Ухвала суду № 65285169, 09.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 876/8203/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року Долинська ОДПІ звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця (Далі - ФОП) ОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом в розмірі 45 612,95 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 позов було задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що податкова вимога направляється платнику податків у разі декларування ним суми податкових зобов'язань без їх сплати у встановлений строк, а також у разі отримання платником податків податкового повідомлення-рішення і несплати вказаної у ньому суми грошових коштів у встановлений строк, однак податкова вимога, на яку позивач посилається від 15.05.2016 не була йому направлена. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені адміністративного позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та йому присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_1. На момент подання позову перебував на обліку в Долинській ОДПІ.

Згідно довідки № 14, сума податкового боргу платника податків, щодо якого подається позов до адміністративного суду про стягнення боргу за рахунок активів по ФОП ОСОБА_1 станом на 12.07.2016 становить 45 612,95 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та земельного податку з фізичних осіб.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, донарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0003341701 від 20.10.2014, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 87 062,05 грн, в тому числі за основним платежем 69 649,64 грн та 17 412,41 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та яке стало узгодженими за результатами судового оскарження (постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 по справі № 809/3530/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкового боргу відповідача підтверджується витягами з облікової картки платника податків, розрахунками сум заборгованості та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості суд не вбачав. Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі. Крім того, сума податкової заборгованості ФОП ОСОБА_1 є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України, відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст.41 ПК України, контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.56.11 ст.56 ПК України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

На виконання вказаних положень ПК України, Долинська ОДПІ направила на адресу ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ю" № 600-23 від 15.05.2015 на суму 761,13 грн, яку відповідач отримав, що підтверджується відміткою на корінці вимоги, копія якого знаходиться в матеріалах справи та досліджена судом в якості письмового доказу.

Вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено і з цього часу податковий борг відповідача не переривався.

Окрім того, за відповідачем рахується заборгованість у зв'язку з несплатою земельного податку в сумі 5,55 грн.

Згідно п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плату за землю визначено, як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України).

У відповідності до п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 даного Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (п.285.2 ст.285 ПК України).

Згідно п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відтак, на підставі вищевказаних норм Кодексу відповідачем було подано до Долинської ОДПІ податкові декларації з плати за землю за період з січня по травень 2016 року. Згідно декларацій з плати за землю сплаті до бюджету за підсумками місячного періоду підлягає сплаті 1,11 грн.

Таким чином, шляхом подання даних декларацій ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив та узгодив податкові зобов'язання з плати за землю за січень-травень 2016 року в загальному розмірі 5,55 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015, в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Долинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003341701 від 20.10.2014 та акту № 1936/172/НОМЕР_1 від 08.10.2014 було відмовлено.

У відповідності до п.п.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, у відповідності до п.п.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України, грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 87 062,05 грн, з яких за основним платежем 69 649,64 грн, а 17 412,41 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є узгодженим з 06.10.2015.

Згідно п.57.3 ст.57 цього Кодексу, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з податку на додану вартість у відповідності до п.п.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України, які є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження, підлягали до сплати відповідачем в добровільному порядку до 16.10.2015.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом інших вимог платнику не надсилалось.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п.59.5 ст.59 ПК України).

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1, визначена податковим органом є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги те, що сума податкового боргу на момент надіслання податкової вимоги була неузгодженою, оскільки з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, відповідно до ст.138 КАС України, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року по справі № 809/877/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали складено 13.03.2017.