Ухвала суду № 65288058, 10.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

10 березня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 7 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів у справі та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що користувач порушив п. 2.1.4.5 Умов і Правил надання банківських послуг, повідомивши невідомим особам номер картки, CVV код, а також код підтвердження операції, що надійшов на мобільний телефон позивача, тобто, інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції без вводу ПІН-коду, що в подальшому дозволило здійснити операцію переказу коштів на інший рахунок.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року суд касаційної інстанції виходив з того, що необхідно визначити момент повідомлення ОСОБА_6 банку про втрату електронного платіжного засобу (неправомірне використання його реквізитів) згідно з яким положення п. 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» покладають відповідальність за відповідні збитки на користувача чи банк.

Порівняння вищенаведеного судового рішення із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко