Вирок № 65275047, 10.03.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/12380/16-к

1-кп/219/194/2017

В И Р О К

Іменем України

10 березня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І., Дубаніної О.М.,

прокурора Наюка Є.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Полтавка Гуляйпільського району Запорізької області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини ПП В0095 у військовому званні солдат, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.415, ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_2), відповідно до ч.8 ст.4, ч.1 ст.5, ст.10, 11, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015, затвердженого Верховною Радою України, ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 30 серпня 2014 призваний військову службу за мобілізацією на особливий період Гуляйпільським РВК Запорізької області та направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта В0095.

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В0095 від 31 серпня 2014 року №183 солдат ОСОБА_2 був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В0095, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду саперного відділення інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини польова пошта В0095.

Відповідно до посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1, виданого 26 лютого 2007 року ОСОБА_2, останній допущений до керування тракторами колісного класу та гусеничними, а також самохідними машинами з механічною трансмісією.

Згідно відомостей закріплення техніки за особовим складом 3-го механізованого батальйону військової частини - ПП В0095 за солдатом ОСОБА_2 закріплено спеціальний військовий автомобіль - військовий екскаватор марки «ЕОВ 4421» на базі автомобіля «КрАЗ 255», військовий номер НОМЕР_2.

Так, 21 лютого 2015 року обвинувачений ОСОБА_2, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині - ПП В0095, яка дислокується у смт. Чабанка у Одеської області, на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 3-го механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», керуючи ввіреним йому технічно справним спеціальним військовим автомобілем - військовим екскаватором марки «ЕОВ 4421» на базі автомобіля «КрАЗ 255», військовий номер НОМЕР_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, слідував по маршруту руху с. Невельське Ясинуватсього району Донецької області - с.Андріївка Великоновосілківського району Донецької області.

Цього ж дня - 21 лютого 2015 року, близько 11 години 30 хвили, обвинувачений ОСОБА_2, керуючи технічно справним спеціальним військовим автомобілем - військовим екскаватором марки «ЕОВ 4421» на базі автомобіля «КрАЗ 255», військовий номер НОМЕР_2, по вул. Грушова у м. Курахово Мар'їнського району Донецької області, в порушення вимог п.п. 2.9 «А», 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, стверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, будучи неуважним, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним спеціального військового автомобіля - військовий екскаватор марки «ЕОВ 4421» на базі автомобіля «КрАЗ 255», військовий номер НОМЕР_2, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виїзді на узбіччя поза межами проїзної частини дороги по правому узбіччі (по ходу руху екскаватора), де їхав велосипедист ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, не вжив належних і своєчасних заходів для зниження швидкості руху керованого ним автомобіля до безпечної, аж до зупинки транспортного засобу, не впорався з керуванням транспортним засобом та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який рухався поза межами проїзної частини дороги по правому узбіччі (по ходу руху екскаватора), внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв'язку з настанням його смерті.

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.415 КК України - порушення правил водіння спеціальної машини, що спричинило загибель потерпілого.

Крім того, 14 серпня 2015 року слідчим військової прокуратури Донецького гарнізону підполковником юстиції Дубченком О.В., з метою убезпечення оперативності досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015050000000201, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2015 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, солдата ОСОБА_2, на час проведення досудового розслідування, відряджено до військової частини А2730 м. Артемівськ (наразі м.Бахмут) Донецької області для подальшого проходження військової служби.

17 серпня 2015 року приблизно о 09 годині, обвинувачений ОСОБА_2, будучи відрядженим до військової частини А2730 у м. Артемівськ (наразі м. Бахмут) Донецької області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи спільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, самовільно залишив місце служби в умовах особливого періоду, а саме розташування військової частини А2730 у м. Бахмут Донецької області, свої службові обов'язки не виконав, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення ані до військової частини А2730 у м. Бахмут Донецької області, ані до військової частини - ПП В0095 у смт. Чабанка Одеської області, та про своє місце знаходження до органів чи військового управління не заявляв.

18 листопада 2016 року солдата ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками військової прокуратури Донецького гарнізону, та вже 19 листопада 2016 року ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області щодо останнього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Бахмутській установі виконання покарань УДПтСУ в Донецькій області.

Зазначені умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.3 ст.408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочинів. Просить суд суворо його не карати, оскільки повною мірю усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння.

Потерпіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, пояснила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого понесла матеріальні витрати та втратила чоловіка. Повідомила, що нею заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, який вона підтримує. Просила покарати обвинуваченого та призначити покарання у виді позбавлення волі на розсуд суду. 01 березня 2017 року від потерпілої ОСОБА_1 надійшло доповнення до цивільного позову, в якому вона доповнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів суму моральної шкоди в розмірі 10 000грн. В останнє судове засідання потерпіла не з'явилась, надала клопотання про проведення судового розгляду без її участі, на цивільному позові наполягає, покарання просить призначити у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник цивільного відповідача - військової частини - польова пошта В0095 у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження, будь-яких заяв та клопотань не надав. Прокурор додатково пояснив, що ним також вживались заходи для забезпечення явки у судове представника військової частини, надсилались на їх адресу копії цивільного позову. Ураховуючи думку учасників провадження, які вважали за можливе проводи розгляд кримінального провадження без участі представника цивільного відповідача, а також те, що обвинувачений перебуває під вартою, суд вважає за можливе провести судовий розгляд та розглянути цивільний позов без участі представника військової частини - польова пошта В0095.

Ураховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини справи щодо події злочинів та винуватості обвинуваченого, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Оцінивши досліджені докази як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності в їх сукупності, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.415 КК України - порушення правил водіння спеціальної машини, що спричинило загибель потерпілого; за ч.3 ст.408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який судимостей не має, за місцем служби характеризується негативно, за місцем проживання - позитивно; неодружений, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття; обставини, що обтяжують його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що мета покарання, зазначена в ст. 50 КК України, може бути досягнута призначенням ОСОБА_2 покарання, передбаченого санкціями ч.1 ст.415, ч.3 ст.408 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про солідарне стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 та військової частини польова пошта ВВ0095 суми матеріальної шкоди в розмірі 15 002,27грн.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов про стягнення матеріальної шкоди та просила його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Обвинувачений ОСОБА_2 визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси.

Стаття 2 вказаного закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування. Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року №1225 «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах» визначається порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, його списання та використання. Пункт 3 вказаного Положення зазначає, що «Міноборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти». Військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням (п. 5 вказаного Положення).

В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє. Військова частина польова пошта В0095 знаходиться у складі Збройних Сил України і є юридичною особою. Спеціальна машина - військовий екскаватор марки «КРАЗ-255», військовий номер НОМЕР_2, на якому військовослужбовець ОСОБА_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, перебуває на обліку та оперативному управлінні у військовій частині польова пошта В0095, що вбачається з матеріалів кримінального провадження.

Суд зазначає, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України.

Тобто, відповідальність за шкоду, спричинену військовослужбовцем - солдатом ОСОБА_2, повинна нести військова частина, на обліку та у оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - Спеціальна машина - військовий екскаватор марки «КрАЗ 255», військовий номер НОМЕР_2.

З огляду на викладене у задоволенні цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_2 слід відмовити.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд вважає, що під час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 керував спеціальною машиною за наявності належних правових підстав, оскільки доказів неправомірності заволодіння ним транспортним засобом сторонами суду не надано.

З копій товарних чеків та акту здавання-приймання послуг на поховання вбачається придбання ОСОБА_1 ритуальних послуг на суму 119,27 грн. та 1950 грн., продуктів харчування на поминальні обіди на суму 9253 грн. Вартість велосипеду, на якому рухався загиблий ОСОБА_3 під час ДТП, підтверджується товарним чеком від 20 серпня 2013 року на суму 1480 грн.

За приписами ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

За наведених підстав, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з цивільного відповідача військової частини - польова пошта В0095 на користь ОСОБА_1 матеріальної суму витрат на поховання в розмірі 119,27 грн. та 1950 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання, поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язані особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого у відповідності до ст. 1201 ЦК України. Проте такі витрати можна віднести до збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої настала смерть чоловіка потерпілої. Отже ці витрати та вартість пошкодженого велосипеду в розмірі 1480 грн. підлягають стягненню з військової частини польова пошта В0095 на загальних підставах, передбачених ст.1166, 1172 ЦК України, як належним чином підтверджених відповідними доказами та заявлених у відповідності до норм чинного законодавства.

Доповнення до цивільного позову в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 10 000грн. як такі, що подані після початку розгляду кримінального провадження по суті та за якими не сплачено судовий збір у відповідності до норм Закону України «Про судовий збір», підлягають залишенню без розгляду. При цьому цивільному позивачу ОСОБА_1 роз'яснюється її право на звернення із аналогічним позовом в порядку та строки, визначені Цивільним процесуальним кодексом України.

Витрати на проведення судової експертизи складають 984 грн., які відповідно до ст.124 Кримінального процесуального кодексу України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись статтями ч. 3 ст. 349, статтями 368, 373-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

засудив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.415, ч.3 ст.408 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.415 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.408 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з дня його фактичного затримання, тобто з 18 листопада 2016 року.

Згідно положень ч.5 ст.72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_2 в строк покарання перебування в установах попереднього ув'язнення з 18 листопада 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під ватрою відносно ОСОБА_2 - залишити раніше обраний до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 984, 00грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до військової частини польова пошта В0095 про стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 15 002,27 грн. задовольнити.

Стягнути з військової частини польова пошта В0095 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 15 002,27 грн.

Стягнути з військової частини польова пошта В0095 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 15 002,27 грн. відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, військової частини польова пошта В0095 про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000грн. - залишити без розгляду.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя Т.В. Давидовська