Постанова № 65273321, 06.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20317/16-а

н/п 2-а/640/76/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Вітковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Київському районі м.Харкова про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся у суд з позовом до відповідача, УПФУ в Київському районі м.Харкова, після змін, прийнятих судом остаточно просить :

-визнати протиправними дії відповідача, як податкового агента, щодо оподаткування пенсії позивача, а саме єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб 18 відсотків з 01.01.2016 року і повернути незаконно утриманий нарахований мені податок з 01 січня 2016 року та не стягувати в майбутньому;

-визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з пенсії позивача 15 відсотків як працюючого пенсіонера та повернути незаконно отримані 15 відсотків від пенсії з 01.01.2016 року та не стягувати в майбутньому.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він є працюючим пенсіонером, в супереч ст. 8 ЗУ «Про пенсій не забезпечення» та Конституції України, відповідачем з його пенсії відраховується податок, що фактично є втручанням у його власність.

Відповідач у поданих заперечення позов не визнав, вважаючи дії пенсійного фонду щодо оподаткування пенсії позивача законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08.01.2002 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років із розрахунку 90% від суми заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»

З 01.07.2014 року органи Пенсійного фонду України набули податкового агента.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Натомість, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсії не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Податковим кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71 -VIII від 28.12.2014 року встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п. 162.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та Закону №71, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» № 80 від 28.12.2014 року, встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня -1218 грн., а тому згідно з Податковим кодексом України та Законом № 71, базою оподаткування у 2015 році, є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць (1218,00 грн. х 3).

Розмір пенсії позивача станом на 01.02.2015 складає 14264,43 грн.

Сума пенсії, яка підлягає оподаткуванню, становить 10610,43 грн. (14264,43 грн. -3654,00 грн.), відповідно сума утриманого податку з лютого 2015 року - 1591,56 грн. (10610,43 грн. х 15%).

З 01.01.2016р. сума податку, як працюючому пенсіонеру, становить 1198,62 грн.

Законом України від 02.06.2016 №1411-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» який набув чинності з 01.07.2016 року, внесено зміни до статті 167 Податкового кодексу України.

Згідно із Законом до загального місячного (річного) оподаткованого доходу

платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у частині такого перевищення), а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Ставка податку 18% бази оподаткування щодо перевищення суми пенсій (включаючи суми її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2, статті 164 Податкового кодексу, що становить 10740 грн.

Розмір пенсії позивача, яка йому виплачується як працюючому пенсіонеру з липня 2016р. складає 12124,77 грн. Сума пенсії, яка підлягає оподаткуванню, становить 1384,77 грн. (12124,77 грн. -10740 грн.), відповідно сума утриманого податку з липня 2016 року - 249,26 грн. (1384,77 грн. х 18%).

Оскільки, положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015, і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, то пенсійний орган діє відповідно до норм чинного законодавства.

Також, суд зазначає, що з пенсії позивача стягується військовий збір, який ним не оскаржується.

Доводи позивача про те, що норми Податкового кодексу України стосовно оподаткування пенсій не мають зворотної дії в часі і суперечать положенням Конституції України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки визнання законів неконституційними належить до виключної компетенції Конституційного Суду України і в разі реалізації ним таких повноважень вони втрачають чинність лише з моменту набрання відповідним рішення КСУ законної сили, а як було встановлено вище, у період виникнення спірних правовідносин таке рішення КСУ не приймалося, тож у відповідача не було правових підстав не здійснювати оподаткування пенсії позивача.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно рішення «Великода проти України» (Заява № 43331/12), згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, внаслідок із економічними можливостями держави були прийняті зміни до законодавства стосовно оподаткування пенсій, які на теперішній час є діючими.

Суд також вважає за необхідне відмовити позивачу у вимозі щодо не стягнення податку із пенсії в майбутньому, оскільки відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином прийняття судового рішення на майбутнє, не відповідає вимогам закону, однак не позбавляє позивача в разі порушення його прав відповідачем в подальшому звернутися до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 6-14, 71, 159-163, 167 , 183-2 КАС України суд,-

постановив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Бородіна Н.М.