Ухвала суду № 65287088, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Богінкевич С.М.

№22-ц/796/3077/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №758/2649/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Шебуєвої В.А.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Комунального підприємства «Київпастранс» - Юрко Ольги Євгенівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київпастранс» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати незаконним звільнення з посади першого заступника начальника юридичного управління комунального підприємства «Київпастранс», стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі 5 986 грн. 26 коп. та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1152 грн. 84 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

В мотивування вимог посилалася на те, що наказом №140-к від 24.03.2015 року вона була звільнена з посади першого заступника начальника юридичного управління 24.03.2015 року у зв'язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України та відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2015 року звільнення було визнано незаконним та зобов'язано поновити її на посаді першого заступника начальника юридичного управління в комунальному підприємстві «Київпастранс» з 24.03.2015 року.

У подальшому наказом підприємства від 08.12.2015 № 542-к на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2015 року вона була поновлена на посаді, проте, у зв'язку з тим, що посаду першого заступника начальника юридичного управління було скорочено та виключено із штатного розпису ще 23.12.2014 року, наказом від 23.12.2014 №323 «Про скорочення штату працівників Дирекції комунального підприємства «Київпастранс», то при поновленні на цій посаді її необхідно було ввести у штатний розпис, оскільки така посада була відсутня у штатному розписі Дирекції підприємства.

28.12.2015 року її було попереджено про наступне звільнення з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади першого заступника начальника юридичного управління та наказом від 29.01.2016 року № 13-к її було звільнено з посади.

Вважає, що при звільненні їй не були виплачені всі належні суми.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року - позов задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника начальника юридичного управління комунального підприємства «Київпастранс».

Стягнуто з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 5 986 гривень 26 копійок та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1 152 гривень 84 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача КП «Київпастранс» - Юрко О.Є. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що позивач при поновленні її на роботі, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП, була за два місяці попереджена про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штату.

Згідно з переліком вакантних посад, запропонованих позивачу, як на 28.12.2015, так і на 29.01.2016 їй було запропоновано 6 вакантних посад, які відповідали професії (спеціальності), проте , ознайомившись з наданим переліком, позивач не виявила бажання продовжити роботу в КП «Київпастранс».

Отже, позивача було законно звільнено з посади першого заступника начальника юридичного управління.

Крім того, у зв'язку з виробничою необхідністю до штатного розпису Дирекції КП «Київпастранс» 12.01.2016 було внесено зміни до штатного розпису та введено посаду заступника начальника управління з договірної роботи.

На час введення вказаної посади позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (наказ від 12.01.2016 № 02-к, заява ОСОБА_3 від 12.01.2016), а відтак у відповідача була відсутня можливість запропонувати останній відкриту вакансію.

На час звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, а саме: 29.01.2016, посада заступника начальника управління з договірної роботи 27.01.2016 була виведена зі штатного розпису Дирекції КП «Київпастранс».

Зазначила, що відповідно до статі 44 КЗпП вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору, а отже, з поновленням на роботі працівник втрачає право на вихідну допомогу.

Зазначене підтверджується листом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.01.2009 № 1/06/186-09.

Враховуючи те, що при поновленні позивача на роботі, останній не була відрахована вихідна допомога, виплачена їй при незаконному звільненні 24.03.2015, відповідач, звільняючи ОСОБА_3 29.01.2016, не нараховував вихідну допомогу.

Також вказала на те, що 20.05.2016 до КП «Київпастранс» надійшов лист від позивача з вимогою виплатити їй, зокрема, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідач листом від 25.05.2016 повідомив ОСОБА_3, що за період з 20.11.2014 по 20.11.2015 їй буде виплачена грошова компенсація у кількості 4 календарних днів, але для виплати вказаних коштів останній необхідно надати до управління бухгалтерського обліку відповідача номер карткового рахунку.

Однак, лист КП «Київпастранс», направлений на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1, повернувся до відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а тому відповідач був позбавлений у добровільному порядку виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Представник відповідача КП «Київпастранс» - Юрко О.Є. свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві при звільненні не було виплачено всіх належних їй сум.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 03.12.2001 року працювала в КП «Київпастранс» на посаді начальника управління правового забезпечення, що підтверджується витягом з наказу №25 від 03.12.2001 р. по КП «Київпастранс».

Згідно наказу КП «Київпастранс» за №10-к від 20.01.2009 р. позивача було переведено з 20.01.2009 p. на посаду першого заступника начальника юридичного управління.

Наказом №322 від 23.12.2014 p. «Про затвердження змін до штатного розпису» відповідно до статуту комунального підприємства «Київпастранс», вимог законодавства про працю, положень колективного договору на 2012-2014 p.p. і змін та доповнень №1 до цього колективного договору, затверджено та введено в дію з 23 грудня 2014 р. зміни до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Дирекції підприємств згідно з додатком.

23.12.2014 p. генеральним директором КП «Київпастранс» видано наказ №323 «Про скорочення штату працівників Дирекції КП «Кивпастранс», в якому зазначено, що у зв'язку із змінами в організації праці та введенням в дію з 23 грудня 2014 р. штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Дирекції підприємства підлягають скороченню і виключенню із штатного розпису посади за переліком, зокрема, і посада першого заступника начальника юридичного управління.

21.01.2015 p. позивач отримала повідомлення №23 від 19.01.2015 р. про заплановане звільнення з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в якому її одночасно повідомлено про можливість переведення на посаду згідно переліку вакантних посад, що додавався до повідомлення.

Згідно наказу КП «Київпастранс» за №140-п від 24.03.2015 р. про припинення трудового договору позивач була звільнена 24.03.2015 p. з посади першого заступника начальника юридичного управління у зв'язку зі скороченням штату працівників за ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2015 року, звільнення ОСОБА_3 24.03.2015 з посади першого заступника начальника юридичного управління КП «Київпастранс» визнано незаконним, поновлено її на посаді першого заступника начальника юридичного управління в комунальному підприємстві «Київпастранс» з 24.03.2015 року та стягнуто з КП «Київпастранс» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57 800 гривень 60 копійок (a.c.9-10, 12-14).

Наказом КП «Київпастранс» від 08.12.2015 року № 542-к на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2015 року позивача було поновлено на посаді першого заступника начальника юридичного управління (а.с.17), однак у зв'язку з тим, що посада першого заступника начальника юридичного управління була скорочена та 23.12.2014 року виключена зі штатного розпису відповідно до наказу від 23.12.2014 року № 323 «Про скорочення штату працівників Дирекції КП «Київпастранс» (а.с.15), 28.12.2015 року ОСОБА_3 була попереджена про наступне звільнення з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади першого заступника начальника юридичного управління (a.c.42), a відповідно до наказу від 29.01.2016 № 13-к її було звільнено з посади першого заступника начальника юридичного управління 29.01.2016 року у зв'язку із скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України.

Зі змісту ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України скорочення чисельності штату працівників охоплюється поняттям змін в організації виробництва і праці, що в свою чергу може містити скорочення одних підрозділів підприємства, установи, організації із вивільненням їх працівників і одночасне створення інших підрозділів із наповненням їх новими посадами, що в кінцевому результаті може мати місце кількісну більшість фактичних працівників в підприємстві, установі чи організації в цілому, однак це не може свідчити про те, що зміни в організації виробництва та праці і відповідно скорочення чисельності штату працівників не мали місце, оскільки такі внутрішні процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.

Виходячи з норм трудового законодавства не передбачено право суду перевіряти доцільності скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб'єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.

Така позиція висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2009 у справі № 6-14292св08.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначено у положеннях ч.1 ч. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; (п.1); особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; (п.2); працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; (п.3).

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кзпп України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України у справі №6-40цс15 від 01 квітня 2015 року.

Проте, як убачається з матеріалів справи, позивачу були запропоновані відповідачем посади вакантні станом на 28.12.2015 року (а.с.43-47) та станом на 29.01.2016 року (а.с.48-52).

Посада, яка найбільше відповідала спеціальності ОСОБА_3 та яка була вакантною у період з дня попередження до дня звільнення, не була їй запропонована, що підтверджується витягом з офіційного сайту КП «Київпастранс» АДРЕСА_2 (а.с.55), наказом №02-к від12 січня 2016 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4 заступником начальника управління з договірної роботи управління правового та кадрового забезпечення, а тому відповідачем не був виконаний обов'язок по працевлаштуванню позивача належним чином, а її звільнення є законним.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-114цс13.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідач у день звільнення не здійснив всі виплати, належні ОСОБА_3

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому є таким, що набрало законної сили.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Комунального підприємства «Київпастранс» - ЮркоОльги Євгенівни - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді