Рішення № 65286936, 01.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Справа 761/26450/14-ц№ апеляційного провадження:22-ц/796/684/2017Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», в якому просив стягнути з відповідача на його користь різницю страхового відшкодування, що складає 103 927, 30 грн., витрати на правову допомогу у сумі 2 200 грн., витрати на послуги нотаріуса у сумі 237 грн., витрати на проведення висновку експерта у розмірі 800 грн. та судовий збір у розмірі 1 083 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний йому автомобіль марки «Nissan Qashqai», державний номер НОМЕР_1. Автомобіль був придбаний у кредит, відповідно до кредитного договору № 700005341 від 03.04.2008 з ЗАТ «Альфа-Банк», відповідно до умов якого був застрахований на випадок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді у ПрАТ «СК «Альф Страхування», але при зверненні позивача до страхової компанії за отриманням страхового відшкодування, йому виплатили лише 17000, 00 грн., однак позивач з такою сумою не згоден, у зв'язку з чим і звернувся до суду.

Судом до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено ПАТ «Альфа-Банк», оскільки автомобіль марки «Nissan Qashqai», державний номер НОМЕР_1 було придбано позивачем в кредит, відповідно до кредитного договору №700005341 від 03.04.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк».

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» 105 835 (сто п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 30 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилався на те, що грошова сума, яку суд присудив стягнути з відповідача є незаконною та такою, що не може бути стягнута з відповідача, оскільки ПрАТ «СК «Альфа-страхування» були виконані всі умови договору страхування та правил страхування, які є обов'язковими для виконання відповідно до приписів норм цивільного законодавства та договору страхування. Розмір страхового відшкодування ними сплачено, що ж стосується, витрат на нотаріуса та витрат на проведення висновку ТЗ від 19.08.2014, то виходячи з умов договору страхування такі витрати як непрямі збитки страхувальника не підлягають відшкодуванню.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення апеляційного суду скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності представника третьої особи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у кредит автомобіль «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до кредитного договору від 03 квітня 2008 року, укладеного між ним та ЗАТ «Альфа-Банк».

Транспортний засіб був застрахований на умовах повного КАСКО згідно із договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 29 травня 2013 року, укладеним із ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування». Вигодонабувачем за вказаним договором страхування визначено публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), яке є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк».

24 травня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1, яким на підставі доручення керував ОСОБА_4

Після ДТП позивач звернувся до відповідача з заявою про страховий випадок, надавши всі необхідні документи.

Відповідно до оцінки товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс-Україна» (далі - ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна») від 11 червня 2014 року, проведеної на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», сума майнових збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу позивача, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 218 228 грн. 04 коп., а дійсна ринкова вартість автомобіля - 227 255 грн. 74 коп.

Відповідно до умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, від 29 травня 2013 року, ліміт страхової суми складає 130 тис. грн.

Листом від 05 серпня 2014 року ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» повідомило позивача про виплату страхового відшкодування у розмірі 17 тис. грн., ураховуючи вартість залишків у сумі 113 тис. грн.

Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_5 від 19 серпня 2014 року про оцінку транспортного засобу, зробленого на замовлення ОСОБА_4, дійсна вартість після аварійного транспортного засобу «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1, склала 9 027 грн. 70 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 17 тис. грн., оскільки дійсна сума страхового відшкодування за мінусом вартості аварійного транспортного засобу має складати 120 972 грн. 30 коп. (130 тис. грн. - 9 027 грн. 70 коп.).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не правильно оцінив надані сторонами докази, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вже було вказано раніше, 29.05.2013 між сторонами був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 046.0481732.071 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Nissan Qashqai» д.н. НОМЕР_1.

Даний договір та усі його умови є чинними, ніким не оспореними.

В пункті 14.4 Договору, сторони погодили, що визначення розміру страхового відшкодування, при пошкодженні ТЗ, здійснюється на вибір страховика, зокрема, відповідно до акту авто товарознавчої експертизи (дослідження), яка проведена спеціалізованою організацією.

На виконання вказаного пункту Договору, на замовлення страхової компанії була правомірно проведена оцінка ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» №2809/2508 від 10.06.2014, відповідно до якої сума матеріальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу позивача, марки «Nissan Qashqai», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 218228 грн. 04 коп., а дійсна ринкова вартість автомобіля склала 227255 грн. 74 коп.

ОСОБА_1 вказану оцінку не оскаржував у встановленому законом порядку, не звертався до страховика із заявами про те, що оцінка була здійснена неправомірно.

Даною оцінкою було встановлено, «повну загибель» автомобіля.

Згідно з п. 15.12. Частини II Договору, під повною загибеллю ТЗ розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ складає більш як 70 (сімдесят) відсотків ринкової вартості ТЗ на дату укладання договору з вирахуванням величини зносу.

В такому разі, в п.14.4.2.3 Договору сторонами було погоджено, що при знищенні ТЗ, визначення розміру страхового відшкодування здійснюється, на вибір Страховика, на підставі, зокрема, довідкових даних отриманих ресурсів мережі Інтернет, що мають бути роздруковані експертом, із зазначенням дати отримання та веб-адреси в мережі Інтернет (лише для визначення ринкової вартості ТЗ після настання страхового випадку).

На підставі вказаного пункту Договору, на замовлення страховика, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс», а саме експертом-оцінювачем, який проводив і експертну оцінку №2809/2508 від 10.06.2014 - ОСОБА_6, було визначено ринкову вартість після аварійного транспортного засобу марки «Nissan Qashqai» д.н. НОМЕР_1 в розмірі 113 000,00 грн., що було закріплено Звітом № 2809/2528/16 від 17.06.2014 (том 1, а.с.171-173).

Відповідно до п.7.1 Страхового полісу, сторони погодили страхову суму у розмірі 130 000 грн., а тому страхове відшкодування було правильно визначено у розмірі 17 000 грн., з вирахуванням вартості залишків (130 000 - 113 000 = 17000).

При вирішенні спору, колегія суддів взяла до уваги оцінку проведену ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», оскільки за умовами договору саме страховик мав право обирати установу для проведення оцінки.

ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», яке проводило оцінку, має Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12179/11, виданий Фондом Державного Майна України 11 липня 2011 року (том 1, а.с.179), позивач не вказував на будь які порушення при проведенні даної оцінки, не погоджуючись тільки із кінцевою сумою відшкодування страховою компанією, висновок не оскаржував у встановленому законом порядку.

Крім того, беручи до уваги вартість залишків транспортного засобу позивача у розмірі 113 000 грн., колегія суддів врахувала, що з 16.06.2014р. до 07.07.2014р. існував їх реальний покупець, який був зобов'язаний придбати пошкоджений ТЗ позивача за вказану ціну

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки під час апеляційного перегляду справи було встановлено, що вони є необґрунтованими.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (поштова адреса: 04073, Україна, м. Київ, проспект Московський, 9, Код ЄДРПОУ 30968986) 529,43 грн. на відшкодування судових витрат судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді