Постанова № 65296711, 18.10.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа №565/943/16-а

Провадження №2-а/565/69/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м.Вараш

о 17 годині 10 хвилин

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ковбасюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у відновленні пенсійних виплат та зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (правонаступника управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області), в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у поновленні її пенсійних виплат; та зобов'язати відповідача відновити їй виплату раніше призначеної пенсії з 01 січня 2016 року та виплатити недоплачену суму пенсії. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 15 вересня 2009 року вона перебуває на обліку у Володимирецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та до 01 квітня 2015 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу». Згідно з доводами позивачки з моменту призначення пенсії та по даний час вона працює в органах місцевого самоврядування на посаді завідувача сектора прийняття рішень відділу з призначення та надання соціальних допомог та компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області. Однак, з 01 квітня 2015 року їй було припинено виплату пенсії. ОСОБА_1 зазначила, що 27 травня 2016 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про поновлення виплати пенсії з 01 червня 2015 року, на яку отримала письмову відмову Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 13 червня 2016 року з покликанням на ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року. Такі дії відповідача позивачка вважає неправомірними та такими, що порушують її конституційні права. Покликаючись на пункт 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року, відповідно до якого у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних та на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 стверджує, що з 01 червня 2015 року вона втратила право на призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу». За таких обставин, згідно з аргументами позивачки обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсій державним службовцям з 01 червня 2015 року на неї не поширюються, так як до 01 червня 2015 року не був прийнятий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних та на загальних підставах, і відповідно з вказаної дати норми Закону України «Про державну службу» в частині пенсійного забезпечення скасовані, внаслідок чого пенсії за цим законом не призначаються. ОСОБА_1 вказала, що з 01 червня 2015 року посада, на якій вона працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», в зв'язку з чим підстави для невиплати їй пенсії призначеної відповідно до цього закону відпали. Окрім цього, в обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на ст.ст.8, 19, 22, 46 Конституції України, зазначивши, що Конституція України, має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти мають відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії і звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно з доводами позивачки право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, гарантується Конституцією України незалежно від того працює особа, чи ні та не може бути скасоване, звужене при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Згідно з твердженнями ОСОБА_1 припинення виплати пенсії в умовах постійного стрімкого зростання цін та тарифів на найнеобхідніші товари та послуги негативно позначилося на її матеріальному становищі та призвело до порушення конституційного права на достатній життєвий рівень. З врахуванням наведеного позивачка вказала, що у відповідача відсутні законні підстави для припинення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком і виплати недоплаченої суми пенсії за період часу з 01 січня 2016 року по 03 січня 2016 року включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області не визнало позовних вимог ОСОБА_1 та подало в суд письмові заперечення (лист №703/11-02 від 20 липня 2016 року). Згідно з доводами відповідача позивачка перебуває на обліку в управлінні, отримувала пенсію за віком до припинення її виплати та працює в органах місцевого самоврядування на посаді завідувача сектора прийняття рішень відділу з призначення та надання соціальних допомог та компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, яка віднесенеа до посад державного службовця. При цьому Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вказало, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року внесено зміни до порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а також тимчасово на період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам незалежно від дати призначення пенсії. Згідно з твердженнями відповідача пенсії, призначені відповідно до законодавства України у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсій в порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», не виплачуються, окрім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій, членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців (незалежно від виду пенсії та закону, за яким призначена пенсія), а після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється в раніше встановленому розмірі з дня, наступного за днем звільнення. Відповідач також зазначив, що з 01 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року внесено зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу» щодо порядку виплати пенсії працюючим пенсіонерам, згідно з якими у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,) особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачуються. Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вважає, що підстав для поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 немає та просить суд відмовити в задоволенні вазаного позову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала свої позовні вимоги, заявлені до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у відновленні пенсійних виплат та зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії, з підстав і мотивів, наведених у позовній заяві. При цьому позивачка вказала, що такі дії відповідача порушують її конституційні права на пенсійне забезпечення, так як вона є особою, що досягла пенсійного віку та до 01 квітня 2015 року отримувала пенсію за віком, призначену з 15 вересня 2009 року, тобто до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, та свідчать про дискримінацію в зв'язку із продовженням виплати пенсій іншим категоріям осіб, які не віднесені до посад державних службовців та працюють в інших сферах економіки держави, на підприємствах, в установах, організаціях, які не є органами місцевого самоврядування.

Представник відповідача - Левадна О.А. в судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо відмови у відновленні пенсійних виплат та зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії. Представник відповідача зазначила, що Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області діяло, керуючись чинними нормами законодавства, які обмежують право позивачки на отримання пенсії в період часу з 01 квітня 2015 року до 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року з огляду на те, що вона перебуває на службі в органі місцевого самоврядування, що унеможливлює її пенсійне утримання одночасно із роботою на займаній посаді. Левадна О.А. підтвердила, що відносно інших осіб, які не належать до державних службовців і продовжують працювати в інших сферах, а не в органах місцевого самоврядування, виплата пенсій не припинена.

В подальшому у судове засідання 18 жовтня 2016 року позивачка і представник відповідача не з'явилися, подавши письмові заяви про розгляд даної справи без їх участі на підставі наявних доказів з врахуванням наданих ними пояснень.

Заслухавши пояснення позивачки і представника відповідача, дослідивши та надавши оцінку всім доказам справи в їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у відновленні пенсійних виплат та зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 1999 року працює в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області та займає посаду завідувача сектору прийняття рішень відділу з призначення та надання соціальних допомог і компенсацій. Дані обставини підтверджуються довідкою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №5 від 04 липня 2016 року.

Із пенсійної справи ОСОБА_1 №119535 слідує, що на підставі заяви позивачки про призначення пенсії №740 від 15 вересня 2009 року протоколом №740 від 14 жовтня 2009 року відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, як службовцю в органах місцевого самоврядування.

Довідка Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №1016 від 23 червня 2016 року свідчить, що з 15 вересня 2009 року позивачка перебуває на обліку в Кузнецовському відділі з питань призначення та перерахунку пенсій Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

З 01 квітня 2015 року до теперішнього часу нарахування і виплата ОСОБА_1 пенсії за віком відповідачем припинені, що підтверджується довідкою Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №1015 від 23 червня 2016 року та визнається обома сторонами.

Матеріали адміністративної справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулась до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою від 27 травня 2016 року, в якій просила поновити їй виплату з 01 червня 2015 року раніше призначеної пенсії за віком, мотивуючи вимоги своєї заяви тим, що до 01 червня 2015 року закон, вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, прийнятий не був.

Розглянувши дану заяву позивачки, Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області листом №430/П-65 від 13 червня 2016 року відмовило позивачці у відновленні виплати раніше призначеної пенсії, покликаючись на зміни ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, а також на п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року. При цьому відповідач зазначив, що з 01 червня 2015 року в порядку та на умовах, визначених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податковим і Митним кодексами України, Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, пенсії не призначаються і не перераховуються. За таких обставин, Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області у досліджуваному листі зазначило, що оскільки ОСОБА_1 продовжує працювати в органах місцевого самоврядування підстав для відновлення їй виплати пенсії - немає.

Проте такий висновок відповідача суперечить нормам національного та міжнародного права та порушує права позивачки на пенсійне забезпечення.

Так, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02 березня 2015 року.

Пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст.37 Закону України «Про державну службу», згідно з якими тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом 9 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з якими тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Пунктом 12 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року внесено зміни в ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Керуючись вказаним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02 березня 2015 року відповідач припинив виплату пенсії за віком позивачці з 01 квітня 2015 року.

Проте, пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, то у зв'язку з цим з вказаної дати скасовані норми Закону України «Про державну службу» і Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» щодо пенсійного забезпечення, і відповідно пенсія згідно даних Законів не призначається.

За таких обставин, особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» і Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з 01 червня 2015 року пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює ОСОБА_1, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» і Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з чим відсутні підстави для невиплати позивачці раніше призначеної пенсії за віком з покликанням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року і відмова відповідача відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 червня 2015 року до 31 грудня 2015 року, викладена Володимирецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області у листі №430/П-65 від 13 червня 2016 року, є необгрунтованою.

Будь-яких доводів у спростування вищевикладених обставин відповідачем та його представником не наведено і доказів не надано.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року у ст.37 Закону України «Про державну службу» абзаци перший та другий частини четвертої викладено в новій редакції: тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; та у частині п'ятій цифри «2016» замінено цифрами «2017».

Пунктом 17 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року у ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» цифри і слова «1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року» замінено цифрами і словами «1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року».

Згідно з пунктом 22 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року абзаци другий і третій ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції, якою визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. В абзаці шостому цифри «2016» замінено цифрами «2017» та доповнити словами «крім випадків, передбачених законом».

Зазначені норми права, що передбачені в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року і в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року, суттєво звужують зміст і обсяг існуючого у позивачки права на соціальний захист, в тому числі права на пенсійне забезпечення за віком, яке виникло до прийняття і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Статтею 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Так, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом встановлено, що позивачку позбавлено пенсії у порушення вимог та положень статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) в поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Статтею 14 Конвенції передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

Дискримінація - це порушення прав людини, заборонене цілою низкою обов'язкових для виконання документів в області прав людини. Термін «дискримінація» має точне визначення і стале значення в міжнародному праві. Комітет ООН з прав людини - незалежний експертний орган, що спостерігає за виконанням Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права, роз'яснив, що в пакті цей термін включає: «будь-яку відмінність, виключення, обмеження або перевагу, за ознакою раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного або соціального походження, майнового положення, народження або іншої обставини, і яка має на меті або як наслідок, знищення або применшення визнання, використання або здійснення всіма особами, на рівних можливостях, всіх прав і свобод».

Водночас, всупереч ст.14 Конвенції, яка гарантує рівність у здійсненні основних свобод, позивачці з огляду на її рід занять припинено виплату пенсії в той час як без будь-якого об'єктивного і розумного обґрунтування виплата такої ж пенсії проводиться іншим особам, які перебувають в однаковому із позивачкою положенні, однак мають інший рід занять. Виплата такої пенсії не зупинена іншим особам, які працюють в інших сферах та секторах державного впливу та економіки.

Таким чином, має місце вочевидь наявне запровадження дискримінації відносно позивачки при здійсненні нею права на мирне володіння майном та отримання раніше призначеної пенсії.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» №10441/06 від 7 лютого 2014 року (пункти 48-49) зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява №36042/97, n.48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), n.39, Reports 1997-1).

Також Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначив, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слідуючи п.41 згадуваного рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» №10441/06 від 7 лютого 2014 року, якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (там же, п. 54).

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 1 Протоколу 1 до Конвенції поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законне сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке законне сподівання виникло у ОСОБА_1 з моменту призначення їй пенсії за віком та набуття нею права на її виплату з часу призначення пенсії. Сам факт виникнення та існування у позивачки права на отримання пенсії за віком до внесення змін до чинного законодавства Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року не оспорюється сторонами, тому за таких обставин суть цього права ОСОБА_1 є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та свідчить, що дійсно право позивачки на отримання пенсії за віком, яке було передбачене національним законодавством до внесення змін, становило майно у значенні цього положення.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, п.72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, №68385/10 та №71378/10, від 26 вересня 2014 pоку).

Згідно з тлумаченням Європейського Суду з прав людини, викладеним у п.53 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, №68385/10 та №71378/10, від 26 вересня 2014 pоку) першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У даній адміністративній справі з'ясовано, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року і Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року право позивачки на отримання пенсії за віком як таке стало залежним від місця її служби та призвело до ситуації, в якій ОСОБА_1, пропрацювавши багато років, досягнувши пенсійного віку та сплативши страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тимчасово, починаючи з 01 квітня 2015 року до 31 грудня 2016 року, позбавлена права на пенсію за віком, яке у неї виникло раніше, лише на тій підставі, що вона працює в органах місцевого самоврядування. Вказану пенсію позивачка отримувала б протягом вказаного часу в разі припинення нею служби в органах місцевого самоврядування або в разі продовження трудової діяльності в інших сферах, наприклад, у державному секторі економіки. Отже, ОСОБА_1 перебуває у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які працюють в інших сферах, а не в органах місцевого самоврядування, проте реалізація права на отримання пенсії яких здійснюється по-різному. Вказані обставини свідчать про дискримінаційне тимчасове позбавлення позивачки пенсії за віком, право на яку у неї виникло раніше, та відсутність балансу між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Жодних обґрунтувань для виправдання відмінності у такому ставленні до пенсіонерів наведені закони не містять.

Таким чином, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року тимчасові обмеження виплати пенсії особам, що працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», та посадовим особам місцевого самоврядування у період служби в органах місцевого самоврядування суперечать ст.14, ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопущення дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат, ст.ст.22, 46, 58 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат, основоположним принципам, закріпленим у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо рівноправності застрахованих осіб при отриманні пенсійних виплат і державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, а також коли закон, який прийнятий після введення в дію Конституції, суперечить їй.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004).

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи письмові заперечення Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, суд вважає, що останнім не доведено правомірності припинення виплати пенсії позивачці в період часу з 01 червня 2015 року до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що діями відповідача безпосередньо порушено право ОСОБА_1 на соціальний захист, гарантоване ст.ст.22, 46, 58 Конституції України, ст.14, ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства. За таких обставин, виплата раніше призначеної відповідачем ОСОБА_1 пенсії за віком підлягає відновленню, починаючи з 04 січня 2016 року (з урахуванням позовних вимог, строку звернення позивачки до суду та положень ст.99 КАС України), у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Враховуючи наведені обставини, керуючись ч.1 ст.2, ч.ч.1-3 ст.8, ч.ч.4, 6 ст.9, ч.ч.1, 2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.71, ч.4 ст.128, ч.1 ст.158, ст.159, ч.ч.1-3 ст.160, ст.ст.161-163, ч.ч.1, 2 ст.186, п.1 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у відновленні пенсійних виплат та зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії задоволити повністю.

Визнати неправомірною відмову Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у відновленні пенсійних виплат ОСОБА_1.

Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, починаючи з 04 січня 2016 року.

Постанова суду в частині присудження ОСОБА_1 пенсійних виплат у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Володимирецькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Рівненської області подати до Кузнецовського міського суду Рівненської області звіт про виконання даної постанови в місячний строк в частині негайного виконання - з дня одержання її копії, а в іншій частині постанови - з дня набрання законної сили.

На постанову суду до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області може бути подана апеляційна скарга з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий суддя О.І.Горегляд