Ухвала суду № 65273391, 10.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9410/16-ц

н/п 2-п/640/13/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у перегляді заочного рішення

"10" березня 2017 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий-суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розписками, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2016 року у цивільній справі №640/9410/16-ц та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Посилається на те, що він не був повідомлений про судовий розгляд справи, йому не було направлено судове рішення, про його існування він дізнався, лише отримавши його в канцелярії суду. Причини його неявки були поважними, оскільки він знаходився на лікарняному. Зі змісту розписок вбачається, що грошові кошти передавались на зберігання, а не як позика.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, надали пояснення відповідно до викладених в заяві вимог.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував, просив у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити, оскільки підстави для перегляду відсутні. Посилання на те, що відповідач кошти отримував на зберігання, а не як позика, оскільки сторони були мало знайомі, підстав для надання коштів на зберігання не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи, зазначає наступне.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2016 року у цивільній справі №640/9410/16-ц (н/п 2/640/2332/16) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основну заборгованість за розпискою від 02.04.2015 року у розмірі 200000 грн., трьома відсотками річних 6131 грн. 51 коп.; основну заборгованість за розпискою від 22.04.2015 року у розмірі 275000 грн., трьома відсотками річних 7978 грн. 77 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направлялись за адресою реєстрації місця проживання судові повістки, позовна заява з додатками (а.с. 18,23), судове рішення заявник отримав 09.12.2016 року, що видно з його заяви.

Разом з тим, зясування лише причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення.

Підставою для скасування заочного рішення, зокрема, є зазначення заявником таких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та можуть привести до ухвалення іншого рішення.

Заявник посилається на те, що грошові кошти передавались на зберігання, а не як позика.

В матеріалах справи міститься оригінали розписки від 02.04.2015 року та розписки від 22.04.2015 року.

Згідно з оригіналом розписки, 02.04.2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8000 доларів США, які зобовязався повернути 02.06.2015 року.

Відповідно до оригіналу розписки, 22.04.2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 11000 доларів США, яку зобовязався повернути до 22.06.2015 року.

В розписках міститься слово отримання грошових коштів на «зберігання».

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зі змісту розписок, вбачається, що грошові кошти (без зазначення їх ознак (серії, номера)) були саме передані як грошова позика, яку відповідач зобовязався повернути у визначений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Тобто за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ і повернути у схоронності саме цю річ, а не грошові кошти.

Отже, зі змісту розписок, пояснень сторін, згідно з якими заявник не займався послугами зберігання, сторони були малознайомі, представник позивача категорично заперечував, що між ними існував договір зберігання, - вбачається, що грошові кошти надавались заявнику саме як грошова позика, а не як річ за договором зберігання.

Інших доводів та підстав з приводу перегляду заочного рішення суду заявник не вказував.

Виходячи з наведеного, у суду немає правових підстав для перегляду заочного рішення суду від 25.11.2016 року.

Таким чином, заява про перегляд заочного рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 60, 231, 232 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2016 року у цивільній справі № 640/9410/16-ц залишити без задоволення.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий