Ухвала суду № 65287583, 13.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

13 березня 2017 року К/800/3027/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017

у справі № 810/2815/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД»

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі № 810/2815/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу відповідача було залишено без руху та надано скаржнику строк до 01.03.2017 для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 відповідачем надано копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та подано клопотання, в якому ставиться питання про відстрочення сплати судового збору та про продовження процесуального строку, визначеного в ухвалі від 07.02.2017, із посиланням на відсутність затвердженого постійного кошторису ДПІ.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань податкового органу та повторно зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідку про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).

Отже, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.

Крім того, суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що будь-яких відомостей щодо строків виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 та відповідних доказів щодо вчинення дій по отриманню відповідного фінансування заявником суду не наведено, а наданий витяг з розподілу показників зведених планів асигнувань загального фонду Державного бюджету на 2017 рік не є належним доказом неможливості виконати вимоги ухвали суду від 07.02.2017 щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки лише фіксує та містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій.

Залишення касаційної скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання.

Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, скарга повертається особі, яка її подала.

Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 відповідачем не виконано, а саме - у встановлений судом строк скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Виходячи з викладеного та в зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 07.02.2017, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення названої касаційної скарги.

Керуючись ст. 108, ст. ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області в задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області повернути скаржнику.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис

Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко