Постанова № 65282266, 10.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року 10год.20хв. м. Одеса Справа № 815/6383/16

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

за участі: секретаря Сакара М.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області №50 о/с від 06.07.2016р. щодо звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів); поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.07.2016р.; зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області розглянути можливість подальшого використання на службі підполковника міліції ОСОБА_1; стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; допустити негайне викоання рішення суду в частині поновлення на посаді.

В судовому засіданні позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 листопада 2016 року при звернені до відділу кадрів Головного управління Національної поліції, позивачу стало відомо про прийняття головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/7034/15 наказу №49 о/с від 04.07.2016р. про поновлення позивача, підполковника міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, з 06 листопада 2016 року. Також, про прийняття наказу від 06.07.2016р. № 50 о/с яким, згідно с пунктом 10 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача, підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області звільнено, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил в п. 64 "г" (через скорочення штатів). Тобто, позивач згідно із наказом від 06.07.2016р. №50 о/с повторно був звільнений зі служби у запас Збройних сил, за п. 64 "г" (через скорочення штатів) та повторно з 06 листопада 2015 року, а отже, з тих же підстав і з того ж часу, з яких був звільнений згідно із наказом від 04.11.2015 року № 1500 о/с, який в судовому порядку по справі № 815/7034/15 визнаний протиправний та скасований. Проте, позивач не погоджується із таким звільненням та змушений звернутися до суду з проханням про визнання протиправним та скасування вищенаведеного наказу, оскільки вважає, що наказ № 50 о/с від 06 липня 2016р. у частині його звільнення за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) є неправомірним, протиправним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України.

Інші учасники процесу до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

В наданих до суду представником ГУМВС України в Одеській області заперечень відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити з огляду на те, що позивача звільнено згідно Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів із-за ліквідації органу державної влади. Оскільки відбулась ліквідація територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, то позивач звільнений за скороченням штату. Та у відповідності до довідки начальника СКЗ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 07.11.2015 року створено ГУНП в Одеській облсті, яке не є правонаступником ГУ МВС України в Одеській області, згідно штатного розкладу ГУНП в Одеській області. Посада оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського ВВ в м. Одесі ГУ НП в Одеській області відсутня.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді співробітника кадрового підрозділу ГУ НП в Одеській області. Та до неї в липні 2016 року надійшла постанова Одеського апеляційного адміністративного суду про поновлення позивача на службі. Після чого вона підготувала лист про надання інформації від 06.07.2016 року №9/3367 ГУ НП в Одеській області за підписом начальника відділу полковника поліції ОСОБА_7 яким повідомило заступника Голови ліквідаційної поліції ГУ МВС в Одеській області ОСОБА_8, що ОСОБА_1 не приймався на службу до ГУ НП в Одеській області, наказ ГУ НП в Одеській області про його призначення не видавався, Присяги поліцейського не складав. А також, що погодження ГУНП в Одеській області на переведення/прийняття ОСОБА_3 на службу до поліції на даний час відсутнє. На підставі чого нею був підготовлений наказ на звільнення позивача через скорочення штатів.

Вислухавши позивача, представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Щодо позовних вимог позивача про скасування наказу голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області №50 о/с від 06.07.2016р. щодо звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) та поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.07.2016р., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, та з 25.02.2015 року займав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та маю звання підполковника міліції.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року, позивача, підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області звільнено з 06.11.2015 року в запас Збройних сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016р. по справі № 815/7034/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015р. в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів); поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015р.; зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в органах Національної поліції; стягнуто з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 22582,56грн.

Постановою Одеського апеляційного адмінстративного суду від 09.06.2016р. по справі №815/7034/15 за розглядом апеляційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016р. апеляційну скаргу задоволено частково, Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року змінено, а саме:

Абзац четвертий резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Судом встановлено, що головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/7034/15 прийнято наказ №49 о/с від 04.07.2016р. про поновлення позивача, підполковника міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ Головного управління МВС України в Одеській області, з 06 листопада 2016 року.

В наступному наказом від 06.07.2016р. № 50 о/с згідно с пунктом 10 розділу XI Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача, підполковника міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області звільнено, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил в п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Тобто, позивач згідно із наказом від 06.07.2016р. №50 о/с повторно був звільнений зі служби у запас Збройних сил, за п. 64 "г" (через скорочення штатів) та повторно з 06 листопада 2015 року, а отже, з тих же підстав і з того ж часу, з яких був звільнений згідно із наказом від 04.11.2015 року № 1500 о/с, який в судовому порядку по справі № 815/7034/15 визнаний протиправний та скасований.

Проте, суд не погоджується із вказаним наказом та вважає, що він є противоправним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки позивача згідно із оскаржуваним наказом від 06.07.2016р. №50 о/с повторно був звільнений зі служби в запас Збройних Сил через скорочення штатів з тих же підстав і з того ж часу, з яких був звільнений згідно із наказом від 04.11.2015 року № 1500 о/с, який в судовому порядку визнаний протиправний та скасований, обставини щодо незаконного звільнення позивача відповідно до наказу від 06.07.2016р. №50 о/с при розгляді даного позову не повинні доказуватися, оскільки встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 року по справі №815/7034/15.

А отже, наказ від 06.07.2016р. №50 о/с в частині повторного звільнення позивача згідно із пунктом 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року, на думку суду, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ст, 19 Консштудії України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що є предметом даного позову регулюються Законом України «Про Національну поліцію» № 580-УШ від 02.07.2015 та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, №114 від 29.07.1991 р.

Відповідно до пункту 8 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:

при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції;

не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як встановлено судом по справі № 815/7034/15, позивач виказав намір про проходження служби в органах національної поліції шляхом написання відповідного рапорту на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області та заяви на ім'я т.в.о. начальника ГУ Національної поліції в Одеській області, які подані позивачем, як й іншими працівниками Суворовського РВ до відділу кадрів, про що свідчать показання свідків які на цей час працюють в оргнах Національної поліції.

Водночас бездіяльність працівників Суворовського РВ ОМУ призвела до не розгляду рапорту позивача та заяви та прийняття спірного наказу від 04.11.2015 року № 1500 о/с про його звільнення за пунктом 64 "г" (через скорочення штату) без пропонування позивачу жодної посади в органах поліції, без перевірки можливості подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та не вирішено питання про перевід позивача до Суворовського відділу поліції м. Одеси Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Згідно ч.7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Постановою Кабінету Міністру України 20.10.2011р. №1074, затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Порядок №1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Отже, порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як завчає позивач, відповідач, при прийнятті спірного наказу про повторне звільнення позивача, не тільки жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, але й не перевірив взагалі можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції, а саме до Суворовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України. «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як встановлено судом по справі № 815/7034/15 позивачем подавалась до відділу кадрів заява від 07.11.2015р., адресована начальникові Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій він просив прийняти та призначити його на службу до поліції на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Рішенням суду по справі № 815/7034/15 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття, ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України. «Про Національну поліцію».

Таким чином, по справі № 815/7034/15 встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України. «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття позивача на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Судом по справі № 815/7034/15 встановлено, що позивач вчасно скористався наданим йому Законом України "Про національну поліцію" правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається наявністю згоди позивача на проходження служби в поліції.

З урахуванням вимог пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» заперечення щодо проходження позивачем служби у національній поліції може бути обґрунтованим лише у випадку невідповідності позивача вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, відсутності його згоди на прийняття на службу в поліцію чи не проходження позивачем конкурсу на посаду, що заміщуються поліцейськими.

Разом з тим, рішення про відмову у прийнятті позивача на службу до національній поліції не приймалось.

Так судом встановлено, що членом ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеській області ОСОБА_9 був направлений лист б/н від 06.07.2016 року на ім'я Т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області в якому ГУ МВС в Одеській області просить повідомити про прийняття ОСОБА_3 на посаду в ГУНП в Одеській області та роз'яснити процедуру відбору кандидатів на службу до поліції на вакантні посади.

Листом від 06.07.2016 року №9/3367 ГУ НП в Одеській області за підписом начальника відділу полковника поліції ОСОБА_7 повідомило заступника Голови ліквідаційної поліції ГУ МВС в Одеській області ОСОБА_8, що ОСОБА_1 не приймався на службу до ГУ НП в Одеській області, наказ ГУ НП в Одеській області про його призначення не видавався, Присяги поліцейського не складав. А також, що погодження ГУНП в Одеській області на переведення/прийняття ОСОБА_3 на службу до поліції на даний час відсутнє.

Проте у вказаних листах не зазначено ані посади яку займав позивач в органах МВС України та його звання, ані посади на яку він надав згоду на переведення до Національної поліції України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КА України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того суд зазначає, що позивач на підставі рішення суду наказом ГУ МВС в Одеській області від 04.07.2016 року №49 о/с був поновлений на службі в органах внутрішніх справ з 06.11.2015 року та йому виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 року по час фактичного поновлення на посаді - тобто 04.07.2016 року, таким чином відповідач не мав права звільнити позивача наказом №50 о/с від 06.07.2016 року датою раніше ніж час фактичного поновлення на посаді, тобто 04.07.2016 року, та після отримання відомостей з ГУ НП в Одеській області про неприйняття його на посаду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що наказ від 06.07.2016р. №50 о/с в частині, звільнення позивача згідно із пунктом 10 розділу ХІ Закону Україні "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на службі.

Щодо позовної вимог позивача зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області розглянути можливість подальшого використання на службі підполковника міліції ОСОБА_1, вона задоволенню не підлягає, оскілки 02.07.2015р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію". Відповідно до п.1 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Також, з дня набрання чинності вказаного Закону втрачає чинність Закон України "Про міліцію".

Оскільки перше офіційне опублікування Закону відбулося в газеті Голос України 06.08.2015р. (випуск №141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015р., окрім вищевказаних норм.

Тобто з 07.11.2015 року всі посади в органах МВС України скорочені, тому ГУ МВС України не в змозі розглянути можливість подальшого використання на службі підполковника міліції ОСОБА_1 саме в органах МВС.

Суд вважає, що в даному випадку позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права оскільки постановою Одеського апеляційного адмінстративного суду від 09.06.2016р. по справі №815/7034/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року змінено, а саме:

Абзац четвертий резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

Доказів того, що ГУ НП в Одеській області було виконано рішення апеляційного суду в цій частині матеріали справи не містять.

Згідно п. 24. Постанови КМ УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

На підставі приписів п.п.2,3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь з середньомісячного заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно довідки Суворовського районного відділу ОМУ ГУ МВС в Одеській області від 16.12.2016 року посада яку займав позивач на даний час згідно штатного розкладу відстутня.

Проте суд вважає, що позивач повинен бути поновлений саме на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.07.2016 року.

Дана обставина кореспондується з рішенням Верховного суду України від 04 листопада 2014 року по справі №21-426а14.

Згідно ст..235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст. 27. ЗУ "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Та виходячи з даних довідки про розмір грошового забезпечення позивача за один робочий день його середня заробітна плата становить 143,28 грн.

Період з часу звільнення позивача до прийняття судом рішення становить днів, тому сума, що підлягає стягненню складає: 143,28 грн. х 244 днів = 34960,32 грн.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, вищевикладене суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області №50 о/с від 06.07.2016р. щодо звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 06.07.2016р.

Стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 34960,32грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати в розмірі 4370,20грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 10.03.2017 року.

Суддя Е.А.Іванов