Ухвала суду № 65266563, 09.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1255/16-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/1575/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 48 09.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів Верланова С.М., Савченка С.І.,

за участі секретаря Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюб, -

встановила:

У жовтні 2016 ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

Він з відповідачкою перебуває у шлюбі з 07 листопада 2015 року, від шлюбу дітей не мають.

Сімейні відносини не склались через несумісність характерів та різні погляди на життя. Тривалий час шлюбних стосунків не підтримують, проживають окремо. Він створив сім'ю з іншою жінкою, тому просив шлюб розірвати.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2016 року позов задоволено.

Розірвано шлюб, зареєстрований 07 листопада 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бережанського районного управління юстиції у Тернопільській області між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за актовим записом № 182.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що судом не враховано її бажання зберегти сім'ю та не надано строку для примирення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам рішення суду відповідає наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 07 листопада 2015 року.

Між подружжям фактично не існує сімейних відносин, оскільки з січня 2016 року сторони шлюбних стосунків не підтримують, проживають окремо, мір до примирення не приймають.

Сімейні відносини між подружжям припинились через різні погляди на життя. Рішення позивача про небажання збереження шлюбу є категоричним, викликано обґрунтованими причинами. Розлад в сім'ї не носить тимчасового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, який створив іншу сім'ю. Вказана обставина має істотне значення і не зможе створити нормальних умов для спільного сумісного життя подружжя, а отже шлюб необхідно розірвати.

Такий висновок суду є правильним і таким, що відповідає вказаним вимогам закону та обставинам справи.

Згідно із вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем в порядку ст. 60 ЦПК України не доведено, що розірвання шлюбу суперечить інтересам позивача.

Разом з тим, колегія суддів враховує той факт, що позивач фактично створив іншу сім'ю.

Посилання відповідача, що суд повно та всебічно не з'ясував фактичні взаємини подружжя та не врахував її бажання зберегти сім'ю, не задовольнивши її клопотання про надання строку для примирення, не заслуговують на увагу.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що суд першої інстанції з метою визначення необхідності і доцільності надання сторонами строку для примирення, суд своєю ухвалою визнав обов»язковою явку відповідачки ОСОБА_2 для надання особистих пояснень ( а.с.24), однак остання не з»явилась у судові засідання ні до суд першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що відповідачка не навела будь-яких пояснень необхідності збереження сім»ї, разом з тим позивач категорично заперечував проти примирення та наполягав на розірванні шлюбу, вважаючи, що збереження шлюбу суперечитиме його інтересам, апеляційний суд вважає, що висновки суду про неможливість збереження цієї сім»ї ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Згідно з ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушуванню до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.4 ст.56 СК України примушення до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв»язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

З урахуванням наведеного, суд зробив правильний висновок про розірвання шлюбу, з таким висновком погоджується і судова колегія.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської областівід 30 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: