Постанова № 6527056, 29.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1806/09/0570

час прийняття постанови: 11-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представників позивача Сидоренка М.А., Ковбасюк Н.Г.

представників відповідача Ваховської Г.О., Глібочану Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.03.2008 р. позивач надав ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1021617 грн. на рахунок платника податків в банку. 17.04.2008 р. позивач надав ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 990000 грн. на рахунок платника податків в банку. Податковим органом були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами яких були складені акти, якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування по податковій декларації за лютий 2008 р. на суму 795986 грн., за березень 2008 р. – на суму 410257 грн. (акт № 1098/23-7-20335263 від 09.06.2008 р.), за лютий 2008 р. на суму 40721 грн. (акт № 2034/23-3/20335263 від 20.10.2008 р.). 20.06.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001982340/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за лютий та березень 2008 р. на загальну суму 1375729 грн. (по декларації за лютий 2008 р. на суму 795986 грн., по декларації за березень 2008 р. – на суму 579743 грн.). 04.11.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003592340/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2008 р. на суму 40721 грн.

Позивач вказує на неправомірність зазначеного рішення, посилаючись на п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0001982340/0, 0003592340/0.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька позовні вимоги не визнали, вказуючи на те, що за результатами позапланових перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за лютий та березень 2008 р. були складені акти, якими встановлені порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, за наслідком яких були прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування стало те, що в січні-березні 2008 р. до складу податкового кредиту позивачем була включена сума податку по постачальникам ПП ВКФ „Еквілунус”, ТОВ „Прима-Алнік”, ТОВ „ДМК”, ПП „Миромаркет-07”, ПП НВО „Вуглересурси”, ПП „Промтехніка”, перевірити яких податковому органу на виявилось можливим у зв’язку з їх відмовою, незнаходженням за юридичною та фактичною адресою тощо. Крім того, у документах, які були перевірені податковим органом відсутня інформація щодо фактичного місця видобутку вугільної продукції, про особу-користувача надр, наявності у такої особи спеціального дозволу на користування надрами. Отже, при перевірці відповідач не зміг перевірити дотримання норм чинного законодавства (Цивільного кодексу України, Кодексу України „Про надра”, ліцензійних умов, законодавства про стандартизацію, про охорону навколишнього природного середовища, охорону праці). На підставі цього відповідачем зроблений висновок про те, що укладені позивачем із зазначеними підприємствами угоди порушують публічний порядок держави, а тому є нікчемними. У податкового органу немає підтверджень сплати податку зазначеними постачальниками до бюджету. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Позивач ТОВ „Інтербіс” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.1993 р. (а.с. 161 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №20335263 (а.с. 162 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 163-193 т.1). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що 20.03.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1021617 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 146-151 т.1).

17.04.2008 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 990000 грн. на рахунок платника податків в банку (а.с. 152-158 т.1).

Згідно п.п. 7.7.2 п.п 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2008 р., заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування суми податку на додану вартість шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларацій.

У відповідності до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначених вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були проведені позапланові виїзні перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2008 р., за результатами яких були складені акти: № 1098/23-7-20335263 від 09.06.2008 р., яким встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 р. на 795986 грн., за березень 2008 р. – на 410257 грн. (а.с. 10-55 т.1); № 2034/23-3/20335263 від 20.10.2008 р., яким встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 р. на 836707 грн., за березень 2008 р. – на 579743 грн. (без урахування порушень, викладених в акті від 09.06.2008 р. № 1098/23-7-20335263, встановлено завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по податковій декларації за лютий 2008 р., в розмірі 40721 грн.) (а.с. 64-129 т.1).

20.06.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001982340/0, яким ТОВ „Інтербіс” зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 р. на 795986 грн., по декларації за березень 2008 р. – на суму 579743 грн., загалом на суму 1375729 грн. (а.с. 8 т.1).

04.11.2008 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003592340/0, яким ТОВ „Інтербіс” зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 р. на 40721 грн. (а.с. 9 т.1).

У відповідності до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправними.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлює, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суми, сплачені постачальникам товарів (послуг) ТОВ „Інтербіс” з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні договорами, відомостями про рух коштів по рахунку позивача, податковими накладними та іншими первинними документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

В запереченнях відповідач вказує, що підставою зменшення суми бюджетного відшкодування стало те, що в січні-березні 2008 р. до складу податкового кредиту позивачем була включена сума податку по постачальникам ПП ВКФ „Еквілунус”, ТОВ „Прима-Алнік”, ТОВ „ДМК”, ПП „Миромаркет-07”, ПП НВО „Вуглересурси”, ПП „Промтехніка”, перевірити яких податковому органу на виявилось можливим у зв’язку з їх відмовою, незнаходженням за юридичною та фактичною адресою тощо. Крім того, у документах, які були перевірені податковим органом відсутня інформація щодо фактичного місця видобутку вугільної продукції, про особу-користувача надр, наявності у такої особи спеціального дозволу на користування надрами. Отже, при перевірці відповідач не зміг перевірити дотримання норм чинного законодавства (Цивільного кодексу України, Кодексу України „Про надра”, ліцензійних умов, законодавства про стандартизацію, про охорону навколишнього природного середовища, охорону праці). На підставі цього відповідачем зроблений висновок про те, що укладені позивачем із зазначеними підприємствами угоди порушують публічний порядок держави, а тому є нікчемними. У податкового органу немає підтверджень сплати податку зазначеними постачальниками до бюджету.

Суд вважає висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем з контрагентами на поставку вугільної продукції, безпідставними.

Частина 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частина 2 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч. 1 ст. 228 цього кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду податковим органом не представлено жодного доказу того, що угоди, укладені позивачем з ПП ВКФ „Еквілунус”, ТОВ „Прима-Алнік”, ТОВ „ДМК”, ПП „Миромаркет-07”, ПП НВО „Вуглересурси”, ПП „Промтехніка” були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Той факт, що відповідач не зміг встановити походження вугілля, придбаного позивачем, не може бути підставою для висновку про нікчемність цих правочинів. Відповідачем не надано суду доказів про визнання зазначених правочинів недійсними.

Договори поставки, які були укладені позивачем з ПП ВКФ „Еквілунус”, ТОВ „Прима-Алнік”, ТОВ „ДМК”, ПП „Миромаркет-07”, ПП НВО „Вуглересурси”, ПП „Промтехніка” були виконані обома сторонами.

Представники відповідача в судовому засіданні визнали факт виконання цих договорів, тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлюють обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

          Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;

5) ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це місцевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашенням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

10) передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податкових інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань;

15) подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

16) здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

17) надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

18) виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону.

Отже, до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження певних видів діяльності, Кодексу України „Про надра”, законодавства про стандартизацію, про охорону навколишнього природного середовища, охорону праці.

Тому суд приходить до висновку, що податковий орган не мав повноважень на перевірку походження вугілля, його якості, а тому не встановлення цих обставин не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, діяв не на підставі, не в межах повноважень, що передбачені законодавством, не з метою, з якою це повноваження надане, діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Отже, суд вважає, що у відповідності до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем у декларації за вересень 2008 р. правильно визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому податкові повідомлення-рішення, які оспорюються позивачем, є протиправними.

В позовній заяві позивач просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що правовим наслідком скасування рішення є втрата ним чинності з часу набрання судовим рішення про скасування рішень законної сили. З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що у податкового органу не було передбачених законодавством підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд визнає оскаржувані рішення протиправними, оскільки в такому разі рішення втрачають чинність з часу їх прийняття.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001982340/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 20.06.2008 р., про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за лютий та березень 2008 р. в загальному розмірі 1375729 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0003592340/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 04.11.2008 р., про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2008 р. в розмірі 40721 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербіс” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 5 травня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.