Рішення № 65290796, 10.03.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3521/16-ц

Провадження № 2/487/152/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017 року

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:головуючого- судді Павлової Ж.П.,секретаря Табунщик К.С.,за участю позивача ОСОБА_1,представника позивача ОСОБА_2,відповідача ОСОБА_3,представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на житло, та по зустрічній позовній заяві ОСОБА_3,діючої в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 та третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення , визначення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В

13.07.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання їх такими , що втратили право на проживання в АДРЕСА_1.

В позові вона зазначила, що в 1978 році її батьки отримали ордер на вищезазначену квартиру, в якій також проживали та були зареєстровані вона , її сестра ОСОБА_3 , та з 2006 року,дочка її сестри- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає з 2000 року , оскільки вибралась на інше місце проживання , до свого чоловіка, ОСОБА_6, з яким проживала у цивільному шлюбі за адресою АДРЕСА_2. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась дочка ОСОБА_5. У 2014 році вони зареєстрували шлюб. Весь цей час відповідачка разом із своєю неповнолітньою дочкою проживала за місцем реєстрації чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача та відповідачки - ОСОБА_7 Після її смерті , відповідачка, претендуючи на спадкове майно, намагалась декілька разів заночувати у спірній квартирі, мотивуючи тим, що вона в ній зареєстрована.Але, посилаючись на положення ст. 107 ЖК України , у зв*язку із тим, що відповідачка втратила право на користування спірним жилим приміщенням,позивач просила задовольнити її позовні вимоги.

16.08.2016 року відповідачка, діючи в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила усунути перешкоди у користуванні житлом, вселити її та малолітню дочку в спірну квартиру та визначити порядок користування нею, виділивши їй та дочці кімнату у квартирі більшого розміру. В заяві вона посилалась на те,що зв*язку із спірною квартирою вона ніколи не втрачала,проживає у спірній квартирі, постійно перераховувала грошові кошти на оплату комунальних послуг. Але після смерті матері її сестра почала чинити їй перешкоди у користуванні квартирою, у

зв*язку із чим вона декілька разів зверталась до управління поліції із заявами. Посилаючись на положення ст.ст.9,64 ЖК України просила задовольнити її зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, в задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні за недоведеністю , зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської радив судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог статті 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.

За статтею 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси виключно у спосіб, визначений Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 2 ст. 107 ЖК України, якою обґрунтовувала свої вимоги позивач, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз'яснено в пункті 11 постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 р. з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття.

На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Як встановлено в судовому засіданні ,квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, житловою площею 30 кв.м, не приватизована та знаходиться у комунальній власності Миколаївської міської ради. У вказаній квартирі зареєстровані :позивач ОСОБА_1, з 2007 року , відповідачка ОСОБА_3 з 1994 року, та внесена до особового рахунку малолітня дочка відповідачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним наймачем квартири є ОСОБА_7, матір позивача та відповідача , яка виписана із квартири 11.04.2016 року у зв*язку із смертю.

Відповідно до акту , складеного 16.05.2016 року працівниками ТОВ"Миколаївдомсервіс"судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2000 року , оскільки виїхала на постійне місце проживання у АДРЕСА_2, де проживає разом із чоловіком та донькою. Вищезазначені обставини , викладені в акті, підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_8 , яка є сусідкою позивачки та яка показала, що після смерті ОСОБА_7, відповідачка почала навідуватись до спірної квартири, завозити свої речі, але наміри в ній проживати в неї відсутні.

Про не проживання відповідачки в спірній квартирі у зв*язку із вибуттям на інше постійне місце проживання також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка показала, що неодноразова знаходилась в спірній квартирі , оскільки підтримувала дружні стосунки із померлою ОСОБА_7, яка тривалий час хворіла. За період із 2000 по 2016 роки відповідачка лише 2-3 рази за цей період навідувалась до матері. Ні речі відповідачки, ні дитячі речі у спірній квартирі не знаходились.

Аналогічні покази дала в судовому засіданні і свідок ОСОБА_10, яка також підтвердила, що зі слів покійної ОСОБА_7 їй відомо, що відповідачка проживає тривалий час із чоловіком та дочкою в будинку чоловіка за іншою адресою. В спірній квартирі вона ніколи відповідачку не бачила, хоча доволі часто там знаходилась.

Відповідно до довідки , виданої 25.07.2016 року ОСОБА_6, чоловік відповідачки , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 в будинку своєї матері.

Відповідно до наявного в матеріалах цивільної справи свідоцтва про шлюб, відповідач ОСОБА_11 одружилась із ОСОБА_6 19.12.2014 року і місцем державної реєстрації вказано виконком Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Вищезазначені докази підтверджують факт обрання відповідачем іншого постійного місця проживання - АДРЕСА_3.

Отже,у зв*язку із тим, що відповідач ОСОБА_3 створила нову сім'ю, вона вибула із спірної квартири на інше місце постійного проживання.

Посилання відповідача та її представника на те, що ОСОБА_3 несе витрати на утримання спірного житла не підтверджені в судовому засіданні. Так надані ними квитанції лише підтверджують факт перерахування грошових коштів на інший рахунок. А як встановлено в судовому засіданні відповідачка частково надавала грошову допомогу на лікування хворої матері шляхом поповнення картки за номером. Тому вищезазначені квитанції не є доказом сплати витрат нею на утримання спірного житла.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК, який регулює спірні відносини з 1 січня 2004 року, також місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років (малолітня особа), визнається місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків. Оскільки місце проживання малолітньої ОСОБА_5 було вибрано за місцем реєстрації її матері, і оскільки остання вибрала інше місце проживання, то ОСОБА_5 також є такою, що втратила право на користування спірною квартирою.

За такого позовні вимоги ОСОБА_1 є такими , що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_12 про усунення перешкод користування квартирою шляхом вселення, та визначення порядку користування спірною квратирою, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 2,3 статті 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача та їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користуватися жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які

проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Але як встановлено судом , відповідачка в спірному жилому приміщенні не проживає з 2000 року, оскільки вибрала інше місце проживання.

ЇЇ посилання на те, що позивачка створює їй перешкоди у користуванні квартирою в судовому засіданні не доведені.

Так, на підтвердження вищезазначених обставин відповідачка надала до суду висновки Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 19.04.2016 року та від 10.05.2016 року про розгляд її заяв до відділу поліції. Як вбачається із тексту зазначених висновків, конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник не з приводу вселення відповідача до спірної квартири та перешкод, які вчиняла нібито позивачка у цьому вселенні , а з приводу розподілу майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_7, як померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні судом також перевірявся акт про проживання,наданий відповідачем , складений 11.09.2016 року свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Так, допитана в якості свідка ОСОБА_14 підтвердила факт проживання відповідачки в спірній квартирі в період з 1979 року по 2000 р. Інколи вона її бачила із немовлям в 2006 році, оскільки зустрічала в під*їзді будинку. Але сама свідок в спірній квартирі ніколи не знаходилась і факт проживання, чи знаходження речей відповідачки в ній підтвердити не змогла. Свідок ОСОБА_13 підтвердила той факт, що відповідачка приходила до своєї матері, провідувала її бо та хворіла та приносила їй продукти.

Свідок ОСОБА_15 також підтвердила той факт, що відповідачка приходила до своєї матері, допомагала їй грішми та ліками.Про те, що позивач чинить перешкоди ОСОБА_3 вона знає зі слів її самої. Сама вона свідком таких подій не була.

Таким чином із показів вищезазначених свідків не вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживала у спірній квартирі, та не втрачала із нею зв*язку, а навпаки те, що вона вибрала собі інше місце проживання в будинку родини свого чоловіка. А той факт , що свідки її неодноразово бачили біля будинку ,в якій знаходиться спірна квартира лише підтверджує те, що відповідачка навідувала свою хвору матір, виконуючи свій обов*язок про піклування батьків.Тому суд не приймає до уваги вищезазначений акт про проживання відповідачки від 11.09.2016 року.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідачки та її представника з того приводу, що в санаторній курортній картці малолітньої ОСОБА_5 вказана адреса її проживання- АДРЕСА_1, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дитина навчається в школі, яка знаходиться в с.Мішково-Погорілове, тобто за місце вибраного іншого місця проживання. І крім того, вказана картка заповнена вже після звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом до суду.

Інших доказів , крім вищезазначених доказів на підтвердження факту свого проживання в спірній квартирі , а саме отримання медичної допомоги , наявності майна відповідачки та дитини в зазначеній квартирі , тощо, як і доказів заміни замків в квартирі чи здійснення позивачем якихось інших перешкод у проживанні в даній квартирі відповідачка суду не надала. Тому підстави для задоволення її позову про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом вселення відсутні. Крім того, заявляючи зустрічні позовні вимоги про визначення порядку користування спірною квартирою, відповідач навіть не вказує про розмір житлової площі кімнати, яку вона бажає виділити в спірній квартирі, хоча заявляє, що постійно там проживає з 1978 року по теперішній час.

За таких підстав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 такими , що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3,діючої в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 та третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та визначення порядку користування квартирою відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 грн.20 коп.

Рішення набуває законної сили через 10 днів після його проголошення. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку визначеної ст.294 ,ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ Ж.П.ПАВЛОВА