Ухвала суду № 65273185, 09.03.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1351/17

Провадження1-кс/639/367/17

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2017 року м. Харків

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Чижиченко Д.В., за участю секретаря Косенко С.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1по кримінальному провадженню № 42016221080000257 від 07.10.2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотанняпрокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного 07.10.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016221080000257, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В клопотанні зазначено, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування встановлено , що група осіб у змові з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які фактично контролюють господарську діяльність , ПП «Інтер-Парс» (код ЄДРПОУ 35698260), ТОВ «Ексім-Про» (код ЄДРПОУ 40283217), ТОВ «А.В. Компані» (код ЄРДПОУ 40792648) протягом 2015 2017 років шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою незаконного формування податкового кредиту на користь інших підприємств та легалізації їх доходів, вносили неправдиві відомості до бухгалтерської та податкової звітності щодо продажу за безготівкові кошти підприємствам імпортованих продуктів харчування, які фактично не поставлялись, на загальну суму понад 73 млн. грн., в тому числі ПДВ 14,6 млн. грн., що спричинено збитків державі в особливо великих розмірах. При цьому фактично зазначені у неправдивій податковій та бухгалтерській документації продукти харчування продавались за готівкові кошти іншим підприємцям та фізичним особам без документального оформлення.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.02.2017 надано дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, за місцем мешкання гр. ОСОБА_2

01.03.2017 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді проведено обшук у житлі за вказаною адресою.

В ході проведення обшуку у вказаних приміщеннях виявлено та вилучено:

1. Ноутбук «Asus», серійний номер D2N0CX025800057, в корпусі чорного кольору, із зарядним пристроєм до нього;

2. Мобільний телефон марки «LG», у корпусі світло коричневого кольору, без видимих зовнішніх пошкоджень, у включеному стані, без аксесуарів та зарядного пристрою до нього;

3. Ноутбук «Леново», серійний номер СВ20193490, в корпусі чорно-сірого кольору із зарядним пристроєм до нього;

4. Лист до ПАТКБ «Правекс-Банк» від ОСОБА_2;

5. Договір поставки № 5/12/2016 на 3 аркушах.

Вилучене у ході обушку вказане майно оглянуто прокурором. Оглядом встановлено, що вказане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування. У звязку з чим 02.03.2017 процесуальним керівником у кримінальному провадженні зазначене майно визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

В ході досудового розслідування встановлено, що власниками вказаного майна є ОСОБА_2

З огляду на викладене, прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладення арешту, а саме позбавлення осіб права на володіння, користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Встановлені достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає наступним критеріям доказу: зберегло на собі сліди кримінального правопорушення; містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження; набуті кримінально протиправним шляхом, у звязку з чим він просить накласти арешт на вказане майно.

Прокурор та власник майна в судове засідання не зявились, хоча повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, що відповідно до ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання та не обмежує у доступі до правосуддя.

Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, приходжу до такого.

Судовим розглядом встановлено, що 07.10.2016 року Харківської місцевої прокуратури №2 розпочато кримінальне провадження за №420162201080000257 від 07 жовтня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

01.03.2017 в ході проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, за місцем мешкання гр. ОСОБА_2 було вилучено майно ( згідно наданого переліку).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З приписів ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Слідчий суддя, проаналізувавши наведені у клопотанні докази в їх сукупності, вважає, що прокурором не доведені достатні підстави вважати, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відносно якого проводиться досудове розслідування або зберігає на ньому його сліди.

Не доведені прокурором також і підстави для арешту майна, передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлена.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно необхідно відмовити у звязку з його недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ст. 169 КПК України, вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 167-174 КПК України,слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 42016221080000257 від 07.10.2016 року про арешт майна - відмовити.

Вилучене під час проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, за місцем мешкання гр. ОСОБА_2 майно, згідно переліку вказаному в клопотанні повернути особі, у якої воно було вилучено.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали покладається на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Д.В. Чижиченко