Рішення № 65285, 28.07.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2006 р.

Справа № 15/213

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДПІ в місті Кіровограді м. Кіровоград

до відповідача: Приватного підприємства „Агроколос" м. Бобринець

до відповідача: Підприємства "Кооперативний ринок" м. Кіровоград

про визнання договору недійсним та стягнення 27500 грн.

Представники сторін:

від позивача – не з"явився

від 1-го відповідача – не з’явився

від 2-го відповідача – Чвань С.В. довіреність № 210 від 11.05.06р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору від 10.11.03р. між відповідачами, як такого, що укладений з метою приховування доходів і ухилення від сплати податків і відповідним умислом, але тільки в ПП „Агроколос”, та що суперечить інтересам держави і суспільства. Також просить стягнути з ПП „Агроколос” на користь підприємства „Кооперативний ринок” отримані грошові кошти в сумі 27500 грн., а з підприємства „Кооперативний ринок” стягнути на користь держави, від імені якої діє ДПІ в м. Кіровограді вартість отриманого по накладній № 77 від 26.05.04р. за проведення ремонту на загальну суму з ПДВ 27500 грн. В судові засідання позивач двічі поспіль не з’явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав. Представник підприємства „Кооперативний ринок” позовні вимоги заперечив, надав відзив на позов в якому посилається на те, що договір від 10.11.03р. про виконання ремонту м’якої покрівлі на колгоспному ринку на загальну суму 27500 грн. з ПП „Агроколос” не укладався. Представник ПП „Агроколос” до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав, відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами та при даній явці сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника підприємства „Кооперативний ринок” господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Підприємство „Кооперативний ринок” по платіжному дорученню № 729 від 24.05.04р. перерахувало ПП „Агроколос” 27000 грн. з поміткою: за виконані роботи згідно договору б/н від 01.03.

Приватне підприємство „Агроколос” виписало податкову накладну № 77 від 26.05.04р. підприємству „Кооперативний ринок” на суму 27500 грн.

Ухвалами господарського суду від 14.06.06р. і від 12.07.06р. від позивача вимагалось подати суду оригінал договору від 10.11.03р., який є предметом позову, для огляду, завірену копію до справи. Позивач вимоги ухвали суду не виконав, примірник договору від 10.11.03р. не надав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. по цивільній справі за позовом Новоукраїнської МДПІ до Московчука Анатолія Миколайовича, приватного підприємства „Агроколос” про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПП „Агроколос” позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства „Агроколос” з моменту перереєстрації на до Московчук Анатолія Миколайовича, тобто з 29.07.03р.

Рішення суду прийнято з наступних мотивів.

„Судом встановлено, ПП „Агроколос” було зареєстроване 29.07.03р. розпорядженням Бобринецької райдержадміністрації № 175 його місцезнаходження Кіровоградська обл. м. Бобринець вул. Лесі Українки 1. Засновниками та власниками підприємства є Московчук Анатолій Миколайович, що проживає за адресою Кіровоград вул. Хабаровська кв. 38, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом підприємства. Не виконання Московчуком дій з підприємницької діяльності та не підписання та не ведення документації фінансово-господарської діяльності стверджується його поясненнями наданими в податковій інспекції та поясненнями наданими в судовому засіданні. Таким чином в порушення вимог ЗУ „Про підприємства в Україні” та ЗУ „Про підприємництво” підприємницька діяльність здійснюється невстановленою особою”.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Згідно з роз’ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів ПП „Агроколос” недійсними за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов’язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.

Викладені в позовній заяві припущення, що особа, яка підписувала договір від імені ПП „Агроколос” мала на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату товарів і оспорювана угода спрямована на приховування ПП „Агроколос” від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. і власних міркувань позивача з цього приводу.

На час виписки ПП „Агроколос” податкової накладної № 77 від 26.05.04р. і перерахуванням підприємством „Кооперативний ринок” 27000 грн. по платіжному дорученню № 729 від 24.05.04р. відповідачі, як юридичні особи були включені до ЄДРПОУ. Таким підприємство „Кооперативний ринок” залишилось і на час розгляду даної господарської справи, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Кіровоградській області від 20.06.06р. Установчі документи ПП „Агроколос” були дійсними, позивач звернувся з позовом про визнання їх недійсними лише в березні 2005 року, або майже через рік після виписки податкової накладної № 77 від 26.05.04р.

На думку господарського суду, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. про визнання недійсними установчих документів ПП „Агроколос” з моменту їх реєстрації не може бути єдиною підставою, без аналізу інших доказів зібраних по справі, для визнання недійсними всіх договорів укладених ПП „Агроколос”, з моменту створення підприємства, з іншими фізичними чи юридичними особами.

Позивач не надав господарському суду доказів порушення ПП „Агроколос” або підприємством „Кооперативний ринок” податкового законодавства, доказів про порушення відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ за ухилення від сплати податків.

Господарський суд також звертає увагу на те, що податкова накладна № 77 виписана 26.05.04р., тобто коли набув чинності новий Цивільний кодекс України, а правовими підставами для звернення до суду позивачем вказана ст. 49 ЦК УРСР, тобто правова норма, яка вже не діяла в цей час.

Також слід зазначити, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. А за змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

В матеріалах господарської справи взагалі відсутній примірник договору від 10.11.03р., який позивач просить визнати недійсним.

Отже, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що доказів які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявність умислу юридичної особи ПП "Агроколос” при укладенні договору від 10.11.03р. між ПП „Агроколос” і підприємством „Кооперативний ринок” з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивачем – ДПІ в м. Кіровограді не надано. Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Провадження по справі відносно ПП „Агроколос” припиненню по п. 6 ст. 80 ГПК України не підлягає, так як в рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.05р. вказаний код ЄДРПОУ ПП „Агроколос” 32537072, а в довідці головного управління статистики у Кіровоградській області від 20.06.06р. код ЄДРПОУ ПП „Агроколос” 30462330.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49 ЦК УРСР, ст. 5 ЦК України, ст. ст. 1, 32-35, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 –85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя

К.М.Мохонько