Ухвала суду № 65285116, 14.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 703/2006/16-а

У Х В А Л А

14 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов'язання Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІ від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/91 вих. 16 від 11.05.2016 року у розмірі 90% від суми заробітку без обмеження граничного розміру та провести виплати з урахуванням отриманих раніше сум і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправною відмову Управління у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років; зобов'язано Відповідача провести Позивачу перерахунок пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/91 вих. 16 від 11.05.2016 року у розмірі 90% від суми заробітку та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.06.2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року апеляційну скаргу Управління повернуто апелянту.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року апеляційну скаргу Відповідача повернуто апелянту.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач втретє подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 01.02.2017 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 189 КАС України, а саме: Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення цього строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Управлінням отримано 07.02.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 01.02.2017 року вимог Відповідачем на адресу Київського апеляційного адміністративного суду 24.02.2017 року була направлена заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що з 01.01.2017 року органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору, а тому, оскільки єдиною підставою попереднього повернення апеляційної скарги була саме несплата судового збору, перешкоди для відкриття апеляційного провадження відсутні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваної постанови від 30.06.2016 року отримано уповноваженою особою Управління 12.07.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції було 22.07.2016 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції 16.01.2017 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Твердження Апелянта про те, що ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року та від 05.12.2016 року апеляційну скаргу Управління повернуто у зв'язку з несплатою судового збору через недостатнє фінансування, а тому, оскільки на момент подачі апеляційної скарги втретє органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору, наявні правові підстави для поновлення процесуального строку, судом оцінюється критично з огляду на таке.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року було залишено без руху вдруге подану Управлінням апеляційну скаргу на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.06.2016 року з підстав несплати останнім судового збору та пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Тобто, як вже було зазначено в ухвалі від 01.02.2017 року, факт пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 30.06.2016 року встановлено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року, яка набрала законної сили. Доказів її оскарження в установленому процесуальним законом порядку Відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому Відповідачем не подано доказів на підтвердження, по-перше, оскарження у касаційному порядку ухвали суду про повернення апеляційної скарги, по-друге, відсутності коштів для сплати судового збору з часу повернення поданої вперше апеляційної скарги до часу її подання вдруге, по-третє, вчинення дій щодо отримання коштів для оплати судового збору. Водночас, про необхідність подання вказаних документів було зазначено в ухвалі від 01.02.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Посилання Управління на те, що згідно пп. 2 п. 35 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII частину 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено, зокрема, пунктом 18, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, суд оцінює критично з огляду на таке.

По-перше, вищезгадані зміни набрали чинності з 01.01.2017 року. Тобто, на момент подання апеляційної скарги 12.12.2016 року Закон України «Про судовий збір» не містив застережень щодо звільнення від сплати судового збору органів Пенсійного фонду України, а тому Апелянт не звільнявся від сплати судового збору.

По-друге, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 прийшов до висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 5 КАС України обов'язок зі сплати судового збору за подання, зокрема, апеляційної скарги, виникає у особи у день вчинення такої процесуальної дії.

Крім того, законодавче закріплення звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору жодним чином не дає приводів стверджувати, що надання пільг суб'єкту владних повноважень зі сплати судового збору є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих Апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк