Рішення № 65276391, 13.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/96/17-ц

Справа № 2/243/607/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Р.В. Кузнецова,

при секретарі - І.Ю. Малиновській,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справа за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Представник публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію Оберемко Р.А. звернувся до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, на тих підставах, що відповідно до укладеного договору № 025/0018-О від 19.08.2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 470,00 грн. на строк до 18.08.2014 р., з відсотковою ставкою 73,00 % річних. Позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами.

Позивач зазначає, що у зв'язку з активною фазою проведення антитерористичної операції в Донецькій області оригінали документів, які знаходилися в головному офісі позивача у м. Донецьку, проспект Миру, буд. 5-Б, спрямовувалися на зберігання до м. Києва у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивача. Проте, 21.06.2014 р. невідомі особи протиправно заволоділи належним банку автомобілем, в якому знаходилися оригінали документів банку, в тому числі оригінал кредитного договору та кредитної справи відповідача. За даним фактом керівництвом банку подана заява на ім'я начальника Куйбишевського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 23.06.2015 р. вих.. №001/1787, зроблено відповідну заяву Міністерству внутрішніх справ України від 15.08.2014. Таким чином, позивач не може надати письмові докази, зокрема, кредитний договір, укладений з відповідачем.

Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Відповідач, у порушення умов договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 21.11. 2016 року має заборгованість у сумі 2221,18 грн. та складається з:

- 407,16 грн. - суми заборгованості за кредитом;

- 698,37 грн. - суми заборгованості за відсотками;

- 685,12 грн. - розмір пені за прострочення сплати процентів;

- 50,82 грн. - заборгованість 3 % річних;

- 379,72 грн. - інфляційні збитки по кредиту, процентам.

Тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, проте надав суду заяву про розгляду справи за його відсутності, в якій наполягав на заявлених позовних вимогах, просив їх задовольнити у повному обсязі, зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», про причини неявки суду не повідомив. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 025/0018-О від 19.08.2013 р. вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість за період з 18.08.2014 р. по 20.11.2016 р., а саме за кредитом - 407,16 грн., за відсотками за користування кредитом 698,37 грн., пеня - 685,12 грн., 3 % річних - 50,82 грн., інфляційні нарахування - 379,72 грн. /а.с.18-19/.

При визначенні правової підстави нарахування вищезазначеної заборгованості, суд виходить з наступного.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем 19 серпня 2013 року укладений кредитний договір № 025/0018-О, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 470,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 73 % річних, на строк до 18.08.2014 року.

В матеріалах цивільної справи відсутній кредитний договір, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, тому суд позбавлений можливості перевірити наявність кредитних правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не можна прийняти до уваги посилання позивача на те, що є підстави вважати доведеним факт невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту у строк до 18.08.2014 року, оскільки всі операції видачі кредитних коштів, сплата основної заборгованості та процентів за кредитним договором № 025/0018-О від 19.08.2013 року відображено на окремих рахунках позивача в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на машинних носіях інформації.

Дійсно, в матеріалах справи наявна виписка по рахунку № 26279001211299.980 на ім'я ОСОБА_1 та роздруківка з автоматизованої бази банківської системи «Scrooge». Проте, з вказаної довідки про рух коштів та скриншоту з автоматизованої системи не вбачається змісту зобов'язань банку та боржника щодо умов надання грошової суми, її повернення та зобов'язань на сплату процентів та інших зборів з суми кредиту. Окрім того, ці документи не можуть бути належним доказом укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, оскільки законом (ч.1 ст.1055 ЦК України) передбачена обов'язковість письмової форми кредитного договору.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

З огляду на викладене, вказані обставини можливо встановити лише на підставі кредитного договору. Суд вважає, що факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем має бути підтверджений письмовими доказами, зокрема, копією цього договору, зі змісту якого суд мав би можливість встановити істотні умови договору, а саме умови надання кредиту, строки виконання договору, встановлений розмір відсотків за користування кредитом та інше.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 при ухваленні рішення суд відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог ст. ст. 58 та 59 ЦПК України про їх належність і допустимість.

Надана позивачем копія звернення до міністра внутрішніх справ України та лист ГУ НП в Донецькій області № 4/1335 від 25.12.2015 р. не підтверджує факт викрадення оригіналів документів банку, зокрема, кредитного договору, укладеного з відповідачем, а також сам факт укладання такого договору, а лише свідчить про проведення досудового розслідування за фактом збройного захоплення невідомими особами головного офісу ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.341 КК України, але вказані обставин не звільняють позивача від доказування.

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте такі обставини судом при розгляді справи не встановлені.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено перед судом факт укладення кредитного договору і, відповідно, існування між сторонами кредитних правовідносин, таким чином у позивача відсутні підстави для пред'явлення права вимоги за кредитним договором, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положення ст.88 ЦПК України при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для відшкодування судових витрат за рахунок відповідача

Керуючись ст. 10, 11, 57, 59, 60. 212-215, 218, 225-227 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 025/0018-О від 19 серпня 2013 року та судових витрат - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги до Слов'янського міськрайонного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Дане заочне рішення може бути оскаржене відповідачем за його письмовою заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов