Постанова № 6527205, 15.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-6304/09/0570

час прийняття постанови: 13-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представника позивача Резніченко Т.О.

представників відповідача Наумової О.С., Крікорова К.Р., Третяк Л.А., Рибалка О.М., Єрмоленка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И В:

          Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” звернулось до суду з адміністративним позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за результатами виїзної планової перевірки позивача Добропільської ОДПІ був складений акт № 905/23-2/00176472 від 15.12.2008 р., в якому містяться висновки про порушення позивачем податкового законодавства. На підставі зазначеного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000862340/0 від 26.12.2008 р., № 0000872340/0 від 26.12.2008 р., № 0000862340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/2 від 08.04.2009 р., № 0000222340/2 від 08.04.2009 р.

          Позивач вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

          Податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині необґрунтованого віднесення позивачем до складу валових витрат у 2008 р. витрат з оплати операторських послуг в загальній сумі 600000 грн., в тому числі у 1 кварталі 2008 р. – 300000 грн., у 2 кварталі 2008 р. – 300000 грн.

          14.12.2007 р. між позивачем та ТОВ „ДПЕК” був укладений договір про надання операторських послуг № ОУ/опер-10, відповідно до п. 1.1 якого виконавець ТОВ „ДПЕК” зобов’язується надавити замовнику комплексні абонентські операторські послуги з управління ключовими бізнес-процесами з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення статутних цілей, підвищення ефективності діяльності та забезпечення його конкурентноздатності. Договір містить обсяг інформації стосовно його предмету, є достатнім для визначення його як такого, що є пов’язаним з господарською діяльністю позивача.

          Сутність наданих операторських послуг, які щомісячно споживались позивачем, полягала у оптимізації його операційної діяльності за різними напрямками фінансово-господарської та соціально-економічної діяльності підприємства, була спрямована на вибір найбільш доцільної економічної політики, основним результатом якої було отримання прибутку. Це свідчить про те, що надані за цім договором послуги, у тому числі послуги з трансформації бухгалтерської звітності в управлінську, із складання бюджету руху грошових коштів, є невід’ємно пов’язаними із господарською діяльністю позивача, а тому витрати з таких послуг мають бути віднесені до складу валових витрат.

          Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що операторські послуги не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а саме, відсутні первинні документи, які б свідчили про надання консультаційних послуг по складанню податкової звітності, консультацій по виконанню заходів по підвищенню рівня безпеки праці та функціонуванню процедур системи управління охороною праці тощо.

          Разом з тим, в акті перевірки відповідачем не спростований факт наявності документів про здійснення позивачем витрат з оплати послуг відповідними розрахунковими документами. Первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, в даному випадку є договір про надання операторських послуг, акти приймання наданих послуг.

          Крім того, в акті перевірки зазначається, що позивач отримував за договором послуги при наявності у штаті підприємства відділів та фахівців, які повинні були виконувати зазначену роботу. Ці твердження відповідача, на думку позивача, суперечать ст. 67 Господарського кодексу України, оскільки податковий орган не має права обмежувати господарську діяльність суб’єктів господарювання та визначати, які договори такий суб’єкт має укладати. Чинне законодавство не містить обмежень щодо витрат платника податків на такого роду послуги та їх включення до складу валових витрат. У відповідності до п. 18 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку” до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі, витрати, здійсненні у якості винагороди за різноманітні професійні послуги.

          Також в акті перевірки зазначається про порушення пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткуванні прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат при придбанні легкового автотранспорту за 1 квартал 2008 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 32933,33 грн.

          Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при набутті легкового автомобіля (крім таксомоторів), який включається до складу основних фондів.

          Разом з тим, згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткуванні прибутку підприємств” не включається до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для виробничого та невиробничого використання.

          У відповідності до п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, виходячи з наведеного конфлікту інтересів, позивач вважає правомірним віднесення до складу валових витрат суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобілю.

          Також податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, позивачем занижені валові доходи на суму заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, за 1 квартал 2008 р. на 611604 грн.

          За актом приймання-передавання від 24.03.2006 р. позивач передав, а ТОВ „Промисловий Альянс „Схід-Захід” прийняло простий вексель на суму 611604 грн. зі строком платежу – за пред’явленням.

          Приймаючи до уваги положення ст. ст. 70, 73, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк позовної давності за векселем № 66334118745237 від 24.03.2006 р. почався 25.03.2007 р., а тому строк позовної давності спливає лише 25.03.2010 р. і тільки після цього у держателя векселя припиняється матеріальне право вимагати платіж за цім векселем. До спливу строку позовної давності за емітованим векселем позивач є зобов’язаною особою, до якої векселедержатель має право звернутися у встановлений законом строк з відповідними вимогами.

          Отже, відсутні підстави вважати про наявність безповоротної фінансової допомоги за вексельною заборгованістю.

          Податковим органом в акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості наданих комплексних абонентських операторських послуг, які в подальшому позивачем не використовувались у межах господарської діяльності, в розмірі 120000 грн., внаслідок чого завищений податковий кредит на суму 120000 грн., в тому числі, за січень 2008 р. – 20000 грн., за лютий 2008 р. – 20000 грн., березень 2008 р. – 20000 грн., квітень 2008 р. – 20000 грн., травень 2008 р. – 20000 грн., червень 2008 р. – 20000 грн.

          Як зазначалось позивачем, отримані позивачем операторські послуги пов’язані із господарською діяльністю позивача, а тому позивач правомірно відніс зазначені суми до складу податкового кредиту. З урахуванням того, послуги придбавались позивачем з метою належної організації та здійснення господарської діяльності, позивач має податкові накладні, висновки податкового органу про наявність зазначених порушень є неправомірними.

          Позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000862340/0 від 26.12.2008 р., № 0000872340/0 від 26.12.2008 р., № 0000862340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/2 від 08.04.2009 р., № 0000222340/2 від 08.04.2009 р.

          Позивач змінив позовні вимоги, надавши відповідну заяву, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000862340/0 від 26.12.2008 р., № 0000872340/0 від 26.12.2008 р., № 0000862340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/1 від 23.01.2009 р., № 0000872340/2 від 08.04.2009 р., № 0000222340/2 від 08.04.2009 р.

          Ухвалою суду здійснена заміна первісного позивача Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” належним – Відкритим акціонерним товариством „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” у зв’язку зі зміною найменування позивача.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході перевірки позивача встановлені порушення діючого податкового законодавства, що підтверджено актом перевірки. За результатами апеляційного узгодження податковим органом була зменшена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Позивач Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 19.05.2009 р. виконавчим комітетом Добропільської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00176472, зареєстроване в якості платника податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100227908. ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення”, державна реєстрація якого була проведена виконкомом Добропільської міської ради 19.04.2002 р. код ЄДРПОУ 00176472.

Відповідач Добропільська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Добропільською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Донбасвуглезбагачення” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої був складений акт № 905/23-2/00176472 від 15.12.2008 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого позивачем занижено валові доходи на суму заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, за 1 півріччя 2008 р. на загальну суму 611604 грн.; завищено валові витрати на вартість операторських послуг, отриманих від ТОВ „Донбаська паливно-енергетична компанія” на загальну суму 600000 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2008 р. – 300000 грн., 2 квартал 2008 р. – 300000 грн.; завищені валові витрати у 1 півріччі 2008 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 32933,33 грн. при придбанні легкового автотранспорту, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 311134 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 120000 грн. в результаті віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості наданих комплексних абонентських операторських послуг, які в подальшому позивачем не використовувались у межах господарської діяльності (а.с. 16-35).

На підставі даного акту Добропільською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000862340/0 від 26.12.2008 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396974 грн., в тому числі, за основним платежем – 311134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 85840 грн., № 0000872340/0 від 26.12.2008 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн. (а.с. 61).

За наслідками апеляційного узгодження зазначених рішень відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000862340/1 від 23.01.2009 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396974 грн., в тому числі, за основним платежем – 311134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 85840 грн., № 0000872340/1 від 23.01.2009 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн. (а.с. 69); № 0000222340/2 від 08.04.2009 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 198203 грн., в тому числі, за основним платежем – 158233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 39970 грн., № 0000872340/2 від 08.04.2009 р. про визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн. (а.с. 78).

Суд вважає зазначені рішення суб’єкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині необґрунтованого віднесення позивачем до складу валових витрат у 2008 р. витрат з оплати операторських послуг в загальній сумі 600000 грн., в тому числі у 1 кварталі 2008 р. – 300000 грн., у 2 кварталі 2008 р. – 300000 грн.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Судом встановлено, що 14.12.2007 р. між ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” та ТОВ „Донбаська паливно-енергетична компанія” був укладений договір про надання операторських послуг № ОУ/опер-10, відповідно до п. 1.1 якого виконавець ТОВ „ДПЕК” зобов’язується надавити замовнику комплексні абонентські операторські послуги з управління ключовими бізнес-процесами з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення статутних цілей, підвищення ефективності діяльності та забезпечення його конкурентноздатності. Договір містить обсяг інформації стосовно його предмету, є достатнім для визначення його як такого, що є пов’язаним з господарською діяльністю позивача.

          Сутність наданих операторських послуг, які щомісячно споживались позивачем, полягала у оптимізації його операційної діяльності за різними напрямками фінансово-господарської та соціально-економічної діяльності підприємства, була спрямована на вибір найбільш доцільної економічної політики, основним результатом якої було отримання прибутку.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

          Як вбачається зі звіту про фінансові результаті за 1 півріччя 2008 р. доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 1 півріччя 2008 р. у позивача склав 52564,1 грн., тоді як за попередній період складав 18062 грн., чистий доход склав у 1 півріччі 2008 р. 43803,4 грн., у попередньому періоді - 15052 грн.

Зазначені обставини свідчать про те, що надані за цім договором послуги з організації та ведення виробництва пов’язані з господарською діяльністю позивача, оскільки їх використання позивачем призвело до збільшення чистого доходу позивача у 1 кварталі 2008 р. по відношенню до попереднього періоду, а тому витрати з таких послуг мають бути віднесені до складу валових витрат.

          Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що в порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” операторські послуги не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а саме, відсутні первинні документи, які б свідчили про надання консультаційних послуг по складанню податкової звітності, консультацій по виконанню заходів по підвищенню рівня безпеки праці та функціонуванню процедур системи управління охороною праці тощо.

          Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          В судовому засіданні дослідженні платіжні доручення, які підтверджують факт оплати отриманих позивачем операторських послуг. Крім того, факт здійснення цієї господарської операції в даному випадку підтверджується договором про надання операторських послуг та актами приймання наданих послуг.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначається, що позивач отримував за договором про надання операторських послуг № ОУ/опер-10 послуги при наявності у штаті підприємства відділів та фахівців, які повинні були виконувати зазначену роботу.

Суд вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу, з огляду на наступне.

Стаття 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, податковий орган не має права обмежувати господарську діяльність суб’єктів господарювання та визначати, які договори такий суб’єкт має укладати.

Діюче законодавство не забороняє суб’єктам господарювання отримувати від інших суб’єктів господарювання послуги, які мають виконуватися штатними працівниками такого підприємства. Також чинне законодавство не містить обмежень щодо витрат платника податків на такого роду послуги та їх включення до складу валових витрат.

У відповідності до п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 (Витрати), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових витрат для цілей оподаткування, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Дана правова норма не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат вказаний вище витрат.

Крім того, пункт 5.11 ст. 5 зазначеного Закону встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до складу валових витрат тих витрат, які були понесені позивачем за договором про надання операторських послуг, є безпідставними, оскільки такі витрати безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ВАТ „ЦЗФ „Добропільська”.

В акті перевірки Добропільською ОДПІ зазначається про порушення позивачем пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткуванні прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат при придбанні легкового автотранспорту за 1 квартал 2008 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 32933,33 грн.

Судом встановлено, що позивачем згідно видаткової накладної № 3-00003984 від 28.02.2008 р. був отриманий автомобіль „Шеврове”, вартістю 60500 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 12100 грн., згідно видаткової накладної № 0000000088 від 18.02.2008 р. – автомобіль марки „Октавія”, вартістю 125000 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 20833,33 грн. Позивачем сума податку на додану вартість в розмірі 12100 грн. та 20833,33 грн. віднесена до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р.

У відповідності до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

          Разом з тим, підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при набутті легкового автомобіля (крім таксомоторів), який включається до складу основних фондів.

          Отже, в даному випадку наявна колізія правових норм.

          У відповідності до пп. 4.4.1. п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи із наведеного правила конфлікту інтересів, позивач правомірно відніс до складу валових витрат суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкових автомобілів.

Також податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, позивачем занижені валові доходи на суму заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, за 1 квартал 2008 р. на 611604 грн.

          Судом встановлено, що за актом приймання-передавання від 24.03.2006 р. позивач передав, а ТОВ „Промисловий Альянс „Схід-Захід” прийняло простий вексель № 66334118745237 на суму 611604 грн. зі строком платежу – за пред’явленням.

          Правовідносини, якій пов’язані з обігом векселів, регулюються спеціальними законами – Законом України „Про обіг векселів в Україні”, Уніфікованим закон про переказні векселі та прості векселі, який був запроваджений Женевською конвенцією 1930 року.

У відповідності ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37).

          Згідно ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

           Як встановлено ст. 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Стаття 78 Уніфікованого закону визначає, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Відповідно до ст. 73 цього закону строки, встановлені законом або визначені договором, не включають день, в який починається їх перебіг.

          Приймаючи до уваги положення ст. ст. 70, 73, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк позовної давності за векселем № 66334118745237 від 24.03.2006 р. почався 25.03.2007 р., а тому строк позовної давності спливає лише 25.03.2010 р., і тільки після цього у держателя векселя припиняється матеріальне право вимагати платіж за цім векселем. До спливу строку позовної давності за емітованим векселем позивач є зобов’язаною особою, до якої векселедержатель має право звернутися у встановлений законом строк з відповідними вимогами.

          Підпункт 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про наявність у позивача безповоротної фінансової допомоги за вексельною заборгованістю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що в порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості наданих комплексних абонентських операторських послуг, які в подальшому позивачем не використовувались у межах господарської діяльності, в розмірі 120000 грн., внаслідок чого завищений податковий кредит на суму 120000 грн., в тому числі, за січень 2008 р. – 20000 грн., за лютий 2008 р. – 20000 грн., березень 2008 р. – 20000 грн., квітень 2008 р. – 20000 грн., травень 2008 р. – 20000 грн., червень 2008 р. – 20000 грн.

Судом вище встановлено, що отримані позивачем операторські послуги пов’язані із господарською діяльністю ВАТ „ЦЗФ „Добропільська”, а тому позивач правомірно відніс зазначені суми до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми в розмірі 600000 грн. до складу валових витрат вже встановлена судом.

Вище зазначалось, що зазначені суми пов’язані з власною господарською діяльністю позивача, а тому безпідставним є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 120000 грн.

          При цьому суд зазначає, що оплата придбаних послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг – ТОВ „ДПЕК” (а.с. 80-85).

          Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

          Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          В даному випадку суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням послуг підтверджені податковими накладними, а тому вони підлягають включенню до складу податкового кредиту.

          З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ВАТ „ЦЗФ „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість на нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Обираючи спосіб захист порушеного права позивача, суд виходить з того, що правовим наслідком скасування рішення є втрата ним чинності з часу набрання чинності судовим рішень про задоволення позовних вимог. Оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких податковим органом прийняті відповідні рішення, є неправомірними, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками такого акту, є протиправними (неправомірними) з часу їх прийняття, а тому суд такі рішення повинні бути визнані протиправними.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000862340/0, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 26.12.2008 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396974 грн., в тому числі, за основним платежем – 311134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 85840 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000862340/1, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 23.01.2000 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396974 грн., в тому числі, за основним платежем – 311134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 85840 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000222340/2, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 08.04.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 198203 грн., в тому числі, за основним платежем – 158233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 39970 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000872340/0, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 26.12.2008 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі, за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000872340/1, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 23.01.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі, за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000872340/2, прийняте Добропільською об’єднаної державною податковою інспекцією 08.04.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариству „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180000 грн., в тому числі, за основним платежем – 120000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 60000 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.