Постанова № 6527155, 06.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2798/09/0570

час прийняття постанови: 12

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представників позивача Луценка О.І., Макіяна Г.М.

представників відповідача Толстолуцької М.М., Кочкарова В.В., Вискубенко С.В., Черняк В.В., Руденко Є.О., Разгонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          Відкрите акціонерне товариство „Смолопереробний завод” звернулось до суду з адміністративним позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Горлівською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ „Смолопереробний завод” за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якого був складений акт № 158/23-4/25601255 від 23.01.2009 р. На підставі акту податковим органом 04.02.2009 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000032334/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 119953,40 грн., в тому числі, за основним платежем – 89117 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30836,40 грн., № 0000042334/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 79441,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 52961 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26489,50 грн., № 0000081702/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 980100 грн., в тому числі, за основним платежем – 326700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 653400 грн.

          Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

          В акті, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, вказується, що позивачем завищені валові витрати, а тому занижений податок на прибуток. Причиною заниження податкового зобов’язання, на думку відповідача, є те, позивачем до складу валових витрат віднесено вартість отриманих від адвокатської фірми „Головань і партнери” та адвокатської фірми „Правіс” консультаційних та адвокатських послуг в розмірі 356468 грн. без податку на додану вартість, який складає ще 71294 грн., без підтверджуючих ці послуги первинних бухгалтерських документів, під час проведення перевірки позивачем не надані документи, що розкривають суть консультаційних та адвокатських послуг.

          Зазначені висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки в самому акті зазначене про дослідження податковим органом актів виконаних робіт зазначеними адвокатськими фірмами. Позивач вважає, що він не зобов’язаний надавати будь-які інші документи, ніж ті, що передбачені податковим законодавством, які підтверджують правомірність віднесення вартості консультаційних та адвокатських послуг до витрат.

          Юридичні послуги були надані позивачу адвокатськими об’єднаннями відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про адвокатуру”, а тому документи щодо зазначених юридичних послуг, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають розголошенню, відповідно, не є обов’язковою умовою для включення позивачем до складу валових витрат вартості консультаційних та адвокатських послуг надання документів, що розкривають суть цих послуг.

          Крім того, в акті перевірки зазначене про завищення позивачем податкового кредиту на суму 52961 грн. з підстав неправильного формування складу валових витрат. З зазначених вище підстав суд вважає висновки акту в цій частині необґрунтованими.

          Також податковим органом зроблений висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 326700 грн. в результаті не оподаткування цим податком суми доходу, перерахованому Михайловій Н.М. в розмірі 2178000 грн.

          Позивач вказує, що він не є податковим агентом Михайлової Н.М., оскільки на час перерахування останній суми між позивачем та Михайловою Н.М. не існувало трудових правовідносин.

          Крім того, відповідно до вимог пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” облік результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами у вигляді інвестиційного прибутку веде платник податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. В рамках цього Закону платником податку є резидент, який отримує доходи.

Позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ № 0000032334/0, 0000042334/0, 0000081702/0.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що на час здійснення перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують правомірність віднесення витрат з надання юридичних послуг до складу валових витрат: договір з адвокатськими об’єднаннями, акти виконаних робіт із зазначенням змісту юридичних послуг. Позивачем не були надані документи, що розкривають суть консультаційних та адвокатських послуг. Тому податковий орган вважає це порушенням вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що потягло за собою завищення валових витрат на суму 356468 грн., заниження податку на прибуток на суму 89117 грн. Дані обставини стали підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 89117 грн. та застосування відповідних штрафних санкцій.

Оскільки податковий орган прийшов до висновку, що придбані послуги не використовувались у власній господарській діяльності позивача, податок на додану вартість в розмірі 52961 грн. від зазначених послуг не може включатися до складу податкового кредиту, тому позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 52961 грн. та застосовані відповідні штрафні санкції.

Крім того, в ході перевірки були встановлені порушення позивачем пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, абз. а) п. 17.2 ст. 7, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині не оподаткування отриманого Михайловою Н.М. прибутку від продажу облігацій. Позивачем не були надані податковому органу договір купівлі-продажу цінних паперів та інші документи. На підставі зазначеного відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб та нараховані штрафні санкції.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Відкрите акціонерне товариство „Смолопереробний завод” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Горлівської міської ради 27.05.1998 р. (а.с. 11), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25601255 (а.с. 10).

Відповідач Горлівська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Горлівською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ВАТ „Смолопереробний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої був складений акт № 158/23-4/25601255 від 23.01.2009 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ВАТ „Смолопереробний завод” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого ВАТ „Смолопереробний завод” занижений податок на прибуток в сумі 89117 грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 52961 грн.; пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, абз. а) п. 17.2 ст. 17, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині не оподаткування у серпні 2008 р. податок з доходів фізичних осіб суми доходу, перерахованому Михайловій Н.М. в розмірі 2178000 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 326700 грн. (а.с. 16-87).

На підставі даного акту Горлівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000032334/0 про визначення ВАТ „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 119953,40 грн., в тому числі, за основним платежем – 89117 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30836,40 грн.; № 0000042334/0 про визначення ВАТ „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 79441,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 52961 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26489,50 грн.; № 0000081702/0 про визначення ВАТ „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 980100 грн., в тому числі, за основним платежем – 326700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 653400 грн. (а.с. 12-14).

Суд вважає зазначені рішення суб’єкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем ВАТ „Смолопереробний завод” були укладені договори з адвокатською фірмою „Головань і партнери” та адвокатською фірмою „Правіс” на надання юридичних та адвокатських послуг. На виконання зазначених договорів адвокатськими об’єднаннями позивачу надавались юридичні послуги, виконання яких оформлювалось актами виконаних робіт. Адвокатськими об’єднаннями позивачу видавались податкові накладні у зв’язку з придбанням останнім юридичних послуг. Судом встановлено, по ВАТ „Смолопеперобний завод” отримані юридичні послуги були оплачені адвокатським об’єднанням відповідно до актів виконаних робіт, що підтверджується відповідними платіжними документами (платіжними дорученнями): від 24.10.2007 р. на суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 10000 грн.; від 16.11.2007 р. на суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 10000 грн.; від 24.12.2007 р. на суму 40000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6666,67 грн.; від 05.03.2008 р. на суму 36864 грн., в тому числі податок на додану вартість – 6144 грн.; від 16.05.2008 р. на суму 20898 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3483 грн.; від 27.06.2008 р. на суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8333,33 грн.; від 07.07.2008 р. на суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8333,33 грн.; від 08.08.2008 р. на суму 60000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 10000 грн.; від 16.09.2008 р. на суму 50000 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8333,33 грн.

Позивачем витрати щодо оплати юридичних послуг були віднесені до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. в сумі 223135 грн. (а.с. 152-155).

Податковим органом в акті перевірки зазначено про порушення ВАТ „Смолоперербний завод” вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. на загальну суму 89117 грн. внаслідок включення до валових витрат вартості юридичних послуг, які отримував позивач та які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства і не підтверджені відповідними документами, в тому числі, по періодам: 4 квартал 2007 р. – 33333 грн., 1 квартал 2008 р. – 7680 грн., 2 квартал 2008 р. – 14771 грн. 3 квартал 2008 р. – 33333 грн.

Судом встановлено, що витрати з надання позивачу юридичних послуг адвокатськими фірмами „Головань і партнери” та „Правіс” були віднесені до валових витрат обґрунтовано, у відповідності до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Отже, зазначений пункт не визначає складу валових витрат та обмежень щодо формування валових витрат, а лише ви визначає термін „валові витрати виробництва та обігу”.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В актах прийому-передачі виконаних робіт консультаційні та адвокатські послуги зазначається, що надані адвокатськими об’єднаннями позивачу для їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснених ним витрат саме у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Наперед вважається, що всі витрати платника податку прямо пов’язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює заборону додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача з отримання консультаційних та адвокатських послуг від адвокатської фірми „Головань і партнери” та адвокатської фірми „Правіс” безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ВАТ „Смолопереробний завод”, оскільки отримані у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Частина 4 підпункту 5.3.9 п 5.3 ст. 5 цього Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює обмеження щодо формування валових витрат, а саме, закон передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норам Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних а інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.           

В даному випадку в ході перевірки податковим органом були досліджені первинні бухгалтерські документи (акти прийому-передачі виконаних робіт), в судовому засіданні також були досліджені податкові накладні, платіжні документи, які підтверджують правомірність віднесення витрат з оплати консультаційних та адвокатських послуг до складу валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про те, що під час проведення перевірки підприємством не надані документи, що розкривають суть консультаційних та адвокатських послуг, а тому неможливо віднести ці витрати до складу валових витрат з наступних підстав.

Законодавець не пов’язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат грошових коштів, оплачених постачальникам послуг (в даному випадку – юридичні послуги), з наявності документів, що розкривають суть таких послуг.

Крім того, юридичні послуги були надані позивачу адвокатськими об’єднаннями відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про адвокатуру”, а тому документи щодо суті зазначених юридичних послуг, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають розголошенню, й відповідно, не є обов’язковою умовою для включення позивачем до складу валових витрат вартості консультаційних та адвокатських послуг надання документів, що розкривають суть цих послуг.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, інші закони та нормативно-правові акти в галузі оподаткування не передбачають обов’язку платника податків надавати документи, що розкривають суть юридичних послуг, тому суд вважає, що податковий орган в даному випадку, вимагаючи надання документів про суть наданих позивачу юридичних послуг, вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень.

Сукупність зазначених обставин дає суду підстави для висновку про те, що позивачем правомірно були включені до складу валових витрат вартість юридичних послуг, які отримував позивач, оскільки ці витрати напряму пов’язані з господарською діяльністю підприємства і підтверджені відповідними документами.

Тому суд визнає протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000032334/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 119953,40 грн., в тому числі, за основним платежем – 89117 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30836,40 грн.

          Що стосується визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні посилається на пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зазначаючи, що позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2007 р. по 30.07.2008 р. на суму 52961 грн., в тому числі, у жовтні 2007 р. на 10000 грн., у грудні 2007 р. – на 16667 грн., у березні 2008 р. – на 6144 грн., у травні 2008 р. – на 3483 грн., у липні 2008 р. – на 16667 грн.

У відповідності до підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          Безпідставність висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем витрат з оплати юридичних послуг до складу валових витрат вже встановлена судом.

Судом також встановлено, що витрати позивача з отримання консультаційних та адвокатських послуг від адвокатської фірми „Головань і партнери” та адвокатської фірми „Правіс” безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ВАТ „Смолопереробний завод”, оскільки отримані у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          У відповідності до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

          Як зазначалось вище, виконавцем послуг адвокатськими фірмами „Головань і партнери” та „Правіс” були видані отримувачу послуг ВАТ „Смолопереробний завод” податкові накладні, які й стали підставою для нарахування податкового кредиту.

          Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

          Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          В даному випадку суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, а тому вони підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Отже, безпідставним є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 52961 грн. та відповідне нарахування штрафних санкцій.

Податковим органом в акті перевірки зазначається про порушення ВАТ „Смолопереробний завод” пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, абз. а) п. 17.2 ст. 17, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині не оподаткування у серпні 2008 р. податок з доходів фізичних осіб суми доходу, перерахованому Михайловій Н.М. в розмірі 2178000 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 326700 грн.

Судом встановлено, що відповідно до договору № Б 12/08/08 від 12.08.2008 р., укладеному між ВАТ „Смолопереробний завод” й ТОВ „Дисконт-Брок”, який діє на підставі договору комісії, ВАТ „Смолопереробний завод” придбало цінні папері вартістю 2178000 грн., які належали Михайловій Н.М. Платіжним дорученням № 2240 від 15.08.2008 р. позивач перерахував на транзитний рахунок суму 2178000 грн. для зарахування на картковий рахунок Михайлової Н.М.

Підпунктом 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Платником податку в розумінні цього Закону є резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Отже, оскільки платником податку з доходів фізичних є саме особа, яка отримала дохід від продажу цінних паперів, то ця особа самостійно відповідає сплату податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до пп. 9.6.9 п. 9.6 ст. зазначеного Закону платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.

Отже, Михайлова Н.М. мала право укласти договір щодо виконання функцій податкового агенту саме з торговцем цінними паперами (ТОВ „Дисконт-Брок”), а не з покупцем акцій – ВАТ „Смолопереробний завод”. В такому випадку саме на торговця цінними паперами був покладений обов’язок щодо оподаткування інвестиційного прибутку Михайлової Н.М.

ВАТ „Смолопереробний завод” на час здійснення оплати за придбанні цінні папери не був податковим агентом Михайлової Н.М., оскільки остання не перебувала в трудових правовідносинах з позивачем (а.с. 149).

Таким чином, податковим органом не доведений обов’язок позивача здійснювати оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходу, отриманому Михайловою Н.М. від продажу цінних паперів, а тому суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000081702/0.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000032334/0, прийняте Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією 04.02.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариства „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 119953,40 грн., в тому числі, за основним платежем – 89117 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 30836,40 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000042334/0, прийняте Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією 04.02.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариства „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 79441,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 52961 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26489,50 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000081702/0, прийняте Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією 04.02.2009 р., про визначення Відкритому акціонерному товариства „Смолопереробний завод” податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 980100 грн., в тому числі, за основним платежем – 326700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 653400 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Смолопереробний завод” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 12 травня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.