Рішення № 65296180, 15.02.2017, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/816/16-ц

Провадження № 2/546/42/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року селище Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Беркути Л.Г.

при секретарі Захарченко Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, посилаючись на наступне.

12 березня 2016 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу №00092, предметом якого є МТЗ 892. За цим договором товариство зобовязувалося придбати у свою власність та передати у його користування трактор на строк та на умовах передбачених цим договором. Однак підписаний ним договір не відповідає нормам чинного законодавства, порушує його права, як споживача фінансових послуг.

На сайті OLX.UA він знайшов вищевказаний транспортний засіб та зателефонував до продавця, мені розяснили, що дійсно такий транспортний засіб є в наявності. Він приїхав до офісу компанії, де менеджер пояснила, що він повинен спочатку сплатити за транспортний засіб 43000,00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день він сплатив зазначену суму коштів.

Однак, вдома уважно прочитавши договір він зрозумів, що його обманули, представником не було розяснено призначення платежу в сумі 43000,00 грн, який виявився платежем за оформлення договору, у той час як він, зі слів представника компанії, зрозумів, що це оплата вартості транспортного засобу. Представник не надала йому можливості детально ознайомитись із умовами договору під час його підписання. Крім того протягом обумовленого часу предмет лізингу так і не було передано, він неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.

Вважає умови договору несправедливими, а договір - нікчемним, оскільки відповідач при укладенні спірного договору застосував нечесну підприємницьку практику, договір суперечить нормам чинного законодавства та договір не було посвідчено нотаріально.

Згідно з розділом 12 договору встановлюється жорстка відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того договір не передбачає можливості розірвання договору без втрати коштів лізингоодержувачем, що також є порушенням прав позивача.

Тому він змушений звернутися до суду з даним позовом про визнання договору фінансового лізингу укладеним між ним та ТОВ «Соул-Україна» недійсним, стягнення з ТОВ «Соул-Україна» сплачені ним платежі та стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ТОВ « Соул-Україна» у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у звязку із зайнятістю у іншому судовому засіданні /а.с.60/.

Однак, зважаючи на те, що справа перебуває у провадженні з серпня 2016 року, за цей час представник відповідача жодного разу не зявився у судове засідання та не надав жодних заперечень, більше того, кожне судове засідання, було перенесене за заявою відповідача у звязку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, суд не вважає дану причину неявки поважною.

Крім того, суд зважає на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, представник відповідача не був присутній і у судовому засіданні, яке було підставою для звернення з клопотанням про перенесення судового засідання Решетилівським районним судом Полтавської області.

З огляду на зазначене та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Соул-Україна» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № 00092 фінансового лізингу від 12 березня 2016 року. Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, а саме: трактор МТЗ892. Вартість предмету лізингу, відповідно до п.8.1 договору становить 430000,00 грн. /а.с.11-18/.

Законом України Про фінансовий лізинг визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізиногодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За вимогами ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п.4.1 договору лізингодавець зобовязаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізину та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5. ст.9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобовязаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено.

Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які повязані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.

На виконання умов договору 12 березня 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу, 43000,00 грн. як платіж за оформлення договору (квитанція від 12.09.2016 року № 0.0.518562299.1) /а.с.20/.

З листа ТОВ «Соул-Україна» від 30 травня 2-16 року № 42 вбачається, що ОСОБА_1 звертався із заявою до відповідача, однак у звязку із неналежним її оформленням, заява була йому повернута /а.с.23/.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.3. 1.4 договору, лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізиноодержувачем, виключно за зобовязанням, щодо продажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять від Лізингодавця Лізингоодержувачу в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання передачі. П.6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини Лізингоодержувача, усуваються уповноваженим на те виконавцем робіт з технічного сервісу за рахунок Продавця. В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості,комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації.

Відповідно до вимог ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу..

Отже, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Дані умови є несправедливими.

Частинами 1,2,3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Крім цього, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Водночас, оскільки оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений, то виходячи з приписів статті 220 ЦК України, такий правочин є нікчемним, а отже, з вказаного договору правові наслідки наступати не можуть, що відповідає вимогам частини першої статті 216 ЦК України. Відтак, відповідач зобовязаний повернути позивачеві сплачені ним на виконання оспорюваного договору грошові кошти.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також , виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою, договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Згідно з розясненнями, що містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 № Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

В оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним своїх обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

Враховуючи вищенаведеного, суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу №00092 від 12 березня 2016 року укладений між ТОВ «Соул-Україна» та ОСОБА_1 недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним платіж за оформлення договору, в сумі 43000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким оскільки позивач, на користь якого ухвалено рішення просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 551,20 грн., з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 551,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214 ЦПК України, ст.ст. 15,16,203,215,216,220,227,799,808 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 12 березня 2016 року №00092, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (код за ЄДРПОУ: 40099841) та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (код за ЄДРПОУ: 40099841) на користь ОСОБА_1 сплачений платіж за договором фінансового лізингу від 12 березня 2016 року № 00092 за оформлення договору в сумі 43000,00 грн (Сорок три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (код за ЄДРПОУ: 40099841) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн (Пятсот пятдесят одна гривня двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя