Ухвала суду № 65289858, 15.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12690/16-к Провадження № 11-кп/773/150/17 Головуючий у 1 інстанції: Покидюк В. М. Категорія: ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Луцьк

Апеляційний судВолинської області у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Денісова В.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Павловій Н.А.,

прокурора Остапчука С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працює, раніше судимого:

- 11.07.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого згідно Закону України «Про амністію»;

- 06.07.2006 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 104, 75 КК України надано іспитовий строк терміном 2 роки;

- 25.12.2006 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 10 місяців позбавлення волі;

- 02.08.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк терміном 1 рік;

- 23.10.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 роки 3 місяці позбавлення волі, ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 23.03.2016 року звільнено умовно-достроково на 4 місяці 4 дні;

засуджено:

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) місяців позбавлення волі;

за ст. 395 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.10.2014 року, остаточно обвинуваченому визначено до відбуття покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 08.11.2016 року.

Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього увязнення з 08.11.2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого в дохід держави 879 (вісімсот сімдесят девять) грн. 60 коп. судових витрат у справі за проведення товарознавчої експертизи.

В порядку ст. 100 КПК України вироком вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 25.05.2016 року близько 10 год 00 хв, перебуваючи у с. Боголюби Луцького району Волинської області, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав з приміщення новобудови, що на вул. Сонячній, 40, бензинову пилку «Штіль MS 180» вартістю 2000 грн., електричну дриль марки «Фіолент» вартістю 283,33 грн., перфоратор марки «Штурм RH2592Р» вартістю 900 грн., перфоратор марки «Штурм RH2512М» вартістю 833,33 грн., електролобзик марки «»ИЛ-1100» вартістю 353,33 грн., паяльник з насадками в кількості 6 штук марки «Бригадир» загальною вартістю 463,33 грн., шуруповерт марки «Бош GSR 1800 LI» вартістю 1195,33 грн., перфоратор марки «Макіта» вартістю 1328,67 грн., зварювальний апарат марки «Еталон В» вартістю 1833 грн., кутову шліфувальну машину марки «Макіта GA 9020» вартістю 1260,67 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 10450,99 грн.

В порушення ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 23.03.2016 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік з відповідними обмеженнями, зокрема заборони виходу з будинку (квартири) за місцем проживання з 22.00 год. до 06.00 год., виїзду в особистих справах за межі місця проживання без отримання спеціального дозволу органу Національної поліції, відвідування ресторанів, кафе, барів, магазинів, торгових точок, де реалізуються спиртні напої на розлив, реєстрації в органах Національної поліції, в період з 06.05.2016 року до 18.08.2016 року перший самовільно залишив місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з метою ухилення від адміністративного нагляду.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі. Стверджує, що активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, збитки, завдані злочином, повністю відшкодовані потерпілому, останній не має до нього ніяких претензій та на суворому покаранні не наполягає. Посилається на те, що одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, та на його утриманні перебуває матір інвалід ІІІ групи. З огляду на наведене просить вирок суду змінити, зменшивши міру призначеного йому покарання до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляцію в повному обсязі, прокурора, який її заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України та висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, а також самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

В силу вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання,враховує ступіньтяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання, наведені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочини, які за ступенем тяжкості належать до категорії невеликої та середньої тяжкості.

До обставин, які помякшують покарання, суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

До обтяжуючої покарання обставини суд відніс рецидив злочинів.

З достатньою повнотою судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, збитки потерпілому відшкодував повністю, останній будь-яких претензій до обвинуваченого не має та на суворій мірі покарання не наполягає.

Однак, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, за які відбував реальні міри покарання, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, вчинив новий корисливий злочин в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що призначене обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення першого та попередження вчинення ним нових злочинів і таким, що не можна визнати надмірно суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Наведені в апеляції обвинуваченого твердження про те, що він одружений, має постійне місце проживання та наявність на утриманні матері інваліда ІІІ групи, на думку апеляційного суду, не є підставами для помякшення призначеної йому міри покарання.

Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії, шляхом подачі касаційних скарг.

Головуючий

Судді