Рішення № 65274289, 07.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1711/17 Головуючий 1 інст. Скотар А.Ю.

Справа № 643/4146/16-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» березня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Малінської С.М.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що відповідно до умов договору № б/н від 14 травня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначив, що банк свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, проте відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У звязку з чим ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2016 року має заборгованість перед банком в розмірі 21274,84 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2387,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14398,56 грн., з пені та комісії 3000,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 989,28 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21274,84 грн. за кредитним договором № б/н від 14 травня 2013 року, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2387,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14398,56 грн., пені та комісії 3000,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 989,28 грн.; судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21274,84 грн. за кредитним договором від 14 травня 2013 року, з яких заборгованість за кредитом - 2387,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 14398,56 грн., пеня та комісія 3000,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 989,28 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; що він є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору; що сума стягнення за кредитом перевищує майже в десять разів сам розмір кредиту; що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків; що строк позовної давності про стягнення неустойки становить один рік.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 21274,84 грн., суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 травня 2013 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. строком на 3 роки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, проте ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Із розрахунку вбачається, що станом на 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість перед банком в розмірі 21274,84 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2387,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14398,56 грн., з пені та комісії 3000,00 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процентна складова) 989,28 грн.

До теперішнього часу заборгованість за кредитним договором не погашено.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 зазначила, що сума заборгованості значно перевищує наданий банком кредит; що пеня нарахована поза межами річного строку, однак клопотань щодо застосування строків позовної давності щодо пені не заявляла.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата комісії, штрафів.

За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено сплату штрафів (у випадку порушення строків платежів більш ніж на 120 днів 500,00 грн. + 5 % від суми позову.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом, а також штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема, заборгованість за пенею, комісією за користування кредитом та штрафи.

У звязку з чим заочне рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку судового збору в розмірі 1378,00 грн., оскільки ОСОБА_1, як вбачається з матеріалів справи, є інвалідом ІІ групи, (а. с. 68) та відповідно до статті 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями звільнений від сплати судового збору.

У звязку з чим заочне рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою банку в задоволенні позову в частині стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2016 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» суми судового збору в розмірі 1378, 00 грн. і в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 «ПриватБанк» в цій частині відмовити.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії