Постанова № 65282255, 13.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6996/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року

09год.05хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Національної поліції України про скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції України в Одеській області, яке міститься у протоколі ОП№15.00004436.0023779 від 05.03.2016 року, в якому зазначено в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийнято стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року №1504 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.11.2015 року Наказом ГУНП в Одеській області відповідно до п.9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» його було прийнято на службу до поліції в ГУНП в Одеській області. В подальшому позивач пройшов атестування. Відповідно до висновку стосовно позивача (рішення) Атестаційної комісії №4, зазначеного в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа від 05.03.2016 року, " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". На підставі рішення (висновку) Атестаційної комісії відповідачем було прийнято спірний наказ №1504 від 16.11.2016 року про звільнення ОСОБА_1, старшого інспектора Балського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області за п.5 ч.1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію".

На думку позивача, рішення (висновок) АК№4 та спірний наказ про звільнення є протиправними та грубо порушують законні права та інтереси позивача. Так, позивач вважає, що у АК №4 не було правових підстав для проведення атестування ОСОБА_1, оскільки в ГУНП в Одеській області позивач не пропрацював навіть року. Крім того, приймаючи рішення стосовно працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465, разом з чим, згідно висновку прямого керівника позивач відповідає займаній посаді та на дату проходження атестації діючих дисциплінарних стягнень не мав. На думку позивача, АК№4 не були враховані зазначені обставини. Також позивач вважає, що підстави для проведення атестації є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби. Позивач наголошує, що відносно нього не вирішувалося питання підвищення на посаді або звільнення як такого, що не відповідає займаний посаді та жодної із підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ, не існувало. Також в порушення Інструкції №1465 до складу членів атестаційної комісії не було включено представника профспілкової організації, та перед початком проведення співбесіди позивачу не оголосили склад АК№4, чим позбавили останнього права на відвід голови, секретаря або членів атестаційної комісії. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що проведення атестування здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав, а тому висновок Атестаційної комісії №4 та спірний наказ про звільнення прийнятий на підставі висновку АК№4, є безпідставними та підлягають скасуванню, а позивач поновленню на займаній посаді.

Представник відповідача /Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області/ в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи АК №4 повідомлена належним чином та завчасно.

Відповідач /Головне управління Національної поліції в Одеській області/ надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Атестаційною комісією №4 було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом від 05.03.2016 року. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення комісією було прийнято рішення одностайно (за - 3, проти - 0), що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність, що відповідає пп.4 п.15 розділу IV Інструкції. Позивач не зміг довести належний рівень знань, що дозволяло б переглянути результати тестування. Також відповідач зазначив, що позивач добровільно зареєструвався для проходження атестації. За таких обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає та висловив згоду з розглядом справи в письмовому провадженні.

30.01.2017 року та 02.03.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Третя особа /Національна поліція України/ відзив на позовну заяву не подала, представника в судове засідання не направила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2007 року до листопада 2015 року проходив службу в органах МВС України, з квітня 2014 року по листопад 2015 року на посаді інспектора з технічного нагляду відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування Балтського та Кодимського районів управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.11.2015 року за №277о/с відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «капітан міліції», призначено на посаду старшого інспектора Балтського відділу поліції ГУНП в Одеській області, присвоєно йому спеціальне звання «капітан поліції». Даний наказ було прийнято відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" щодо призначення тих осіб, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису з 07.11.2015 року.

Наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року № 102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України серед іншого забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені згаданою Інструкцією.

29 січня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області виданий наказ №133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року; утворити атестаційні комісії ГУНП №№ 1-10, засідання яких проводити в робочі дні з 29.02.2016 року за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 44.

Вищезазначеним наказом зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, підрозділів, підпорядкованих ГУНП, начальників відокремлених структурних підрозділів ГУНП скласти списки поліцейських підпорядкованих підрозділів, скласти атестаційні листи на поліцейських, підготувати для надання до атестаційних комісій додаткові матеріали, надати документи до управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285, серед іншого, затверджено персональний склад Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області:

- голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_2, головний інспектор Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України;

- члени комісії: ОСОБА_3, представник Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Сердючна служба козацької громадської безпеки»; ОСОБА_4, представник ГО «Цивільний фронт».

- секретар комісії - ОСОБА_5, інспектор управління патрульної поліції у м. Київ департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Дорученням Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.02.2016 № 53 керівникам підрозділів ГУ НП в Одеській області доручено з 05.02.2016 року до 10.02.2016 року організувати та провести реєстрацію працівників, які виявили бажання пройти атестування, шляхом заповнення web-форми у внутрішній мережі МВС.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року №360 внесено зміни до наказу від 18.02.2016 року №285 «Про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП в Одеській області», виключено з персонального складу АК№4 ОСОБА_5, інспектора управління патрульної поліції у м. Київ департаменту патрульної поліції Національної поліції України, секретаря комісії та включено до персонального складу АК№4 ОСОБА_6, інспектора батальйону 3 Управління патрульної служби у м. Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поклавши на нього обов'язки секретаря комісії.

12.02.2016 року заступником начальника відділу поліції Балтського ВП ГУНП майором поліції ОСОБА_7 складено атестаційний лист відносно старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 з висновком прямого керівника «займаній посаді відповідає».

За результатами тестування загальних навичок позивач набрав 24 балів з 60 можливих, з професійного тестування - 28 балів з 60 можливих, усього 52 бали.

Після проходження тестування позивача було направлено на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Як убачається з матеріалів справи (а.с.97), атестування позивача розпочала АК №2 ГУНП в Одеській області та розгляд справи був відкладений, а не АК №4, при цьому були розглянуті матеріали стосовно ОСОБА_1 та відбулось їх обговорення.

В подальшому процедура атестування позивача проводилась вже АК №4 ГУНП в Одеській області, при чому жодних пояснень та доказів стосовно підстав зміни АК в процесі атестування позивача відповідачем не надано.

Згідно протоколу ЗП №15.00004354.0023779 від 02.03.2016 року члени Атестаційної комісії №4 у складі: голови комісії ОСОБА_2, секретаря ОСОБА_6 та члена комісії ОСОБА_3 під час проведення атестування ОСОБА_1 дослідили атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки за ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. За результатами розгляду матеріалів та обговорення проголосовано рішення: 3- співбесіда (за - 3, проти - 0, рішення підтримано).

Як убачається з протоколу ОП №15.00004436.0023779 від 05.03.2016 року, члени Атестаційної комісії №4 у складі: голова комісії ОСОБА_2, секретар комісії ОСОБА_6 та член комісії ОСОБА_4, під час проведення атестування позивача дослідили атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки за ч.5 ст.5 ЗУ «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Членами комісії також були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України та інше.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення проголосовано рішення: 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (за - 3, проти - 0, рішення підтримано).

За даними Додатку №1 до Відомості Протоколу засідання АК №4 ГУПН в Одеській області №1400004436 від 05.03.2016р. «Список осіб, щодо яких атестаційна комісія прийняла рішення, що вони не відповідають займаній посаді» (Список) ОСОБА_1: низький рівень знань законодавчої бази, низькі результати тестування, на особистій співбесіді проявив себе безініціативним та не принциповим (підстави для прийняття рішення).

В атестаційний лист ОСОБА_1 внесено в розділ IV «Результати атестування» аналогічний висновок комісії від 05.03.2016р., підписаний головою та секретарем Атестаційної комісії №4.

З даним висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області позивач ознайомлений 11 березня 2016 року, про що свідчить його підпис із зазначенням «не згоден».

Не погодившись з вказаним висновком атестаційної комісії, позивач подав скаргу до Апеляційної атестаційної комісії, проте скарга не розглянута у зв'язку з недостатньою кількістю балів.

В подальшому Головним управлінням Національної поліції в Одеській області видано наказ від 16.11.2016 року №1504 о/с, яким капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено із служби в поліції з 16.11.2016 року, за п. 5 ч. 1 ст. 77 (службова невідповідність) виплативши грошову компенсацію за 29 діб невикористаної чергової відпустки за період з 01.01.2016 року по день звільнення. Підстава: висновок атестації від 05.03.2016 року

Не погодившись з висновком Атестаційної комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування та поновлення його на посаді.

Суд погоджується із правовою позицією позивача, та вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).

Отже "суд" може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).

У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визначає терміном "суд" не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.

Атестаційна комісія № 4 ГУ НП в Одеській області (далі - АК № 4) створювалась відповідно до положень п.2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських п.п.1 п.2 Розділу ІІ Інструкції, законом передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції є обов'язковим для виконання.

Таким чином, АК № 4 має всі необхідні ознаки "суду" у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.

Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 4 ГУ НП в Одеській області принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 05.03.2016 року та винесення нею обов'язкового для виконання рішення.

У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).

Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Вuscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).

Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Як вже встановлено судом вище, Наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 було затверджено персональний склад Атестаційної комісії №4 ГУ НП в Одеській області у кількості 4 осіб, з яких 2 особи - кадрові працівники органів Національної поліції України, 2 особи - є представниками громадських організацій (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.).

В подальшому Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.02.2016 року №360 внесено зміни до наказу від 18.02.2016 року №285 «Про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП в Одеській області», виключено з персонального складу АК№4 ОСОБА_5, інспектора управління патрульної поліції у м. Київ департаменту патрульної поліції Національної поліції України, секретаря комісії та включено до персонального складу АК№4 ОСОБА_6, інспектора батальйону 3 Управління патрульної служби у м. Одесі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поклавши на нього обов'язки секретаря комісії.

Відповідно до абз.2 п.4 Розділу ІІ Інструкції кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Відповідно до процедури підготовки та проведення атестування, визначеної п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції за наказами відповідних керівників органів Національної поліції України здійснюється розміщення на офіційному сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційних комісій.

Відповідачем не доведено, що відповідні оголошення на офіційному сайті ГУ МВС України в Одеській області та на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо прийняття пропозицій з формування складу Атестаційної комісії №4 були розміщені. Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як представники громадських організацій, були включені Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до складу членів Атестаційної комісії №4 ГУНП в Одеській області, без дотримання встановленого п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції порядку розміщення оголошення по набору та отримання пропозицій щодо формування складу комісії.

За цих обставин суд дійшов висновку, що Атестаційна комісія №4, яка розглядала справу позивача, за порядком її формування та персональним складом не відповідає змісту поняття "суд, встановлений законом".

Крім того, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 на законних підставах продовжено атестування іншою АК (АК №4), ніж розпочато (АК №2).

З урахуванням позиції ЄСПЛ, яка висловлена ним у п.156 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд вважає, що при розгляді справи позивача під час проведення його атестації 05.03.2016 року відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи "судом, встановленим законом".

Також судом встановлено, що за час перебування на посаді старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, покладені на позивача функціональні обов'язки (посадові інструкції) він виконував в повному обсязі. Будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків не має.

Зі змісту атестаційного листа вбачається, що ОСОБА_1, службу в органах внутрішніх справ проходив з січня 2007 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року. За період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. З початку року особисто склав 5 протоколів про адміністративні правопорушення, приймав участь у розкритті 1-го кримінального злочину. У вирішенні службових питань проявляє принциповість, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатний своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання. Володіє добрими організаторськими здібностями, високим почуттям відповідальності за доручену справу. Має авторитет у колективі та серед населення. Прагне до вдосконалення службової діяльності, приймає вірні рішення в складних, екстремальних ситуаціях. Сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті. Постійно підвищує свій професійний рівень. Вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності. Вміє відстояти свою точку зору, наполегливий у досягненні поставлених завдань. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений, добре володіє табельною зброю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі. Державну таслужбову таємницю зберігає. У спілкуванні з громадянами ввічливий, тактовний. У побуті скромний та товариський. Курси підвищення кваліфікації не проходив. Згідно висновку прямого керівника - займаній посаді відповідає.

Суд констатує, що рішення Атестаційної комісії №4, викладене у протоколі від 05.03.2016р., є невмотивованим, містить формальні судження, без будь-якого зв'язку із особою ОСОБА_1 та особливостями проходження ним атестування.

Відповідно до п.16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015р. №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно роз'яснень постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційної комісії органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації», необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли: відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази; рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених п.16 розд.ІV інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді; негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів; набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без урахування решти доказів; дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.

Ці роз'яснення в аспекті спірних правовідносин надають підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного висновку щодо ОСОБА_1, оформленого протоколом від 05.03.2016р., оскільки будь-які відомості, зазначені вище, в протоколі відсутні.

Відповідно до пунктів 10,15 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно пункту 20 Інструкції у протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

З даних протоколу від 05.03.2016р. неможливо встановити, яким чином Атестаційна комісія №4 при прийнятті рішення стосовно ОСОБА_1 врахувала критерії, зазначені у п.16 розділу IV Інструкції, а також як відбувався всебічний розгляд усіх матеріалів, які були зібрані на позивача, під час проведення атестування.

Щодо даних, зазначених у Списку-Додатку до відомості-протоколу від 05.03.2016р. (а.с.101), то наведені в ньому спірні судження не підтверджені жодними доказами, зокрема, розгорнутим наведенням питань, які ставились позивачу, отриманих відповідей, тощо, закріплених за допомогою будь-яких засобів фіксування, які б дозволили суду перевірити їх обґрунтованість, а також безсторонність та об'єктивність членів комісії та рівень компетентності у сфері законодавства.

Разом з цим, суд не приймає до уваги зміст Додатку №1 до Відомості-протоколу засідання АК №4 від 05.03.2016р. та зазначає, що з протоколу від 05.03.2016р. та Додатку №1 взагалі неможливо встановити, яким саме складом АК №4 зроблено оскаржувані висновки: адже протокол підписаний 3 членами комісії (без ОСОБА_3.), а Додаток №1 - вже 4 членами АК №4, включаючи ОСОБА_3

З наведеного випливає,що відповідачем не доведено допустимими та належними доказами, що атестування ОСОБА_1 проведено повноважним складом АК №4 та відповідно до вимог Інструкції №1465 та ЗУ «Про Національну поліцію».

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок Атестаційної комісії №4 від 05.03.2016 року "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" щодо старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області є протиправним, необґрунтованим та не може вважатись підставою для звільнення позивача з органів поліції.

Отже оскаржуване рішення стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом від 05.03.2016р. та зазначене у розділі IV Атестаційного листа, щодо його невідповідності займаній посаді та наступне звільнення за наказом як необґрунтоване, протиправне підлягає скасуванню.

Крім наведеного, суд вважає, що призначення проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду в органі поліції не є законним виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Вищий адміністративний суд в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» зробив висновок, що положення ст.12 ЗУ «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин стосовно атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на атестування поліцейських.

ОСОБА_1 на момент проведення атестування пропрацював на займаній посаді менш, ніж один рік (з 07.11.2015р.), отже як працівник органу поліції не підлягав атестації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідач - АК № 6 не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятого стосовно позивача. Тому дане рішення (висновок) підлягає скасуванню як протиправне.

На підставі висновку атестації від 05.03.2016 року наказом ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року № 1504 о/с капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Враховуючи, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.03.2016 року № 1504 о/с, яким звільнено позивача зі служби в поліції, приймався на підставі висновку АК № 4 від 05.03.2016 року, який скасовується судом як протиправний, наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.11.2016 року № 1504 о/с також підлягає скасуванню як протиправний, оскільки має похідний характер.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Згідно довідки від 30.01.2017 року №9/С-138 посада старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року №788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 року №2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» скорочена, на даний час в зазначеному відділі поліції залишаються вакантними 14 посад середнього класу поліції.

Разом з чим, суд вважає, що позивача слід поновити на посаді старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, тобто на тій посаді з якої його було звільнено, оскільки щодо відсутності цієї посади в штатному розписі в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази та неможливість його поновлення на такій посаді має бути встановлена в процесі виконання судового рішення.

Отже ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України суд поновлює на посаді, з якої його було незаконно звільнено наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.11.2016 року № 1504 о/с, а саме - старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 року за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно пункту 8 зазначеної постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №95 від 05.01.2017р. середньомісячний заробіток позивача складає 5 294,37 грн. Період вимушеного прогулу з 17.11.2016р. по 13.03.2017р. - дату прийняття рішення про поновлення на посаді.

Згідно довідки ОСОБА_1 відпрацював у вересні-жовтні 2016 року 61 робочий день, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) складає 10750/61=176,23грн., отже на його користь підлягає стягненню з ГУНП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 176,23грн. за один робочий день за період з 17.11.2016р. по 13.03.2017р..

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, останній наголошує, що позивачем пропущено строк на оскарження висновку АК№4 від 05.03.2016 року, при цьому останній не просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 зі спірним висновком АК№4 від 05.03.2016 року був ознайомлений 11.03.2016 року, про що наявний підпис в атестаційному листі. Оскільки позивач за результатами тестування набрав менше ніж 60 балів (52 бали), строк звернення до суду починає перебіг з моменту ознайомлення особи з рішення (висновком) атестаційної комісії, тобто з 11.03.2016 року. З адміністративним позовом про скасування рішення (висновку) АК№4 від 05.03.2016 року позивач звернуся до суду 12.12.2016 року, тобто з пропуском місячного строку.

Суд не приймає до уваги зазначені твердження представника відповідача з огляду на наступне.

Так, як вбачається з позовних вимог, позивач просив суд поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині визнання протиправним та скасування рішення (висновку) АК №4 від 05.03.2016 року, посилаючись на ч.1,3,4 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію", п. 24, п. 28 розділу IV Інструкції № 1465, зазначає що безпосередній керівник мав в 15 денний строк, відповідно до п. 28 розділу IV Інструкції № 1465, забезпечити виконання оскаржуваного висновку. На думку позивача, до винесення наказу про його звільнення сам висновок атестаційної комісії не порушував його прав щодо проходження публічної служби, отже він звернувся до суду лише після того, як дізнався про факт звільнення, а порушення 15 денного строку видання наказу про звільнення позивача більш як на дев'ять місяців унеможливило його вчасне звернення до суду.

Відповідно до п.4 ч.2 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських до повноважень апеляційних атестаційних комісій південного регіону входить розгляд скарг поліцейських на висновки атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській областях.

Відповідно до п.5 ч.2 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою).Одночасно з подачею скарги поліцейський зобов'язаний повідомити про її подання керівника відповідного органу поліції.

При цьому, відповідно до п.28 розділу 4 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465, керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Всупереч вимогам п. 28 розділу 4 Інструкції ОСОБА_1 не звільнено зі служби через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, у зв'язку з чим позивач після прийняття рішення АК № 4 ГУ НП в Одеській області, ще більш ніж 8 місяців перебував на службі у ГУНП в Одеській області.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що не будучи звільненим після підписання висновку атестаційного листа (11.03.2016р.) через 15 календарних днів він мав підстави вважати, що його становище вже не буде погіршене і звільнення може не відбутися, адже негативні наслідки для нього у зв'язку із атестуванням не настали.

Обізнаність позивача щодо юридичних наслідків атестування пов'язується в даному випадку не з датою підписання атестаційного листа та датою його ознайомлення з висновками, а з фактом його звільнення 16.11.2016р. за наказом №1504 о/с.

В даному випадку незвільнення позивача у встановлений законодавством строк спричинило помилкове суб'єктивне уявлення у позивача, що звільнення з посади вже не відбудеться.

Правова невизначеність у становищі позивача в такому разі виникла не з його вини, тому невжиття ним заходів з судового оскарження висновку атестування у встановлений законом строк суд вважає допущеним з поважних причин.

Отже, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування рішення Атестаційної комісії №4 ГУНП в Одеській області поважними, при цьому суд не ухвалює рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до ч.4 ст.102 КАС України правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.

02.03.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які останній поніс у зв'язку із прибуттям до суду. На підтвердження означених обстави позивачем було надано квитки на автобус, з яких вбачається, що позивачем на прибуття до суду було витрачено 12.12.2016 року, квиток №000806, рейс 922, від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №001421 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн.; 16.01.2017 року квиток №443988, рейс 919, від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №443814 рейс №919 від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №001812 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., квиток №001813 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн.; 30.01.2017 року квиток №443949, рейс 919, від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №443999 рейс №919 від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №001893 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., квиток №001892 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., 14.02.2017 року квиток №443972, рейс 919, від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №443881 рейс №919 від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №001411 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., квиток №001401 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., 02.03.2017 року квиток №000892, рейс 922, від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №721220 рейс №922 від АС Балта до АС Одеса у сумі 124,55 грн., квиток №001408 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн., квиток №00893 рейс №923 від АС Одеса до АС Балта у сумі 124,55 грн. В загальній сумі позивач витрати на проїзд до суду (з урахуванням проїзду представника позивача) - 2241,9 грн.

Відповідно до ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача усі витрати на переїзд його та його представника з м.Балта до м.Одеса та у зворотньому напрямку у зв'язку із прибуттям до суду на призначені судові засідання, а також прибуття до суду 12.12.2016р. позивача в день подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду.

Разом з цим, до складу витрат на переїзд ОСОБА_1 включив проїзд (за його твердженням) його представника, щодо особи якого та її повноважень на представництво інтересів позивача в матеріалах справи відсутні докази.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що стягнення з ГУНП в Одеській області на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати на переїзд ОСОБА_1 до суд з м.Балта та у зворотньому напрямку для прибуття у судові засідання 16.01.2017р. та 30.01.2017р., адже ще 30.01.2017р. ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а після 30.01.2017р. судові засідання по даній справі призначались судом у зв'язку із відсутністю доказів повідомлення третьої особи НП України.

Сума до відшкодування таких витрат становить 124,55*2*2=498грн. 20коп.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку) та наказу, прийнятих стосовно позивача, тому дане рішення (висновок) та наказ про звільнення підлягають скасуванню як протиправні.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 91, 94, 128, 158-163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Національної поліції України про скасування рішення (висновку), визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 головного управління Національної поліції України в Одеській області, яке міститься у протоколі ОП№15.00004436.0023779 від 05.03.2016 року, в якому зазначено в розділі ІV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийнято стосовно ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року №1504 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2016 року по 13 березня 2017 року включно з розрахунку 176(сто сімдесят шість)грн. 23коп. за один день.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2204(дві тисячі двісті чотири)грн. 84коп. судового збору.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 498(чотириста дев'яносто вісім)грн. 20коп. витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) у межах суми стягнення за один (1) місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян