Постанова № 65285682, 09.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 р. Справа № 820/6066/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 820/6066/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області треті особи Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 01.04.2014 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у відставку.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 01.04.2014 року).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 09.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом начальника управління юстиції виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів № 02-7/54 від 22.06.1987 року на підставі результатів виборів районних (міських) народних судів, проведених 21.06.1987 року, ОСОБА_1 був зарахований на посаду народного судді Ізюмського міського народного суду Харківської області з 22.06.1987 року.

Постановою Верховної Ради України № 1895-ІІІ від 13.07.2000 року ОСОБА_1 обраний суддею безстроково.

У липні 2016 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної ради України із заявами про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ він був звільнений у відставку, а наказом в.о. голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.09.2016 року № 02-03/89 був відрахований зі штату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

У зв'язку з тим, що в наказі в.о. голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.09.2016 року не було вказано про виплату належної позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, 17.10.2016 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги згідно з ч.1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Листом за № 06-16/4304/16 від 21.10.2016 року відповідач повідомив позивачу, що на час прийняття постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ «Про звільнення суддів», якою позивача, як суддю Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, звільнено зі штату зазначеного суду, ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрала чинності. Положення вищевказаного Закону набрали чинності 30.09.2016 року. За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивач не погодився із таким рішенням відповідача та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку (згідно довідки про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді 29 років 03 місяці 05 днів), скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що застосуванню підлягають норми Закону, які діють на час прийняття рішення про звільнення судді. Таким чином, на момент звільнення судді у відставку згідно із чинним на той момент законодавством підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги були відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453- VI (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частин 2, 6 статті 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" №1166-VІІ (далі - Закон №1166-VІІ) внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно з Прикінцевими положеннями Закону №1166-VІІ зміни, передбачені розділом ІІ, набирають чинності з 1 квітня 2014 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Внесені Законом №1166-VІІ зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині скасування положень статті 136 цього Закону є чинними, неконституційними не визнавались.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/201З висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08.09.2016 року), якими не передбачалась виплата вихідної допомоги при звільненні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позову, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 820/6066/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст постанови виготовлений 14.03.2017 р.