Рішення № 65278407, 06.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/2395/15 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/783/874/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Брикайло М.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

апелянта(відповідачки) - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інформаційного порталу «АДРЕСА_1» про визнання дій неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 в якому просив: визнати дії відповідача ОСОБА_4, яка розповсюдила про позивача недостовірну інформацію під час інтерв'ю під назвою: «Як роздавалися землі Золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі «АДРЕСА_1» - неправомірними; зобов'язати відповідача ОСОБА_4 публічно вибачитися перед позивачем та спростувати наведену вище недостовірну інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі «АДРЕСА_1», шляхом розміщення в цьому ж засобі масової інформації її спростування; зобов'язати інформаційний портал «АДРЕСА_1» видалити з мережі Інтернет інтерв'ю від ІНФОРМАЦІЯ_1 «Як роздавалися землі Золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише»; стягнути з відповідача на користь позивача 20 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка ОСОБА_4, під час інтерв'ю, поширила недостовірну інформацію про ОСОБА_2, а саме: про те, що ним незаконно було передано у постійне користування Золочівському ДЛГП «Галсільліс» 168,4 га земель лісового фонду Сасівської сільської ради Золочівського району Львівської області; про те, що головою Сасівської сільської ради минулого скликання незаконно було роздано землі громадянам, серед яких є відомі чиновники; про численні відмови у видачі земельних ділянок місцевим жителям та надання найгірших земельних участі учасника АТО. На підтвердження відповідної інформації відповідачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували її достовірність. Поза тим, поширення такої інформації про голову сільської ради завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації, призвело до його моральних страждань та дискомфорту.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інформаційного порталу «АДРЕСА_1» про визнання дій неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії відповідача ОСОБА_4 АДРЕСА_2), яка розповсюдила про позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) недостовірну інформацію під час інтерв'ю під назвою: «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі «АДРЕСА_1» неправомірними в частині поширення наступної інформації:

«У 2003 році ОСОБА_2 було передано незаконно без громадських слухань без акту передачі з нульовою балансовою вартістю 168 га лісів, які до сьогоднішнього дня вирізані та винищені…».

Зобов'язано ОСОБА_4 АДРЕСА_2) у 10-денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати на сайті «АДРЕСА_1»» спростування недостовірної інформації, викладеної в інтерв'ю від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», наступного змісту:

«Спростування ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «АДРЕСА_1» в мережі Інтернет було опубліковано інтерв'ю під заголовком «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише». Повідомляємо, що інформація, яка міститься у цій статті, а саме: «У 2003 році ОСОБА_2 було передано незаконно без громадських слухань без акту передачі з нульовою балансовою вартістю 168 га лісів, які до сьогоднішнього дня вирізані та винищені…» є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2.

Зобов'язано інформаційний портал «АДРЕСА_1» (АДРЕСА_4) видалити із інтерв'ю від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», розміщеного на сайті «АДРЕСА_1» інформацію про незаконність дій ОСОБА_2 щодо виділення земельних ділянок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення оскаржила відповідач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з даним рішення суду першої інстанції, вважає його не законним та необґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки у державному реєстрі друкованих засобів інформації та інформаційних агентств, такий засіб масової інформації, як «АДРЕСА_1» відсутній, а тому вона не є належним відповідачем. Крім того, зазначає, що судом не досліджено, яким чином було передано 168,4 га громадських лісів у постійне користування Золочівському ДЛГП «Галсільліс», які згодом були вирізані. Також вважає, що позивачем не надано жодних доказів про неправдивість інформації вказаної нею у інтерв'ю, а відтак просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інформаційного порталу «АДРЕСА_1», будучи повідомленим належним чином про день та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення йому поштового відправлення, не прибув, не повідомив суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам закону.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті «АДРЕСА_1» розміщено інтерв'ю ОСОБА_4 під назвою «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», у якому ОСОБА_4 казала про незаконність передачі земель лісового фонду Сасівською сільською радою, а також про численні відмови місцевим жителям у виділення землі та надання учасникам АТО «найгірших земельних ділянок». Відповідач ОСОБА_4 на підтвердження чи на спростування поданої інформації не подала жодних належних та допустимих доказів. Із даних висловлювань у прямій мові ОСОБА_4 вказала про конкретно вчинене протиправне діяння щодо виділення земельних ділянок чиновникам. Тому, суд дійшов висновку про те, що поширена інформація про позивача не є суб'єктивною оцінкою дійсних фактів та подій, оскільки вона подана у формі висновку, виразно, недвозначно вказано, що відповідні землі виділено незаконно. Ця інформація висловлена не у формі припущення чи можливості, а в імперативній, стверджувальній формі без використання гіпербол, алегорій, сатири, іронії, натяків, підтекстів, двоякого змісту тощо, з прямим посиланням на конкретні дії. Поширена інформація не є оціночним судженням відповідача ОСОБА_4, оскільки інформація містить фактичні дані, які можна перевірити на предмет їх дійсності.

Проте, погодитись із таким висновком суду колегія суддів не може із наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28).

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації(ст.299 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті «АДРЕСА_1» розміщено інтерв'ю ОСОБА_4 під назвою «Як роздавалися землі золочівським чиновникам Сасівською сільською радою і не лише», у якому ОСОБА_4 казала про незаконність передачі земель лісового фонду Сасівською сільською радою, а також про численні відмови місцевим жителям у виділення землі та надання учасникам АТО «найгірших земельних ділянок».

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інформаційного порталу «АДРЕСА_1» про визнання дій неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Згідно п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві(пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Вирішуючи спір, районний суд не врахував вказаних вимог матеріального й процесуального права, не перевіривши при цьому належним чином доводів щодо власника сайту, та не витребувавши належним чином даних про власника веб-сайту в адміністратора системи реєстрації й обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Крім того, районний суд не роз'яснив позивачу його право відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України притягнути до участі у справі в якості відповідача Інформаційного порталу «АДРЕСА_1», хоча оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права та обов'язки.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, останнім визначено процесуальне становище Інформаційного порталу «АДРЕСА_1» у справі - третя особа.

Згідно зі ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. За процесуальним становищем вони не є суб'єктами матеріально - правових відносин, не користуються правами сторін і не несуть їх обов'язків.

Тому суд не вправі поширювати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, матеріально-правові наслідки вирішення позову та покладати обов'язок виконання рішення, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою скасування рішення суду в цій частині.

Оскільки згідно діючого законодавства на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу або залучати до участі у справі інших учасників процесу, то оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, що не позбавляє ОСОБА_2 можливості у подальшому звернутись з даними позовними вимогами до належних відповідачів.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, ч.2 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2016 року - скасувати та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інформаційного порталу «АДРЕСА_1» про визнання дій неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535 грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета