Рішення № 65266676, 07.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2145/17

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житлово комунальний сервіс «Хмельницький» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,

встановила:

02 липня 2016 року позивач - Комунальне підприємство «Житлово комунальний сервіс «Хмельницький» (далі - КП «ЖКС «Хмельницький») звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 7484,60 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що будинок, в якому мешкають відповідачі, належить до житлового фонду місцевих рад та перебуває на балансі КП «ЖКС «Хмельницький». Згідно виписки з особового рахунку НОМЕР_1 станом на 01 травня 2016 року заборгованість відповідачів складає 7484,60 грн., а саме: електропостачання у розмірі 7438,60 грн. та вивезення твердих побутових відходів у розмірі 46,0 грн. Невиконання боржниками зобов'язань по своєчасному внесенню платежів за користування житлом та комунальними послугами спричиняє істотну шкоду інтересам держави.

В подальшому позивачем були уточнені позовні вимоги, в яких він просив стягнути з відповідачів суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 7314,04 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,0 грн., у зв'язку з тим, що відповідачі повністю оплатили заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів та частково здійснили оплату за послуги з електропостачання.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, надали до суду заперечення, в яких просили в позові КП «ЖКС «Хмельницький» відмовити, зазначивши, що вони своєчасно і в повному розмірі оплачують всі необхідні комунальні платежі, які нараховуються в пропорційному співвідношенні займаної загальної житлової площі в будівлі, кількості членів сім'ї за утримання будинку та прибудинкової території, теплопостачання, електричну енергію.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року позовні вимоги КП «ЖКС «Хмельницький» були задоволені частково та було стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь КП «ЖКС «Хмельницький» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 6151,13 грн. та судові витрати в розмірі 1378,0 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставлять питання про скасування даного судового рішення, та ухвалення рішення про закриття провадження у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2014 року за заявою КП «ЖКС «Хмельницький» Малиновським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за користування житловим приміщенням та комунальними послугами у розмірі 4551,02 грн.

Однак, 18 листопада 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси вищевказаний судовий наказ від 24 вересня 2014 року був скасований, та роз'яснено КП «ЖКС Хмельницький» право на звернення з тією самою вимогою до суду в порядку позовного провадження, що і мусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Ті обставини, що відповідачі є споживачами послуг КП «ЖКС «Хмельницький» щодо поставлення електричної енергії в АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та займають 1 кімнату, загальною площею 23,92 кв. м., житловою площею 11,50 кв.м, згідно особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ОСОБА_3, підтверджуються матеріалами справи та визнані сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

Спірним в даному випадку є питання стосовно того, чи мається заборгованість відповідачів перед позивачем по сплаті за спожиту електроенергію, та якщо мається, то в якому розмірі.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі сплачують за спожиту електроенергію лише за показами лічильника, який встановлений в їх кімнаті, однак користуються також електроенергією в місцях загального користування, за що оплату не здійснюють.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача витрати останнього на поставлення їм електроенергії в межах строку позовної давності, у сумі 6151,13 грн.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, кімната відповідачів знаходиться в гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який був переданий на баланс КП «ЖКС «Хмельницький» згідно розпорядження Одеського міського голови № 97-01р від 28 січня 2003 року.

Через відсутність у вказаному гуртожитку загального розрахункового приладу електрообліку, ВАТ «ЕК Одесаобленерго» виставляло рахунки по розрахунковому користуванню, а тарифи нараховувалися мешканцям по середньому споживанню.

27 серпня 2007 року між КП «ЖКС Хмельницький» та ВАТ «ЕК Одесаобленерго», був укладений договір про постачання електричної енергії № 9591 Ц.

У квітні 2010 року КП «ЖКС «Хмельницький» був встановлений прилад загального електрообліку (лічильник) в гуртожитку по АДРЕСА_1.

З цих підстав, з травня 2010 року нарахування за використану електроенергію мешканцям вказаного гуртожитку почали проводити згідно графіку зняття показів засобів обліку електричної енергії, який є невід'ємним додатком до вищевказаного договору № 9591 Ц від 27 серпня 2007 року.

На підставі знятих показів засобів обліку електричної енергії КП «ЖКС «Хмельницький» як споживач зобов'язаний кожного місяця оформляти акт про використану електричну енергію у двох примірниках, один з яких направити в ПАТ «ЕК Одесаобленерго» для подальшого виставлення рахунку за спожиту електричну енергію постачальником.

У цих рахунках зазначається наступна інформація: номер лічильника, його попередні та останні показання, різниця між попередніми та останніми показаннями з врахуванням розрахункового коефіцієнту, загальна кількість спожитих кВт, тариф та сума, яка підлягає оплаті.

Разом з тим, відповідачі в 2010 році самостійно встановили індивідуальний засіб обліку електричної енергії в своїй кімнаті, самостійно проводять нарахування плати за спожиту електричну енергію з врахуванням наданих ними показів і самостійно проводять оплату за спожиту електроенергію в кімнаті.

Зазначені показання та суми виплат враховуються КП «ЖКС «Хмельницький», але за умови своєчасного повідомлення бухгалтерії КП «ЖКС «Хмельницький» про показання лічильника і суми виплат.

