту підлягають лише вже порушені, невизнані або оспорювані права, а тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України „ Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено .

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідностатті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2017 року складає 1600,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3200 грн. 00 коп. та 800 грн. 00 коп. за подачу заяви про забезпечення доказів (а.с.18-22).

З матеріалів справи вбачається, що у задоволенні Клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів Ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2017 року відмовлено (а.с.26-27).

Оскільки, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, то вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пропорційно до задоволених позовних вимог - 1/2 частину понесених та документально підтверджених судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

КеруючисьЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Словянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту, накладеного 31 липня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції Донецької області ОСОБА_5, належне на праві власності ОСОБА_3, нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будовами та спорудами, який розташований за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Краснопілля, вул. Ворошилова, будинок № 11.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані суду невідомі, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» - відмовити.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення постановлено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_6