Рішення № 65267506, 09.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5157/16-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В.Провадження № 22-ц/780/1804/17 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 52 09.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Сліпченка О.І., Приходька К.П.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма», третя особа Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язанні вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що він із 04 жовтня 1996 року по 24 вересня 2000 року працював на посаді газоелектрозварника в транспортному цеху КП «Васильківська шкіряна фірма». 02 січня 1997 року йому присвоїли 5 розряд газоелектрозварника, а 01 січня 1999 року - 6 розряд. 25 вересня 2000 року його переведено з транспортного цеху в ремонтно-механічний цех шкіряної фірми газоелектрозварником, де він пропрацював до 28 лютого 2002 року.

Вказував, що 29 березня 2016 року йому виповнилось 55 років і відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у нього виникло право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах як у працівника, що був зайнятий повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України. За результатами атестації таких робочих місць право на пільгову пенсію мають чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Зазначав, що він зібрав необхідні документі і подав заяву до Васильківського об'єднаного управління ПФУ Київської області, однак рішенням від 18 серпня 2016 року № 3908104 йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, бо у виданій КП «Васильківська шкіряна фірма» довідці № 133 від 22 червня 2016 року зазначено, що він працював на посаді газоелектрозварника у шкідливих умовах праці менше 80 % робочого часу установленого для працівників даної професії. Це ж вказано і у довідці № 54, виданій відповідачем 01 квітня 2016 року.

Поскільки він працював повний робочий день в шкідливих умовах праці, виконуючи свої прямі обов'язки і не виконував будь-яких інших робіт, він повторно письмово звернувся до відповідача з проханням надати йому інформацію на підставі чого йому було відмовлено у видачі довідки встановленого зразка для призначення пенсії на пільгових умовах, а натомість було видано довідку, яка унеможливлює оформлення такої пенсії. Зокрема у відповіді від 22 червня 2016 року № 134 його повторно було повідомлено, що на посаді електрогазозварника в шкідливих умовах він працював менше 80 % робочого часу, установленого для працівників даної професії, решту робочого часу він виконував інші роботи за вказівками начальника цеху. При цьому копії первинних документів, що стосуються табелювання його робочого часу за період з 04 жовтня 1996 року по 28 лютого 2002 року йому не надали через закінчення терміну їх зберігання. Вважає, що надання такої відповіді свідчить про відмову відповідача у видачі йому довідки про характер та умови праці, та про роботу з повним робочим днем, в зв'язку з відсутністю на підприємстві документів про табелювання робочих днів. Дану відмову вважає безпідставною та незаконною, яка не ґрунтується на будь-яких підтверджуючих первинних документах, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

У зв'язку із наведеним просив зобов'язати КП «Васильківська шкіряна фірма» надати йому уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу за період з 04 жовтня 1996 року по 28 лютого 2002 року за формою, передбаченою Додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано КП «Васильківська шкіряна фірма» надати ОСОБА_2. уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу за період з 04 жовтня 1996 року по 28 лютого 2002 року за формою, передбаченою Додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12 серпня 1993 року № 637.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач КП «Васильківська шкіряна фірма» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що висновки суду про роботу позивача повний робочий день в шкідливих умовах спростовуються первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують його роботу за сумісництвом і отримання за це заробітку, що у свою чергу свідчить, що він працював на посаді газоелектрозварника неповний робочий день. Також, висновки суду про роботу позивача повний робочий день спростовуються наказами по підприємтсву про зменшення тривалості робочого часу в певні періоди. Крім того, суд не врахував, що атестація робочого місця газоелектрозварника на підприємстві як того вимагає закон, у встановленому порядку не проводилася, що унеможливлює віднесення робочого місця позивача до шкідливого виробництва, передбаченого Списком №2, затвердженим постановою КМУ № 162 від 11 березня 1992 року, яке дає право на пільгову пенсію.

В суді апеляційної інстанції представник КП «Васильківська шкіряна фірма» подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області як незаконне.

ОСОБА_2 та його представник в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомлене про час розгляду справи, до суду представника не направило, подало письмову заяву, де підтримало апеляційну скаргу, просило її задоволити і скасувати рішення як незаконне.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду газоелектрозварника. Так позивач із 04 жовтня 1996 року по 24 вересня 2000 року працював на посаді газоелектрозварника в транспортному цеху КП «Васильківська шкіряна фірма», а 25 вересня 2000 року ОСОБА_2 переведено до ремонтно-механічного цеу газоелектрозварником, де він пропрацював до 28 лютого 2002 року після чого звільнився за власним бажанням по переводу до ТОВ «СлаВа».

В період роботи позивача на КП «Васильківська шкіряна фірма» із 04 жовтня 1996 року по 28 лютого 2002 року діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМ України № 162 від 11 березня 1994 року відповідно до якого право на пенсію на пільгових умовах мають газозварники та електрогазозварники. Даний перелік діяв до 16 січня 2003 року.

Також судом встановлено, що у травні 2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до Васильківського об'єднаного управління ПФУ Київської області, яке своїм рішенням від 18 серпня 2016 року № 3908104 відмовило йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, поскільки у виданій КП «Васильківська шкіряна фірма» довідці № 133 від 22 червня 2016 року зазначено, що позивач працював на посаді газоелектрозварника у шкідливих умовах праці менше 80 % робочого часу установленого для працівників даної професії.

Задовольняючи вимоги та зобов'язуючи відповідача видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки невідповідністю наданих відповідачем даних, що впливає на гарантоване позивачу законодавством право на призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому суд виходив з того, що факт зайнятості позивача повний робочий день на шкідливому виробництві, передбаченому Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах знайшов своє підтвердження.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року.

Відповідно до абз.1, 2 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За змістом вказаних норм уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які у свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до п.п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, визначено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМ України № 442 від 01 серпня 1992 року, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України № 41 від 01 вересня 1992 року. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з п.4 Порядку та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку і Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, норми Закону та Порядку визначають, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є сукупність обставин, а саме: наявність професії у відповідному Списку, зайнятість в умовах, передбачених Списком, повний робочий день, а також підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та видачу уточнюючої довідки.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 6-21183а13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Заперечуючи проти позову, КП «Васильківська шкіряна фірма» зазначала, що атестація робочих місць газоелектрозварника транспортного та ремонтно-механічного цехів, на яких працював позивач, на колективному підприємстві не проводилася.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув, доводів відповідача щодо непроведження атестації робочих місць позивача не перевірив та оцінки їм не надав.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд вважав доведеними обставини щодо зайнятості позивача повний робочий день на шкідливому виробництві, при цьому суд взяв до уваги покази свідків, які працювали із позивачем.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновкам, поскільки вони суперечать матеріалам справи і зроблені з порушенням положень цивільного процесуального закону щодо належності і допустимості доказів, встановлених ст.ст.58,59 ЦПК України.

Взявши до уваги покази свідків, суд не звернув уваги, що такі покази суперечать іншим доказам, наявним у справі.

Встановлено, що КП «Васильківська шкіряна фірма» видало дві довідки № 54 від 01 квітня 2016 року та № 133 від 22 червня 2016 року, в яких зазначено, що позивач працював на посаді газоелектрозварника у шкідливих умовах праці менше 80 % робочого часу установленого для працівників даної професії. Решту робочого часу виконував інші роботи.

Вказані у довідках обставини знайшли своє підтвердження при проведенні Васильківським об'єднаним управлінням ПФУ Київської області перевірки достовірності первинних документів, на підставі яких видані ці довідки. За результатами перевірки складено довідку № 107 від 16 червня 2016 року, у якій зазначено про необхідність видачі нової довідки щодо роботи ОСОБА_2, поскільки в особових картках позивача на заробітну плату виявлено відмітки про нарахування заробітної плати за сумісництво, зокрема за жовтень-грудень 1996 року, січень-жовтень, грудень 1997 року, квітень-вересень, листопад, грудень 1998 року, січень-червень, листопад, грудень 1999 року, червень 2000 року. Крім того, за вересень-грудень 2000 року нарахування заробітної плати відсутні відповдіно до каказу по підприємству № 55 від 31 липня 2000 року «Про зупинку роботи підприємства у зв'язку із аварією». Крім того, встановлено, що за певні періоди на підставі наказів «Про зменшення тривалості робочого часу» відпрацьовано позивачем менше робочих днів за встановленузаконом місячну норму тривалості робочого часу. Крім того, посада позивач зазначена у трудовій не відповдає вказаній у довідці.

Отже на підставі перевірки наявних у відповідача первинних документів встановлено, що позивач протягом певних періодів роботи на підприємстві здійснював роботи за сумісництвом, а також працював неповний робочий день у зв'язку із зменшенням тривалості робочого часу, а тому відсутні підстави для зарахування цих періодів роботи до пільгового стажу.

Взявши до уваги покази свідків суд не врахував, що вони є неналежними доказами.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення, поскільки відсутні передбачені законом підстави для зобов'язання відповідача видати уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу, що дає право на пільгову пенсію позивачу за період роботи з 4 жовтня 1996 року по 28 лютого 2002 року.

При цьому колегія суддів виходить з того, щоатестація робочого місця позивача для визначення несприятливих умов праці не проводилася, що є обов'язковим у відповідності із Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМ України № 442 від 1 серпня 1992 року.

Крім того, відсутні докази, що позивач працював повний робочий день, що вимагає п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також п.3 Порядку застосування Списків № № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що він був зайнятий повний робочий день, що стверджується показами свідків безпідставні.

Як вище вказувалося, такі доводи спростовується довідкою № 107 від 16 червня 2016 року Васильківського об'єднаного управління ПФУ Київської області щодо перевірки достовірності первинних документів і матеріалами пенсійної справи, де містяться матеріали перевірки первинних документів по роботі позивача.

Вказані докази позивачем не спростовані належними і допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» задоволити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма», третя особа Васильківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язанні вчинити дії.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Колективного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» судовий збір в розмірі 704 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: