Постанова № 65276758, 07.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/2555/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2017 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючої - судді Монич О.В.,

при секретарі - Пассер М.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника Ужгородської міської ради - Жулінська Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення в порядку ст. 171 КАС України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення в порядку ст. 171 КАС України.

Позов мотивує тим, що 10 березня 2016 року на черговому пленарному засіданні II-ої сесії Ужгородської міської ради VIІ скликання було прийняте рішення «Про затвердження містобудівної документації», яким: визнано таким, що втратило чинність рішення XXVІI сесії міської ради VI скликання 09.11.2015 року №1881 «Про затвердження містобудівної документації» та Затверджено наступну містобудівну документацію:

- "Коригування генерального плану м. Ужгорода", виконану Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М.Білоконя";

- "Історико-архітектурний опорний план м. Ужгорода Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів", розроблений Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень як невід'ємну частину генерального плану;

- "План зонування території м. Ужгорода", виконану Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М.Білоконя".

Також Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо впорядкування території міста Ужгород, а також та ряд інших пов'язаних із розробкою містобудівної документації міста та її реалізацією рішень.

Вказане рішення, прийняте Ужгородською міською радою, ОСОБА_3 вважає протиправним та прийнятим з порушенням вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про доступ до публічної інформації», Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, а нормативно-правові акти «Генеральний план (коригування) м. Ужгорода» та «План зонування території м. Ужгорода» - з порушенням Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», та розроблені (виконані) з порушенням державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (надалі - ДБН 360-92**), затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173, всупереч прямій забороні норми статті 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» щодо зміни цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності, а також всупереч прямій забороні, встановленій нормою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо затвердження містобудівної документації без проведення громадських слухань.

Позивач стверджує, що з карти міста зникають сквери (сквер вул. Чехова), зелені насадження загального користування і зменшується площа існуючих парків. Так існуючий в 2007 році парк Перемоги, що зазначений в переліку існуючих зелених зон м. Ужгорода (додаток 1 до доповідної головного архітектора м. Ужгорода О.Г. Стричик від 20.07.2007 року №377/01-9), відсутній на Основному кресленні генплану (коригування), що затверджений спірним рішенням Відповідача, оскільки за «Планом зонування території м. Ужгорода» територію цього парку заплановано забудувати торгово-розважальними спорудами. Площа Бабушкіна потрапляє під садибну забудову, зникла пішохідна зона перед Будинком побуту на пл. Ш. Петефі (пл. Ш. Петефі, 47), яка на Основному кресленні генплану (коригування) означена як вулиці, проїзди; зникла зелена зона загального користування на розі вулиць Можайського - 8-го Березня через зміну функціонального призначення цієї території.

Просить суд Зобов'язати Ужгородську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі за цим позовом у газеті «Ужгород» у відповідності до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України та визнати незаконними генеральний план (коригування) м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», що затверджені рішенням Ужгородської міської ради VIІ скликання від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник Ужгородської міської ради Жулінська Н.А. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та пояснила, що рішення Ужгородської міської ради від 10.03.2016 р. «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя» та генеральний план (коригування) м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», що затверджений рішенням Ужгородської міської ради VIІ скликання від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» є законними та обґрунтованими, прийнятими у спосіб а порядок передбачений чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є депутатом Ужгородської міської ради та 10 березня 2016 року на черговому пленарному засіданні II-ої сесії Ужгородської міської ради VIІ скликання виступав проти прийняття рішення по Генеральному плану оскільки план та схеми на ознайомлення їм не надавалися, а було надало на ознайомлення вже проект рішення про генеральний план.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що за генеральний план м. Ужгорода було проголосовано на сесії Ужгородської міської ради мінімальною кількістю голосів. Проект генерального плану на ознайомлення депутатам не надавався.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням І сесії VIІ скликання Ужгородської міської ради Закрпатської області від 10 березня 2016 року №119 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено «Коригування генерального плану м. Ужгорода", виконаний Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М.Білоконя"; "Історико-архітектурний опорний план м. Ужгорода Закарпатської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів", розроблений Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень як невід'ємну частину генерального плану; "План зонування території м. Ужгорода", виконаний Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М.Білоконя".

Коригування генплану виконувалось згідно з рішенням ІV сесії Ужгородської міської ради V скликання від 13 лютого 2009 року №983 «Про програму коригування плану розвитку міста Ужгород на 2009-2010 роки».

Також судом встановлено, що коригування генерального плану м. Ужгорода виконано ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» відповідно до договору «Послуги з архітектурного планування міст та в галузі садово-паркової архітектури (коригування генерального плану м. Ужгорода» від 29.05.2009 року за №1274-01-2009, укладеного з виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Генеральний план міста був розроблений у 1991 році інститутом «Діпромісто» на розрахунковий строк до 01.01.2015 року. У 2003 році інститутом «Діпромісто» проведено коригування окремих розділів генерального плану.

Основні креслення проектів «Коригування генерального плану м. Ужгорода» та «Плану зонування території м. Ужгорода» були оприлюднені на сайті Ужгородської міської ради.

Відповідно до п. 42 ч.1 ст. 26 «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно ст.12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування (ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно ч.3 ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

За приписами ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частинами 2, 5, 6 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Положеннями частини 7 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Кабінету Міністрів України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Згідно ч.10 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Судом встановлено, що містобудівну документацію «Коригування генерального плану м. Ужгорода» передано відповідачу розробником в 2013 році.

Причин порушення Відповідачем строку, встановленого ч. 10 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Відповідачем не зазначено.

За приписами ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Такі ж приписи містяться в п.4.9, п.4.10 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року №290.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому, п. 3 якого визначено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (у разі делегування їм таких повноважень) відповідно до ч. 3 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації;узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Пунктом 4 Порядку проведення громадських слухань визначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування

пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації згідно з частиною п'ятою Порядку проведення громадських слухань має містити інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої

громадськості формі; ) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду доказів щодо розміщення на офіційному веб-сайті оголошення з передбаченою Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком проведення громадських слухань інформацією, зокрема про розміщення матеріалів проектів «Коригування генплану м. Ужгорода» та «Плану зонування території м. Ужгорода», які у подальшому були затверджені оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.

Зміст наданого розпорядження міського голови від 08 лютого 2013 року №62 «Про проведення громадських слухань» не відповідає вимогам, що встановлені пунктом 5 Порядку проведення громадських слухань, відповідно таке розпорядження не може вважатися належним повідомленням про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, адже Відповідачем не були виконані імперативні законодавчі норми щодо його змісту.

Інших оголошень і доказів належного оприлюднення інформації про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості Відповідачем не надано.

За приписами ч.11 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу.

Відповідачем не надано доказів належного виконання приписів цієї норми ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідач не довів належними доказами факт врахування зауважень і пропозицій фізичних і юридичних осіб при обговоренні проекту коригування генплану та плану зонування території.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У відповідності до матеріалів справи встановлено, що погоджувальна комісія для опрацювання зауважень і пропозицій, поданих юридичними і фізичними особами до коригування генплану та плану зонування території не утворювалася, що не заперечується відповідачем.

Отже, пропозиції і зауваження представників громади, примірники яких містяться в матеріалах справи, не були розглянуті ні замовником в роботі Погоджувальної комісії, ні розробником.

При дослідженні доказів, поданих до матеріалів справи сторонами, судом встановлено, що згідно з викопіюванням з пояснюючої записки до генплану м. Ужгорода 2004 року затвердження, розділу VI «Архітеткурно-планувальна організація території», частина 4 «Зелені насадження» на час затвердження вказаного генплану площа території «Парку ім. Горького» («Підзамковий») становила 9,3 га; площа території Бездоського парку становила 68,0 га, площа; кількість скверів - 7, площею 3,66 га; всього площа зелених насаджень складала 82,83 га ( розробник - Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя»).

Згідно з п. 5.4. табл. 5.1. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, потреба в зелених насадженнях загального користування для території м. Ужгорода Закарпатської області складає 10 м2 на людину, а потреба в зелених насадженнях житлових районів - 6 м2 на людину.

Виходячи з цього розрахунку розробником було зазначено, що на розрахунковий строк, до 2026 року, при вказаних нормативах необхідно додатково створити 32,0 га зелених насаджень загального користування.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 «Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій» Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173, при проектуванні нових і розширенні існуючих населених пунктів необхідно передбачати рівномірне і безперервне озеленення території з максимальним збереженням і використанням існуючих зелених насаджень. Забороняється будівництво, реконструкція і розширення об'єктів за рахунок території парків, водних акваторій і т.ін.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про розроблення містобудівної документації та її затвердженні передбачають збереження та розширення не менш як на п'ять відсотків площ земельних ділянок рекреаційного призначення.

Згідно з основними положеннями містобудівної документації «Коригування генерального плану м. Ужгорода», 2011 року (розробник - Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя»), яка була затверджена Відповідачем 10 березня 2016 року, розрахункова чисельність населення міста - 120 тис. осіб.

Відтак, відповідно до вимог ДБН 360-92** потреба в зелених насадженнях загальноміського значення складає 120 га, а потреба в зелених насадженнях загального користування для житлових районів - 72 га; загальна потреба в озеленених територіях загального користування міста в цілому становить - 192 га.

При цьому, як доводять матеріали справи, за новою містобудівною документацією площа території парку «Боздоський» складає 50,0 га, парку «Підзамковий» - 4,0 га, що свідчить про значне скорочення площ територій зелених насаджень загального користування до 57,0 га і суперечить вимогам ст. 4 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах».

Нові насадження згідно містобудівної документації, що оскаржується, запроектовані на територіях, які знаходяться в дегресивних районах на околицях міста (зелена зона «Гідропарк» район Радванки площею 29,0 га), на територіях інших територіальних громад (парк району «Сади» площею 25,5 га), на землях охоронних зон, які не підлягають озелененню і залісненню (паркова зона вздовж русла р. Уж в районі вул. Загорської).

Суд критично оцінює можливість реалізації запроектованої зеленої зони «Лісопарк», території, що перебуває в постійному користуванні Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство», оскільки на замовлення Ужгородської міської ради щодо частини території цього масиву розроблено «Детальний план житлової забудови масива №ІІ по вулиці Собранецькій в місті Ужгороді» щодо виділення земельних ділянок учасникам бойових дій та воїнам-інтернаціоналістам, який готується Відповідачем до затвердження, про що свідчить протокол №60 засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 25.11. 2016 року і опублікування 27.05.2016 року «Детального плану» та «Доповнення до детального плану житлової забудови масива № II по вулиці Собранецькій в м. Ужгороді» на сайті Відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку, що запроектовані спірним генпланом (коригування) території для збільшення площ зелених насаджень розрахунковою площею 166,4 га з 223,4 га запроектованих знаходяться на околицях міста та на територіях суміжних сільських рад і тільки 57,0 га в інших районах, зокрема в житлових, що свідчить про порушення норм ДБН 360-92** в частині забезпечення міста територіями зелених насаджень загального користування в житлових районах, питома вага площ яких в загальній нормі більша (6 м2/людину з 10 м2/людину), і передбачає для м. Ужгорода - мін. 72,0 га.

Окрім того, можливості реалізації запроектованих зелених зон оскаржуваною містобудівною документацією не грунтуються на існуючій транспортній інфраструктурі міста (опорний план). Відповідність проектній транспортній схемі (схема руху пасажирського транспорту; схема магістралей, картограма інтенсивності руху транспортних потоків) в складі оскаржуваної містобудівної документації «Коригування генерального плану м. Ужгорода» Відповідачем не доведено.

За приписами пункту 6 частини сьомої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи міських рад в установлений строк узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Відповідачем не доведено, що ним подавався проект коригування генплану на узгодження з органами місцевого самоврядування суміжних територіальних громад.

Матеріали справи доводять протилежне. Так, голова Баранинської сільської ради звертався до міського голови м. Ужгорода про виключення з порядку денного чергової сесії, яка затвердила спірну містобудівну документацію, питання про затвердження коригування генплану.

З урахуванням вищенаведеного суд встановив, що Відповідачем порушено норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173, не виконано вимоги Порядку проведення громадських слухань, оскільки не оприлюднено у належній формі повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті коригування генерального плану,плану зонування території міста, не створено погоджувальної комісії для розгляду та врахування пропозицій громадськості, не розглянуто та відповідно не враховано їх зауважень та пропозицій.

Судом встановлено, що проект спірного рішення був розміщений відповідачем на офіційному сайті Ужгородської міської ради сайті за посиланням http://old.rada-uzhgorod.gov.ua/sesija/3/3661/3848/ 18 лютого 2016 року. Відтак, враховуючи дату розміщення проекту рішення «Про затвердження містобудівної документації» на офіційному сайті Ужгородської міської ради, прийняття Відповідачем рішення від 10 березня 2016 року №119 «Про затвердження містобудівної документації» відбулося з порушенням вимог, передбачених ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» через порушення строків оприлюднення нормативно-правової документації.

Отже, Відповідачем не виконано належним чином свої публічно-правові обов'язки, внаслідок чого «Коригування генплану м. Ужгорода», «План зонування території м. Ужгорода» розроблені та затверджені Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та державних будівельних норм.

Суд дійшов висновку, що затверджений оскаржуваним рішенням «Коригування генерального плану м. Ужгорода» та «План зонування м. Ужгорода» не відповідає нормам містобудівного, земельного та іншого законодавства, державним будівельним нормам, санітарним нормам, оскільки передбачає зменшення площі територій зелених насаджень загального користування, зокрема в житлових районах.

Вказані обставини підтверджують факт порушення прав та законних інтересів Позивача, оскільки Позивач як член територіальної громади міста Ужгорода заінтересований у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущені проведення незаконної забудови зелених зон та громадського простору, необхідного для розвитку обласного міста як економічного та культурного центру карпатського регіону та у забезпеченні сталого розвитку його територій, екологічної безпеки, який повинен здійснюватись з обов'язковим урахуванням державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій. Позивач має конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Позивач, ОСОБА_3, є депутатом Ужгородської міської ради VII скликання, входить до складу комісії законності, Регламенту та депутатської етики, є секретарем цієї комісії.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів (ст. 3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»); депутат місцевої ради зобов'язаний зокрема брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень ( ст. 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»); депутат місцевої ради за дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, бере безпосередню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії (ст. 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»); депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч. 6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

Відповідно до п. 42 ч.1 ст. 26 «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації (ч.1-10 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до Положення про постійні комісії Ужгородської міської ради, що затверджено рішенням І-ої сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 26 листопада 2015 року №8, обов'язками постійних комісій є якісно, відповідно до вимог чинного законодавства, здійснювати попередній розгляд, редагування та підготовку питань, що належать до їх відання, готувати проекти рішень для розгляду на пленарних засіданнях міської ради; вивчати і враховувати у своїй діяльності громадську думку, розглядати звернення громадян і своєчасно реагувати на них.

Відповідно до Протоколу №5 засідання постійної комісії з питаньосвіти, культури, охорони здоров'я, спорту та соціального захисту населення, міжнародних, міжконфесійних відносин та туризму від 02 березня 2016 року та Протоколу №7 засідання постійної депутатської комісії з питань законності, регламенту та депутатської етики Ужгородської міської ради від 01 березня 2016 року постійними комісіями до проекту рішення «Про затвердження містобудівної документації» для розгляду на сесії 10 березня 2016 року були подані критичні зауваження в частині: підтримати проект рішення в частині пункту 1; рекомендувати міському голові ініціювати розробку нового генплану.

В судовому засіданні свідки, депутати Ужгородської міської ради VII скликання, підтвердили відсутність на засіданнях постійних комісій та на пленарному засіданні сесії 10 березня 2016 року матеріалів (складових) оскаржуваної містобудівної документації, будь-яких планів, схем, посилались на відмову в.о. начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради ОСОБА_8 в наданні таких через гриф документації «Для службового користування».

Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру. Частина третя статті 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Судом встановлено, що містобудівна документація «Коригування генерального план у м. Ужгорода» складається з наступних матеріалів:

-Опорний план;

-Схема планувальних обмежень (існуючий стан);

-Схема планувальних обмежень (прогнозний стан);

-Схема інженерно-будівельної оцінки території;

-Генеральний план (основне креслення);

-Схема магістралей;

-Схема руху пасажирського транспорту;

-Картограма інтенсивності руху транспортних потоків (існуючий стан);

-Картограма інтенсивності руху транспортних потоків (розрахуноковий стан);

-Схема водопостачання та водовідведення;

-Схема теплопостачання та газопостачання;

-Схема електропостачання;

-Схема інженерної підготовки території (гідротехнічні заходи та дощова каналізація»;

-Схема розташування м Ужгорода в системі розселення ( з приміською та зеленими зонами);

-Пояснювальна записка (том І, том ІІ).

Містобудівна документація «План зонування території м. Ужгорода» складається з наступних матеріалів:

-Схема зонування території;

-Схема проектних планувальних обмежень;

-Пояснювальна записка.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, що діяв на час прийняття спірного рішення, проекти рішень міської ради готуються за дорученням міського голови, депутатів, виконавчими органами міської ради, а також іншими суб'єктами нормотворчої ініціативи. Завізовані проекти рішень подаються у відділ по роботі з депутатами та постійними комісіями і доводяться до депутатів з метою попереднього обговорення їх в постійних комісіях ради.

До проекту рішення в обов'язковому порядку додаються первинні документи, як підстава для підготовки проекту рішення (ст. 27 Регламенту). Персональну відповідальність за підготовку проектів рішень та формування первинних документів до них несуть ініціатори та розробники проектів рішень (ст. 28 Регламенту). Контроль за підготовкою проектів рішень на розгляд ради, обговоренням на засіданнях постійних комісій ради, їх доопрацюванням, належним станом ведення діловодства та обліку покладається на секретаря ради (ст. 33 Регламенту).

Внаслідок порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення та бездіяльності Відповідача, Позивач був протиправно позбавлений можливості реалізації своїх прав щодо доступу до відповідної інформації, подання обґрунтованих пропозицій до проекту генплану та врахування його інтересів під час розроблення та затвердження проекту коригування генплану та плану зонування території м. Ужгорода.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічній експертизі підлягають проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районної планіровки та ін. Державна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу" ( ст. 28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») . Висновок державної екологічної експертизи є обов'язковим для виконання. Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється (ст. 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Державній екологічній експертизі підлягають проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування (ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про екологічну експертизу» в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади (ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Судом встановлено, що проект «Коригування генерального плану м. Ужгорода» пройшов експертизу, яка проведена ДП «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» згідно з договором від 27 вересня 2013 року.

З огляду на відсутність у Експертному звіті щодо розгляду містобудівної документації «Коригування генерального плану м. Ужгорода» за №00-1482-13/МД від 15.05.2014 року висновків про відповідність запланованої документації нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, про раціональне використання і відтворення природних ресурсів міста, забезпечення екологічної безпеки, з урахуванням вимоги ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу», відповідно до якої державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища, суд дійшов висновку, що екологічну експертизу містобудівної документації «Коригування генерального плану м. Ужгорода» не проведено, що є порушенням вимог екологічного законодавства.

Згідно положень зазначеного Закону суб'єктами екологічної експертизи виступають, зокрема: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства.

За таких обставин комплексний державний експертний висновок №00-1482-13/МД від 15.05.2014 року не може замінювати висновку екологічної експертизи, оскільки такий висновок отриманий без дотримання вимог, визначених Законом України «Про екологічну експертизу».

Щодо права відповідача визнавати нечинним і затверджувати нормативно-правовий акт ідентичного змісту суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З приводу скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 зазначив, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дав підстави Конституційному Суду України вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Так, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено обов'язкову умову повторного розгляду такого акту - через подолання права на вето міського голови.

Оскільки містобудівна документація за правовою природою є не тільки нормативно-правовим актом (акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово), але й регуляторним (прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання), оскільки регулює правила забудови в місті, то відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» перегляд регуляторного акта здійснюється на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв відповідний регуляторний акт; в інших випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України. Тільки за наявності таких підстав регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, а у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, - інший орган може приймати рішення про зупинення дії регуляторного акта, визнання його неконституційним, про скасування чи про необхідність залишення цього регуляторного акта без змін або про необхідність його перегляду ( ч. 2 ст. 11 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

Відповідачем доказів, що підтверджували б підстави для перегляду свого попереднього рішення, встановлених зазначеним Законом, суду не надано.

Оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачає права органу місцевого самоврядування скасовувати і затверджувати без жодних змін містобудівну документацію ідентичного змісту, то, враховуючи ч.2 ст. 19 Конституції України, резолютивну частину рішення Конституційного Суду України від 17.04.2009 року, яке встановлює, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Відповідач, визнаючи нечинним своє попереднє рішення від 09.11.2015 року №1881 «Про затвердження містобудівної документації» та затверджуючи цю ж містобудівну документацію рішенням від 10.03.2016 року №119 «Про затвердження містобудівної документації», діяв не в порядку і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, таке рішення є незаконним.

Згідно положень зазначеного Закону суб'єктами екологічної експертизи виступають, зокрема: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства.

За таких обставин комплексний державний експертний висновок №00-1482-13/МД від 15.05.2014 року не може замінювати висновку екологічної експертизи, оскільки такий висновок отриманий без дотримання вимог, визначених Законом України «Про екологічну експертизу».

Суд встановив, що внаслідок недотримання порядку проведення процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, незалежно від того, чи виявлені порушення законодавства при проектуванні і затвердженні містобудівної документації, подальші дії суб'єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними, а будь-яке прийняте на підставі цих результатів рішення підлягає скасуванню. Виключно правомірні рішення та дії суб'єктів владних повноважень та їх посадових осіб є за своєю природою юридичними фактами в адміністративній процедурі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з підстав їх неправомірності та суперечності нормам чинного законодавства.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення в порядку ст. 171 КАС Українизадовольнити.

Визнати незаконними генеральний план (коригування) м. Ужгорода та план зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», що затверджені рішенням Ужгородської міської ради VIІ скликання від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації».

Скасувати як незаконне рішення Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині затвердження генерального плану (коригування) м. Ужгорода та плану зонування території м. Ужгорода, виконані державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Монич О.В.