Ухвала суду № 65287218, 09.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

9 березня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

встановила:

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 6 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Апеляційного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін

У заяві про перегляд ухвали касаційного суду ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї і тієї самої норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме статті 108, частини четвертої статті 110, статей 336, 337, 342, 344, 345 ЦПК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ якщо установить, що воно є незаконним.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Апеляційного суду Львівської області суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України така позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвали судів попередніх інстанцій та направляючи справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, виходив із того, що суди, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, не врахували тих обставин, що позивач рішення суду чи дії судді не оскаржує, а вважає, що такими діями йому завдана моральна шкода і принижена честь, гідність та ділова репутація, тому звернувся до суду з позовом до Червоноградського міського суду Львівської області та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на норми цивільного права, що має бути перевірено і оцінено судом. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суди не дотрималися вимог процесуального права та постановили помилкові ухвали, які підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію.

Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі №6-3139цс16 міститься правова позиція, відповідно до якої належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя, тому судам слід відмовляти у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Апеляційного суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко