Постанова № 65285901, 09.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 р. Справа № 816/2815/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника позивача Серьогіної О.М.,

за участю представника відповідача Курила В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 816/2815/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000702301, №0000712301, №0000722301 від 09.07.2014.

В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ПАТ "Полтавакондитер" податку на прибуток у розмірі 507938 грн., завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 519518 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499491 грн. у зв'язку із формуванням витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Диад" щодо надання маркетингових послуг. Вказував, що витрати, здійснені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими, безпосередньо впливали на результати господарської діяльності позивача з продажу товарів, а також підтверджені необхідними первинними документами.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000702301 від 09.07.2014, № 0000712301 від 09.07.2014. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512 554 грн. (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року залишено без змін.

При новому розгляді суд першої інстанції мав надати правову оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000702301 від 09.07.2014, № 0000712301 від 09.07.2014, а також податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512554 грн. (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі №816/2815/14 задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000702301 від 09.07.2014, № 0000712301 від 09.07.2014. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512554 грн. (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні).

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення, в яких вказав, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; зазначив, що отримання маркетингових послуг від ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» були спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту від просування продукції, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) зареєстроване як юридична особа 10.12.1991, є платником податку на додану вартість з 28.06.1997 (а.с. 216-221, 227, т. 6).

У період з 24.04.2014 по 13.06.2014 ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 3941/16-01-22-01-09/00382208 від 20.06.2014 (а.с.13-103, т.1).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 507938,00 грн., пункту 44.1 статті 44 пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 519518 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на суму 499491 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014:

- №0000702301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 634922,50 грн., в тому числі 507938 грн. - за основним платежем, 126984,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 141, т. 1);

- № 0000712301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499491 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249745,50 грн. (а.с. 143, т.1);

- № 0000722301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 519518 грн. (а.с. 146, т.1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду позивачем документально підтверджено факт надання ПАТ "Полтавакондитер" маркетингових послуг від ТОВ "АТБ-маркет", ТОВ "Диад", їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача, та відповідно врахування витрат на придбання маркетингових послуг, підтверджених первинними документами, при обчисленні податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом г) підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5. статті 138 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, а також первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено матеріалами справи, ПАТ "Полтавакондитер" (замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) укладено договори №35651 від 01.01.2012 та № 35651 від 01.01.2013 про надання послуг, згідно з якими ТОВ "АТБ-маркет" зобов'язувався надати ПАТ "Полтавакондитер" послуги, а ПАТ "Полтавакондитер" - прийняти та оплатити вказані послуги (а.с.211-213, 216-218, т.1).

Відповідно до пункту 1.2 договорів перелік та вид послуг зазначається у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

У додатках до договорів визначено перелік послуг (визначення обсягів продажів в кількісному та грошовому виразі, визначення залишків продукції в магазинах, що беруть участь у дослідженні, визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торговій мережі, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті, відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення фокус-груп, дослідження факторів вибору торгової точки для покупки різних товарних груп, дослідження відношення споживачів до найменування торгових марок, упаковки товарів, он-лайн опитування споживачів на підставі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань та ін.) , одиницю виміру та вартість (а.с.214-215, 219-220, т.1).

На виконання вказаного договору позивачем отримано від ТОВ "АТБ-маркет" послуги та проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття виконаних робіт, доданих до них звітів про проведені маркетингові дослідження, складених помісячно (а.с. 117-250, т. 4; 1-250 т.5; 1-213 т. 6; 1-72, т.9), копії виписаних податкових накладних (а.с. 8-55, т. 2; 83-86, т. 9), а також копії виписок по рахунках (а.с. 69-74 т. 7).

Операції з придбання маркетингових послуг відображено позивачем у бухгалтерському обліку (а.с.223-250, т. 3; 1-99 т .4).

04.01.2010 позивачем укладено з ТОВ "Диад" договір про надання маркетингових послуг № 81/03-10, відповідно до якого ТОВ "Диад" зобов'язувався надати ПАТ "Полтавакондитер" маркетингові послуги, а ПАТ "Полтавакондитер"- прийняти та оплатити вказані послуги (а.с.149-151, т.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору перелік та вид послуг зазначається у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання вимог договору додатками до договору від 04.01.2010 визначено перелік послуг та їх вартість (а.с.154-165, т.1).

Із додатків до договору вбачається, що змістом послуг ТОВ "Диад" було розміщення продукції ТМ "Домінік" при касовій зоні торгових точок різних підприємств м. Донецька та Донецької області.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що здача-приймання виконаних маркетингових послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, підписаними повноважними представниками сторін.

В ході виконання господарських операцій сторонами підписано акти виконаних робіт (а.с.201-210, т.3), ТОВ "Диад" видано позивачу податкові накладні (а.с.211-225, т. 3).

ПАТ "Полтавакондитер" здійснило оплату вказаних послуг, що підтверджується банківськими виписками (а.с.69-74, т.7).

ПАТ "Полтавакондитер" одночасно з укладанням Договорів на проведення маркетингових послуг № 35651 від 01.01.2012 (а.с. 211-215, т.1) та № 35651 від 01.01.2013 (а.c. 216-220, т.1) з TOB "АТБ-маркет" були укладені Договори № 35650 від 01.01.2013 (а.с. 168-185, т.8) та № 35650 від 01.01.2013 (а.с.186-203, т.8) на поставку продукції (кондитерських виробів) під торговою маркою "Домінік", яка належить ПАТ "Полтавакондитер" на підставі права власності, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірену копію свідоцтва на знак (а.с. 59-60, т.9).

Як вказував в письмових запереченнях позивач, проведення маркетингових досліджень ТОВ "АТБ-маркет" здійснювалося зокрема, але не виключно, з метою просування торгової марки "Домінік", створення позитивного іміджу даної торгової марки, інформування споживача про вказану торгову марку, адже ТОВ "АТБ-маркет" в процесі проведення маркетингових досліджень було опитано велику кількість споживачів. В тому числі, але не виключно споживачам ставилися значний перелік питань, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірену копію Звіту про проведення маркетингових досліджень за вересень 2012 року (а.с. 55, 67-68, т.9), а також належним чином завірену копію Звіту про проведення маркетингового дослідження за жовтень 2012 року (а.с. 39-40, т.5).

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що звіти ТОВ «АТБ-маркет» про маркетингові дослідження мають загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ "АТБ-маркет", а ТОВ "Диад" за відсутності звітів, взагалі вивчали, досліджували та аналізували споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.

Наведене не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Акти здачі-приймання виконаних робіт мають загальний характер не конкретизують об'єму надання маркетингових послуг, не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо.

З наданих звітів та актів не вбачається можливим встановити осіб, які виконували вказані послуги, пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Підтвердженням фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійснених господарських операцій, фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

При цьому, формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Диад" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 507938,00 грн., пункту 44.1 статті 44 пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 519518 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на суму 499491 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 № 0000702301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634922,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000712301 від 09.07.2014 та податкове повідомлення-рішення № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512554 грн. та зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 499491 грн. є правомірними, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі №816/2815/14 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2016р. по справі № 816/2815/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000702301, №0000712301, №0000722301 від 09.07.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 13.03.2017 р.