Постанова № 65282222, 13.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4483/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Чабаненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ "МАРФІН БАНК" про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с. 25-28) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відповідач, або Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ "МАРФІН БАНК" про скасування постанов відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №47947342 від 03.07.2015 року, ВП № 50584097 від 22.03.2016 року, ВП № 48144824 від 23.07.2015 року, ВП № 49539931 від 01.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконанні в відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало зведене виконавче провадження №49625379 з примусового виконання виконавчого листа №521/353/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 11.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованості за кредитним договором №2633/OF від 07.02.2008 року в розмірі 318805,04 доларів США та 148438,36 грн., та виконавчого листа №521/1734/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 08.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованості за кредитним договором № 2395/ОF від 26.07.2007 року в розмірі 305026,49 доларів США та 73516,09 грн.

Позивачу, як боржнику за зведеним виконавчим провадженням, про наявність відкритих виконавчих проваджень, що перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС відомо не було, будь-яких документів на адресу Позивача не надходило.

За вказаних обставин, Позивач був позбавлений можливості добровільно виконати рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у зв'язку з чим, на думку Позивача, дії з примусового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є протиправними.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 25-28) та додаткових письмових поясненнях (а.с. 187-188).

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних в письмових запереченнях (а.с. 78-79). Так, представник Відповідача зазначив, що постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП №47947342 від 03.07.2015 року, ВП № 50584097 від 22.03.2016 року, ВП № 48144824 від 23.07.2015 року, ВП № 49539931 від 01.12.2015 року, винесені державним виконавцем Мельниченко А.В., були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, є правомірними та обґрунтованими.

Представник Відповідача зауважив, що Закон України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав обов'язку державного виконавця надсилати всі копії процесуальних документів рекомендованим листом з повідомленням про їх вручення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» лише постанова про відкриття виконавчого провадження, відмову у відкритті виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, має надсилатись адресатам рекомендованим листом з повідомленням про вручення - усі інші постанови надсилаються із супровідними листами простою кореспонденцією. Так, представник Відповідача зазначив, що всі постанови під час виконання зведеного виконавчого провадження, де боржником був ОСОБА_1, надсилались на його адресу, вказану у виконавчих документах, із супровідними листами простою кореспонденцією.

Представник третьої особи, ПАТ "МАРФІН БАНК", в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, жодних клопотань про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, письмових пояснень не надано, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що причина неявки третьої особи в судове засідання є не поважною та ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення та надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року визначені особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що на виконанні в відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало зведене виконавче провадження №49625379 з примусового виконання виконавчих проваджень щодо одного боржника - ОСОБА_1, а саме:

виконавче провадження № 47947342 з примусового виконання виконавчого листа №521/353/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 11.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованості за кредитним договором №2633/OF від 07.02.2008 року у розмірі 318805,04 доларів США та 148438,36 грн., дата відкриття виконавчого провадження 25.06.2015 року (а.с. 148), виконавче провадження виведене із зведеного та завершено 04.06.2016 року на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (є письмова заява стягувача) (а.с. 145-163);

виконавче провадження № 48144824 з примусового виконання виконавчого листа № 521/1734/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 08.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 2395/ОF від 26.07.2007 року в розмірі 305026,49 доларів США та 73516,09 грн., дата відкриття виконавчого провадження 16.07.2015 року (а.с. 131), виконавче провадження виведено із зведеного та завершено 24.11.2015 року на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (є письмова заява стягувача) (а.с. 129-144);

виконавче провадження № 49539931 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області б/н від 24.11.2015 року про стягнення з боржника, ОСОБА_1, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, дата відкриття виконавчого провадження 01.12.2015 року (а.с. 109-111);

виконавче провадження № 50584097 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області № 47947342 від 03.07.2015 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 31880,50 доларів США та 14843,84 грн., дата відкриття виконавчого провадження 22.03.2016 року (а.с.112-115),

виконавче провадження № 49539916 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області № 48444824 від 23.07.2015 про стягнення виконавчого збору в розмірі 262172,48 грн., дата відкриття виконавчого провадження 01.12.2015 року (а.с. 116-128).

Судом також встановлено, що 08.08.2016 року представник Позивача, ОСОБА_3, звернувся до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. (далі - держаний виконавець Мельниченко А.В.) із заявою про ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження (а.с. 125).

26.08.2016 року представник Позивача ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження (а.с. 125).

Не погоджуючись з прийнятими державним виконавцем Мельниченко А.В. постановами ВП №47947342 від 03.07.2015 року про стягнення виконавчого збору (а.с. 159), ВП № 50584097 від 22.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 114), ВП № 48144824 від 23.07.2015 року про стягнення виконавчого збору (а.с. 133), ВП № 49539931 від 01.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 111), вважаючи їх такими, що порушують права Позивача та підлягають скасуванню, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом (а.с. 25-28).

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку регулюються законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних постанов (далі - Закон України № 606).

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до законів підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року в редакції чинній на момент на винесення оскаржуваної постанови (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України №606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 статті 28 Закону України №606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк в який він може добровільно сплатити борг.

Нормами Закону України №606-XIV чітко визначено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, в разі надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд зазначає, що Відповідач не спростував тверджень Позивача про несвоєчасне отримання Позивачем копій постанов про відкриття виконавчих проваджень № 47947342 та № 48144824, не надав суду документів, які б підтверджували протилежне.

Так, судом встановлено, що в матеріалах виконавчих проваджень №47947342 та №48144824 (як і до приєднання до зведеного виконавчого провадження, так і після) відсутні докази надісланні державним виконавцем Мельниченко А.В. та вручення боржнику, ОСОБА_1, копій постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень №47947342 та №48144824 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Мельниченко А.В. не було вжито визначених законом дій щодо повідомлення боржника про відкриття вказаних виконавчих проваджень.

Враховуючи, що станом на час винесення спірних постанов про стягнення виконавчого збору (ВП № 47947342 від 03.07.2015 року та ВП № 48144824 від 23.07.2015 року), постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень боржником не отримано, суд дійшов висновку, що боржник був позбавлений можливості здійснити добровільне виконання рішення, що свідчить про порушення Відповідачем вимог Закону України № 606-XIV.

Крім того, суд зазначає що порушення держаним виконавцем вимог закону щодо обов'язкового надіслання копій постанов про відкриття виконавчих проваджень, виключало можливість здійснити не тільки добровільне виконання боржником рішення, так і здійснення примусових дій безпосередньо самим державним виконавцем Мельниченко А.В., в тому числі були відсутні підстав для стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в розмірі 71,44 грн на підставі постанови б/н від 24.11.2015 року (а.с.140).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що постанови №47947342 від 03.07.2015 року та №48144824 від 23.07.2015 року про стягнення виконавчого збору було прийнято державним виконавцем Мельниченко А.В. в порушення вимог Закону України № 606-XIV, є протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, про скасування постанов відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ВП № 50584097 від 22.03.2016 року та ВП № 49539931 від 01.12.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України № 606, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Так, щодо інших передбачених законом випадків, зазначених у п.4 ч.1 ст. 19 Закону України № 606, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України № 606, у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Частиною 5 ст. 41 Закону України № 606 передбачено, що постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

З системного аналізу зазначених норм Закону України № 606, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України передбачений окремий порядок відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з боржника або постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, як окремого виконавчого документу. При цьому, підставою для виділення постанови про стягнення виконавчого збору, в разі його несплати боржником, в окреме провадження та відкриття провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з боржника є, в тому числі, завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України №606.

Як встановлено судом, на виконанні в відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, в рамках виконання зведеного виконавчого провадження №49625379, перебували на виконанні виконавче провадження № 47947342 з примусового виконання виконавчого листа № 521/353/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 11.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором №2633/OF від 07.02.2008 року у розмірі 318805,04 доларів США та 148438,36 грн. (а.с. 145-163) та виконавче провадження № 48144824 з примусового виконання виконавчого листа № 521/1734/14-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 08.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 2395/ОF від 26.07.2007р. в розмірі 305026,49 доларів США та 73516,09 грн. (є письмова заява стягувача) (а.с. 129-144).

Враховуючи завершення вказаних виконавчих проваджень № 47947342 та № 48144824 на підставі приписів п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 142, 167), державним виконавцем Мельниченко А.В. були виведені несплачені боржником виконавчий збір та витрати в окремі виконавчі провадження, а саме: ВП № 49539931 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області б/н від 24.11.2015 року про стягнення з боржника, ОСОБА_1, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, дата відкриття виконавчого провадження 01.12.2015 року (а.с. 109-111); ВП № 50584097 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області № 47947342 від 03.07.2015 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 31880,50 доларів США та 14843,84 грн., дата відкриття виконавчого провадження 22.03.2016 року (а.с.112-115) та ВП № 49539916 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області № 48444824 від 23.07.2015 про стягнення виконавчого збору в розмірі 262172,48 грн., дата відкриття виконавчого провадження 01.12.2015 року (а.с. 116-128).

Саме ці постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 50584097 від 22.03.2016 року та ВП № 49539931 від 01.12.2015 року, на підставі виведених в окремі виконавчі провадження виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є предметом оскарження за вказаним адміністративним позовом.

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність прийнятої державних виконавцем Мельниченко А.В. постанови ВП №47947342 від 03.07.2015 року про стягнення виконавчого збору, а також неправомірність дій зі стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в розмірі 71,44 грн. на підставі постанови б/н від 24.11.2015 року, та те, що вказані постанови були виведені держаним виконавцем Мельниченко А.В. в окремі виконавчі провадження, суд дійшов висновку, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 50584097 від 22.03.2016 року та ВП № 49539931 від 01.12.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Крім того, суд також враховує, що під час виведення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в окремі виконавчого провадження, державним виконавцем Мельниченко А.В. порушено й строки щодо їх відкриття, визначені ч. 6 ст. 28 Закону України № 606, а саме: не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Так, постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві прийнято державним виконавцем Мельниченко А.В. 24.11.2015 року (а.с. 142) та 04.03.2016 року (а.с. 167), а постанови про відкриття виконавчих проваджень - 01.12.2015 року (а.с. 111, 118) та 22.03.2016 року (а.с. 114) відповідно.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ "МАРФІН БАНК" про скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №47947342 від 03.07.2015 року, ВП № 50584097 від 22.03.2016 року, ВП № 48144824 від 23.07.2015 року, ВП № 49539931 від 01.12.2015 року.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.03.2017 року.

Суддя Стеценко О.О.

.