Рішення № 65268267, 02.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 666/1206/16-ц Головуючий в І інстанції:

Номер провадження 22-ц/791/275/17 Майдан С.І.

Доповідач: Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 року березня місяця 02 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Бездрабко В.О.

Суддів: Кузнєцової О.А.

Приходько Л.А.

Секретар: Зварич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з квітня 2012 року по жовтень 2015 року працювала продавцем в магазині «Продукти», який належить ОСОБА_4

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала, що за період роботи відповідач не надавала їй оплачуваної щорічної відпустки, внаслідок чого вона була вимушена звільнитися із посади.

При звільненні їй не виплачена компенсація за невикористані відпустки за період з 2012 по 2014 р.р. та вихідна допомога, передбачена ст.44 КЗпП України.

Позивач просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 3459,00 грн. та вихідну допомогу в розмірі 3459,00 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідача, сторони які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено безстроковий трудовий договір, за умовами якого позивачка була прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів із виплатою заробітної плати у розмірі 1095 грн.

Пунктом 6 договору сторони обумовили тривалість щорічної основної відпустки - 24 календарні дні, згідно графіка та заяви працівника (а.с.3-4).

24 вересня 2015 року ОСОБА_3 подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням, та 06 жовтня 2015 року позивач звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.102).

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення або якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача компенсації за невикористані відпустки, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем був проведений із ОСОБА_3 розрахунок за невикористані відпустки в повному обсязі, з урахуванням раніше наданих позивачу відпусток.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд взяв до уваги надані відповідачем копії наказів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 №5 від 15 листопада 2013 року та №9 від 14 травня 2015 року про надання ОСОБА_3 відпусток, з підписом останньої про ознайомлення; копії платіжних відомостей: №1-00000027 від 15 листопада 2013 року, №1-00000006 від 14 травня 2015 року, №1-00000017 від 06 жовтня 2015 року, які містять інформацію щодо виплати ОСОБА_3 заробітної плати за час наданих відпусток та компенсації за періоди невикористаної відпустки, на яких також містяться підписи позивача про отримання коштів; копії розрахункових листів про заробітну плату за травень 2015 року та жовтень 2015 року, з підписами ОСОБА_3

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач заперечувала факти надання їй щорічних оплачуваних відпусток та виплату відповідачем компенсації за невикористані відпустки, з приводу чого заявляла клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення справжності її підпису на вказаних документах.

Ухвалою місцевого суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовлено.

Оскільки оригінали оспорюваних документів судом першої інстанції не оглядалися та їх копії не посвідчувалися, колегією суддів представник відповідача ОСОБА_5 був зобов'язаний надати суду оригінали цих документів, проте документи для огляду та належного їх посвідчення не надав.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 лютого 2017 року на підставі ст.137 ЦПК України витребувано у ОСОБА_4 оригінали спірних документів.

Проте, ухвала суду відповідачем залишена без виконання, а 02 березня 2017 року на адресу Апеляційного суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_4, про неможливість надання оригіналів витребуваних документів, з посиланням на їх викрадення.

З доданого до заяви листа Херсонського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області від 01 березня 2017 року вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про крадіжку відмовлено у відкритті кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Враховуючи, що при розгляді трудових спорів обов'язок щодо доказування виплати належних працівнику сум покладається на роботодавця, а ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довела перед судом здійснення відповідних виплат ОСОБА_3 та надання позивачу оплачуваних відпусток, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_3 на підставі ст. 238 КЗпП України компенсації за невикористані відпустки за роки, що передували звільненню (2012-2014 р.р.) у загальному розмірі 3459,00 грн., в межах заявлених вимог, на рівні мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний Бюджет України» на відповідний рік, без урахування сплати обов'язкових платежів і податків.

За наведених обставин, рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цих позовних вимог.

Відповідно до положень ст.44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та п.1,2 і 6 ст.40 цього Кодексу; у разі призову або вступу на військову службу; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38 і 39), а також у разі припинення трудового договору з підстав зазначених у п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була звільнена із посади за власним бажанням. Доводи апеляційної скарги про те, що на час подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням зі сторони відповідача мало місце порушення норм чинного трудового законодавства є недоведеними, а отже не можуть бути прийняті до уваги. Посилання ОСОБА_3 на те, що відповідач не надавала їй щорічні відпустки є неприйнятними, з огляду на відсутність доказів її звернення з відповідними заявами до роботодавця.

Таким чином, колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 вихідної допомоги, за відсутності передбачених ст.44 КЗпП України правових підстав для проведення такого стягнення, а отже рішення в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_4 компенсації за невикористані відпустки, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 3459,00 грн. без урахування сплати обов'язкових платежів та податків.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.О.Бездрабко

Судді: О.А.Кузнєцова

Л.А.Приходько