Однак, як було встановлено в суді першої та апеляційної інстанції, і не заперечувалось сторонами у справі, відповідачі не завжди надавали показання засобів обліку електричної енергії до бухгалтерії КП «ЖКС «Хмельницький», у зв'язку з чим їм проводились нарахування на підставі показів загального будинкового засобу обліку електричної енергії у відповідності до умов договору, складеного між КП «ЖКС Хмельницький» та ВАТ «ЕК Одесаобленерго», а також тарифів, затверджених у встановленому законодавством порядку.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відповідачі окрім однієї кімнати в АДРЕСА_1, яке є гуртожитком, користуються також електроенергією в приміщеннях загального користування, а саме в коридорі та кухні гуртожитку, однак за спожиту електроенергію в цих приміщеннях витрати не сплачують, що є недопустимим.

Доводи апелянтів ОСОБА_3 про те, що вони не користуються електроенергією в місцях загального користування гуртожитку, є необгрунтованими і не підтверджені доказами, які маються в матеріалах справи, оскільки із показань самих апелянтів слідує, що вони користуються як коридором гуртожитку, в якому є освітлення, так і кухнею загального користування, в якій також є освітлення та розетки для електричних приборів.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до п. 48 Правил користування електроенергією для населення споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію. За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу.

З цих підстав, доводи апелянтів ОСОБА_3 про те, що суд не послався на норми матеріального права, відповідно до яких позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, є безпідставними і спростовуються текстом оскаржуваного рішення суду.

З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача витрат за надані послуги з електропостачання, в межах строку позовної давності, про застосування якої було завлено відповідачами до ухвалення судового рішення (а.с.150).

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ухвалюючи судове рішення про необхідність здійснення нарахування заборгованості по сплаті за електричну енергію, починаючи з 18 листопада 2011 року, суд виходив із дати скасування судового наказу.

Колегія суддів вважає, що строк давності переривався не за три роки з моменту видачі судового наказу, а за три роки з моменту звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, у зв'язку з чим нарахування слід здійснювати з 01.10.2011 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне, виключити із заборгованості відповідачів перед позивачем суму сплачених відповідачами коштів за користування електричною енергію, згідно показників лічильника, який встановлений у них в кімнаті.

Зазначені суми складають 1692,51 грн., що визнано сторонами та підтверджується розрахунком КП «ЖКС «Хмельницький» та копіями платіжних документів, наданих суду апелянтами ОСОБА_3 (а.с.205-220, 221-222).

Що стосується доводів апелянтів про те, що позивач незаконно нарахував їм заборгованість по електроенергії, то вони є необгрунтованими і безпідставними. Крім того, апелянти ОСОБА_3 не надали суду свого розрахунку стосовно проведених ними виплат за користування еклектичною енергією.

Так, в суді першої інстанції вони лише заявляли, що такої заборгованості не існує, не вказавши суму своїх виплат.

В суді апеляційної інстанції вони спочатку надали свій розрахунок і зазначили, що за вказаний період часу ними сплачено 858,44 грн. і різниця склала 41,61 грн. (а.с.174-175).

В подальшому вони надали суду апеляційної інстанції інші дані і зазначили, що ними за користування електричною енергією було сплачено 921 грн. (а.с.204).

В свою чергу, ПАТ «ЕК Одесаобленерго» надало суду свій розрахунок, згідно якого відповідачі ОСОБА_3 сплатили за користування електричною енергією за вказаний період часу 1692,51 грн. (а.с.221-222).

Зазначені обставини справи свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_3 не можуть визначитись із сумою, яку вони сплатили за користування електричною енергією, і яку мають сплатити, вказуючи лише на те, що заборгованості не існує, що не відповідає дійсності.

Виходячи з вкладеного, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 01.10.2011 року по 01.09.2016 року з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати за спожиту електричну енергію в сумі 5743,97 грн., у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні в цій частині.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Що стосується доводів апелянтів про те, що позивачем не було виконано ухвалу суду першої інстанції від 28.09.2016 року (а.с.83-84) щодо здійснення перерахунку заборгованості відповідачів на підставі перевірки лічильника, який встановлений в них в кімнаті, сплати за спожиту електроенергію і надати суду відповідний розрахунок, то ці доводи є слушними, оскільки позивачем даної ухвали суду у повному обсязі не виконано. Позивач обмежився лише складанням Акту показань контрольного приладу обліку електричної енергії в кімнаті, в якій мешкають відповідачі, від 17.10.2016 року (а.с. 88).

Однак, дані обставини не можуть бути підставою для скасування ухваленого судового рішення, оскільки на вимогу суду апеляційної інстанції позивач надав суду розрахунок заборгованості відповідачів за спожиту електроенергію, з урахуванням виплат, які були здійснені відповідачами (а.с. 221-222).

Зазначений розрахунок не спростований матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги частково надали суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, проте доводи апеляційної скарги його частково спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити, в частині стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту електричну енергію, зменшивши суму стягнення із 6151,13 грн. до 5743,97 грн.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2016 року змінити, в частині стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим в абзаці другому резолютивної частини рішення цифри та слова: «6151,13 грн. (шість тисяч сто п'ятдесят одна грн. 13 копійок» замінити цифрами та словами: «5743,97 грн. (п'ять тисяч сімсот сорок три гривні 97 копійок)".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко