Ухвала суду № 65266540, 13.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2698/17

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Цюри Т.В.

- Сидоренко І.П.

при секретарі - Лопотан В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою представника Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року,-

встановила:

Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з неї матеріальну шкоду в сумі 6 108,08 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачка у період з 06.07.2012 по 05.04.2013 року працювала на посаді начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» (далі-Філія). У період з 27.01.2014 по 14.02.2014 року у відповідності до питань програми, узгодженої слідчим слідчого відділу Білгород-Дністровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2013 року по справі № 495/9347/13-к у рамках кримінального провадження № 12013171020000011 від 04.09.2013 року за ч. 2 ст.1 91 Кримінального кодексу України Білгород-Дністровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Одеській області було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року.

В ході ревізії було встановлено порушення вимог чинного законодавства України, чим Філії було завдано матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 18 324,24 грн. Відповідальними особами відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства за фінансово-господарські операції є начальник Філії ОСОБА_3; директор бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» Філії ОСОБА_5; завідуючий господарством бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6

За результатами проведеної ревізії було складено Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Філії від 21.02.2014 року № 840-16/004, на підставі якого було видано обов'язкову для виконання Вимогу про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни.

На виконання вимоги Філією зобов'язано стягнути з відповідальних осіб за фінансово-господарські операції відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства, а саме з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суму 18 324,24 грн. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заподіяну позивачу матеріальну шкоду в розмірі 6 108,08 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, раніше у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що жодними діями чи бездіяльністю під час виконання своїх службових обов'язків майнової шкоди позивачу не завдавала. Відсутня посадова інструкція чи інший документ, який містив би перелік її посадових обов'язків, внаслідок порушення яких могла бути завдана шкода підприємству, договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладався, в рамках кримінального провадження її вина доведена не була. Акт позапланової ревізії базується на домислах, не вказано, які саме обов'язки нею порушено, чим ці обов'язки передбачені, в чому полягає її вина. Позивачем не надано відповідних доказів. Просила у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року у задоволенні позову Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.06.2012 по 05.04.2013 року ОСОБА_3 працювала на посаді начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Армійська,10-а (а.с.197,198).

У період з 27.01.2014 року по 14.02.2014 року у відповідності до питань програми, узгодженої слідчим слідчого відділу Білгород-Дністровського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2013 року по справі № 495/9347/13-к у рамках кримінального провадження № 12013171020000011 від 04.09.2013 року за ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України провідним державним фінансовим інспектором Білгород-Дністровської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції Одеській області було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Філії за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року.

В ході проведення зазначеної ревізії було встановлено, що в порушення п. 2,3 ст.8 п. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні п. 2.13, п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.05.1995 року № 88, п. 2.6, п. 3.3, п. 3.11, п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, Філією в період з липня 2012 року по травень 2013 року до бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» передавались прибуткові касові ордери, згідно яких від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 приймалась готівка за спожиті ним комунальні послуги та енергоносії та видавались квитанції до прибуткових касових ордерів, засвідчені відбитком печатки Філії, без оприбуткування готівки до каси, чим Філії було завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 18 324,24 грн.

За результатами проведеної ревізії було складено Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Філії від 21.02.2014 року № 840-16/004 (а.с.183-192).

Згідно вищевказаного акту відповідальними особами відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства за фінансово-господарські операції є:

- начальник Філії «Одеське управління військової торгівлі Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_3 з 07.06.2012 по 05.04.2013 року, яка мала контролювати надходження коштів згідно укладених договорів з ФОП «ОСОБА_7.» про відшкодування за спожиту воду та електроенергію на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- директор бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_5 з 13.06.2012 року по теперішній час, який надав розпорядження завгоспу ОСОБА_6 контролювати показання лічильників і згідно знятих показань отримувати з підприємця ОСОБА_7 кошти за спожиту воду та електроенергію та вносити їх до каси філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс»;

- завідуючий господарством бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6 з 26.04.2012 по 25.11.2013 року, який згідно показань лічильників виписував прибуткові касові ордери та отримував з підприємця ОСОБА_7 кошти у відшкодування за спожиту воду та електроенергію. (а.с.191)

На виконання зазначеного акту Білгород-Дністровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Одеській області Державною фінансовою інспекцію в Одеській області видано обов'язкову для виконання Вимогу про усунення виявлених ревізією порушень фінансової дисципліни від 26.02.2014 року № 840- 16/610 (далі-Вимога) (а.с.193-195).

Відповідно до п. 2 Вимоги Філію зобов'язано стягнути з відповідальних осіб за фінансово-господарські операції відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства суму 18 324,24 грн., в тому числі з колишнього начальника філії «Одеське управління військової торгівлі «Концерну Військторгсервіс» ОСОБА_3, на яку покладений контроль за надходженням коштів згідно укладених договорів з ФОП «ОСОБА_7.» про відшкодування за спожиту воду та електроенергію на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1»; директора бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_5, який надав розпорядження завгоспу ОСОБА_6 контролювати показання лічильників і згідно знятих показань отримувати з підприємця ОСОБА_7 кошти за спожиту воду та електроенергію та вносити їх до каси філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс»; колишнього завідуючого господарством бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_6, який згідно показань лічильників виписував прибуткові касові ордери та отримував з підприємця ОСОБА_7 кошти у відшкодування за спожиту воду та електроенергію.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року у справі № 815/3705/14 за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області до Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» про зобов'язання вчинити певні дії зобов'язано Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» вчинити дії, що визначені у п. 2 вимоги від 26.02.2014 року № 840-16/610, тобто стягнути з відповідальних осіб грошові кошти у сумі 18 324,24 грн. (а.с.178-182).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільнюється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника; ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 133 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Статтею 134 Кодексу законів про працю України передбачений перелік випадків покладення повної матеріальної відповідальності на працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації.

Частиною 5 ст. 135-3 Кодексу законів про працю України передбачено, що розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Згідно ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Відповідно до п.п. 2,3,16,20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. № 14 судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди, якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати, зокрема у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством.

Суд у кожному випадку зобов'язаний з'ясовувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди, в чому полягала його вина, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду, чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності.

Судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноважений ним органом встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено поясненнями позивача, що посадова інструкція начальника Філії відсутня, договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачем не укладався. (а.с.169)

Згідно п. 6.1 Положення про філію «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», затвердженого 26.04.2007 року управління поточною діяльністю Філії здійснює начальник Філії, який діє на підставі цього Положення і в межах наданої довіреності. (а.с.22-27)

Відповідно до п. 5.12 вищевказаного Положення начальник Філії несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України за правильність і достовірність бухгалтерського обліку та звітності.

Пунктом 8 Акту позапланової ревізії від 21.02.2014 року № 840-16/004 встановлено відповідальних осіб відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства за фінансово-господарські операції, зокрема, начальника Філії ОСОБА_3 у період перебування на посаді з 07.06.2012 року по 05.04.2015 року, яка мала б контролювати надходження коштів згідно укладених з ФОП «ОСОБА_7.» договорів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Постановою від 05.04.2014 року кримінальне провадження № 4201317102000011 від 04.09.2013 року за ознаками ч. 2 ст. 191 КК України, в рамках якого проводилася позапланова ревізія, закрито у зв'язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.

Суду не надано доказів покладення на відповідача обов'язку по контролю за надходженням коштів до каси Філії, відсутні докази того, що шкода виникла саме внаслідок невиконання відповідачем вищевказаних трудових обов'язків, зокрема, щодо контролю за надходженням коштів або неправильної постановки бухгалтерського обліку чи його недостовірності, а також докази протиправності та вини в діях останнього.

Крім того, згідно акту перевірки прибуткові касові ордери, згідно яких від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 приймалась готівка за спожиті ним комунальні послуги та енергоносії та видавались квитанції до прибуткових касових ордерів, засвідчені відбитком печатки Філії, без оприбуткування готівки до каси, передавались Філією до бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» в період з липня 2012 року по травень 2013 року. Враховуючи, що відповідача звільнено з посади з 05.04.2013 року, зазначений в акті період перевищує термін перебування відповідача на посаді начальника Філії.

Оскільки позивачем не надано суду переконливих доказів наявності у відповідача трудових обов'язків, невиконання або неналежне виконання яких відповідачем завдало шкоди позивачу, протиправності та вини в діях відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на працівника матеріальної відповідальності, а також не обґрунтований розмір шкоди, який позивач просив стягнути з відповідача, в сумі 6 108,08 грн. то суд першої інстанції правильно вважав, що законних підстав для задоволення позовних вимог не має.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги Положення про філію «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс», затверджене 28.01.2015 року, на яке посилався позивач де пунктом 5.3 визначений перелік посадових обов'язків начальника Філії, а п. 5.4 передбачена персональна відповідальність керівника Філії в межах своїх повноважень за майно та грошові кошти, закріплені за Філією, оскільки вказане Положення затверджене після звільнення відповідача з посади начальника Філії. (а.с.171-179)

Що стосується інших посилань позивача в суді першої інстанції та доводів зазначених в апеляційній скарзі, то вони спростовуються матеріалами справи та викладеним вище.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: Т.В. Цюра

І.П. Сидоренко