Рішення № 65266459, 07.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1387/17

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_3 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

встановила:

25 квітня 2016 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (далі - ПАТ «ЕК Одесаобленерго») звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що скаргою від 01.04.2016 року на ім'я Президента України ОСОБА_4, Одеської обласної адміністрації ОСОБА_15, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), ПАТ «ЕК Одесаобленерго» ОСОБА_5 відповідачкою ОСОБА_3 було розповсюджено недостовірну інформацію, а саме:

-«…порушення російською компанією ліцензійних умов та правил»;

-«… російської компанії ПАТ «Одесаобленерго»…»

-«ПАТ «Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом ігнорує приписи українських контролюючих органів НКРЕКП та Міненерго, намагаються використати суд у своїх корупційних інтересах».

Посилаючись на те, що вказана інформація порушує ділову репутацію позивача, останній просив його вимоги задовольнити та визнати вищезазначену інформацію недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПАТ «ЕК Одесаобленерго».

Також позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 спростувати вказану недостовірну інформацію стосовно ПАТ «ЕК Одесаобленерго», шляхом направлення відповідного листа вищезазначеним посадовим особам і органам.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у сумі 1 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги ПАТ «ЕК Одесаобленерго» обґрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії ПАТ «ЕК Одесаобленерго», яку товариство поставляє у належний позивачу житловий будинок.

08.12.2014 року, під час здійснення перевірки дотримання споживачем правил користування електричною енергією, у належному відповідачці житловому будинку, працівниками ПАТ «ЕК Одесаобленерго» було виявлено порушення, а саме - самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку. Електрична енергія споживається, однак приладом обліку не враховується. Про виявлене порушення було складено Акт № 031965 від 08.12.2014р.

Позивач стверджував, що неправомірні дії ОСОБА_3 спричинили ПАТ «ЕК Одесаобленерго» збитки на суму - 48 738, 57 грн., що складає вартість спожитої відповідачем, але недорахованої електричної енергії. Розрахунок позивач здійснив відповідно до Методики обчислення розміру відшкодування збитків, затвердженої постановою НКРЕУ № 562 від 04.05.2006 р. з подальшими змінами.

В свою чергу, відповідач стверджувала, що працівники ПАТ «ЕК Одесаобленерго» порушили процедуру складання акту, оскільки ОСОБА_3 не була присутня при перевірці, складанні акту, копія акту їй не вручалась, представники відповідача не виявили місця відключення будинку відповідача, хоча перевірку з цього питання проводили неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.03.2016 року у задоволенні позову ПАТ «ЕК Одесаобленерго» було відмовлено (а.с.7-11,12-14).

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, саме вищевказані судові рішення стали підставою для звернення ОСОБА_3 з вищевказаною скаргою до посадових осіб держави та контролюючих органів.

Проте, відповідач ОСОБА_6 у скарзі розповсюдила недостовірну інформацію, яка направлена на дискредитацію ПАТ «ЕК Одесаобленерго» та порушує його ділову репутацію, що і змусили останнього звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, згідно яких зазначену у скарзі інформацію вона брала із авторитетних ЗМІ та Інтернет-видань (а.с.56-58, 81).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2016 рокуу задоволенні позовних вимог ПАТ «ЕК Одесаобленерго» до ОСОБА_3 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «ЕК Одесаобленерго» ставить питання про скасування даного судового рішення із ухваленням нового - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що інформація про те, що «…порушення російською компанією ліцензійних умов і правил» є достовірною інформацією, а тому спростуванню не підлягає. При цьому суд послався на те, що згідно відповідей НКРЕКП від 22.05.2015 року, 01.12.2015 року та 23.02.2015 року, при складанні Акту від 08.12.2014 року про порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 р. (далі - ПКЕЕН) відносно ОСОБА_3, ПАТ «ЕК Одесаобленерго» були порушені ПКЕЕН та Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 р. (далі - Методика).

Також суд в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що позивач не заперечував в судовому засіданні інформацію, яка взята в засобах масової інформації, стосовно позивача про наявність російської частки у статутному капіталі позивача, 10% якої належить компанії VS Energу, та яку контролюють російські підприємці.

Щодо інформації стосовно того, що «ПАТ «Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом ігнорує приписи українських контролюючих органів НКРЕКП та Міненерго, намагається використати суд у своїх корупційних інтересах», то суд в оскаржуваному рішенні вказав, що ці вислови є оціночним судженням відповідача, а характер висловлювань з цього приводу не містить образливої оцінки, яка б завдала шкоди позивачу.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не ставились під сумнів вищезазначені судові рішення, якими були встановлені порушення ПАТ «ЕК Одесаобленерго» ПКЕЕН та Методики при складанні Акту про порушення ПКЕЕН від 08.12.2014 року відносно ОСОБА_3

Тобто, позивач не вказував на недостовірність розповсюдженої відповідачкою інформації в частині «порушення ліцензійних умов та правил».

Разом з тим, суд безпідставно встановив достовірною інформацію про порушення ліцензійних умов та правил позивачем, про що останній питання не ставив, при цьому посилаючись на порушення позивачем ПКЕЕН та Методики, що не є тотожним.

Позивачем ставились питання щодо визнання недостовірною інформацію, яка викладена відповідачем і вказаній скарзі, а не щодо порушення ПАТ «ЕК Одесаобленерго» прав споживачів.

Зі змісту заявлених ПАТ «ЕК Одесаобленерго» позивних вимог вбачається, що позивач вважає недостовірною та просить спростувати наступну інформацію, яка була розповсюджена відповідачкою в своїй скарзі:

1)«…порушення російською компанією ліцензійних умов та правил»;

2)«…російської компанії ПАТ «Одесаобленерго»…»;

3)«ПАТ «Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом ігнорує приписи українських контролюючих органів НКРЕКП та Міненерго, намагається використати суд у своїх корупційних інтересах».

Таким чином, зі змісту перших двох пунктів позовних вимог ПАТ «ЕК Одесаобленерго» слідує, що позивач вважає вказану інформацію недостовірною саме в частині того, що позивач нібито є російською компанією. Тобто ПАТ «ЕК Одесаобленерго» звернулось до суду з вимогами про визнання недостовірною та такою, що порушує його ділову репутацію, інформацію про те, що ПАТ «Одесаобленерго» є російською компанією.

Судом також не було враховано, що вищезазначена інформація повністю спростовується матеріалами справи.

Так, згідно із п.п. а) п. 14.1.213. Податкового кодексу України, резиденти - це: юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

ПАТ «ЕК Одесаобленерго» є юридичною особою, яка утворена та зареєстрована відповідно до законодавства України. Інформація щодо позивача внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, крім того, є ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та здійснює свою господарську діяльність на території України.

Зазначені обставини підтверджуються Ліцензіями серії АЕ № 194763 від 16.05.2013 р. та серії АЕ № 194764 від 16.05.2013 р.(а.с.42,43).

З огляду на викладене, ПАТ «ЕК Одесаобленерго» має статус резидента України, а тому є українською компанією.

Окрім вищевказаних ПКЕЕН та Методики, ПАТ «ЕК Одесаобленерго» як ліцензіат з постачання електричної енергії, керується також Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ № 15/1 від 13.06.1996 р. (далі - Умови та Правила).

Кожний із наведених актів є окремим нормативно-правовим документом і порушення приписів одного не може свідчити про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що встановлені судовими рішеннями порушення Правил та Методики при складанні Акту від 08.12.2014 року свідчать про порушення позивачем ліцензійних Умов та Правил, є необґрунтованими, оскільки вказані документи є окремими нормативно-правовими актами.

Крім того, встановивши, що інформація про порушення позивачем Умов та Правил є достовірною, суд не встановив які саме норми Умов та Правил були порушені позивачем відносно відповідача ОСОБА_3

Доводи апелянта з приводу того, що ними не порушувались Умови та Правила при складанні Акту від 08.12.2014 року відносно ОСОБА_3, матеріалами справи не спростовані.

Таким чином, в порушення вимог, передбачених ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції не надав оцінку вищевказаним доказам та доводам позивача і фактично не розглянув вимоги ПАТ «ЕК Одесаобленерго» стосовно спростування недостовірної інформації відносно того, що ПАТ «ЕК Одесаобленерго» є російською компанією, а фактично розглянув інші вимоги, які до суду позивачем не заявлялись.

Що стосується інформації відповідачки, яка викладена в її скарзі стосовно того, що «позивач є російською компанією з 75% російським капіталом», то суд в оскаржуваному рішенні виходив із того, що відповідачка цю інформацію взяла з Інтернет-видань, які є активними і позивачем не оскаржувались. Судом також було встановлено, що розповсюджуючи вказану інформацію відповідачка вважала її загальновідомою, оскільки вона знаходилась у загальному доступі на Інтернет-сайтах.

Однак, зазначені висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та свідчать про неправильну оцінку судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до п/п 19 п. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», статутний капітал - капітал товариства, що утворюється із суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Тобто інформація про те, що ПАТ «ЕК Одесаобленерго» є компанією з 75% російським капіталом, може бути достовірною лише за умови, якщо 75% акцій ПАТ «ЕК Одесаобленерго» належатиме російським компаніям або громадянам Російської Федерації.

Однак, вказане спростовується наступним.

Згідно інформації депозитарію про акціонерів, які володіють 10% та більше відсотками статутного капіталу емітента - ПАТ «ЕК Одесаобленерго» (а.с.25), вбачається, що:

25,0000 відсотків статутного капталу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» належить Державі України в особі Фонду державного майна України;

32,5183 відсотків статутного капталу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна»;

17,9832 відсотків статутного капталу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» належить VS Energy International N.V (Нідерланди).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що 75,51 відсотків статутного капіталу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» не належить російським компаніям чи громадянам Російської Федерації, то інформація про те, що «ПАТ «ЕК Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом…» є недостовірною та підлягає спростуванню.

Більше того, доводи апелянта - ПАТ «ЕК Одесаобленерго» про те, що серед кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) ПАТ «ЕК Одесаобленерго» відсутні громадяни Російської Федерації, матеріалами справи не спростовані та підтверджуються наступним.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) ПАТ «ЕК Одесаобленерго» є:

1)ОСОБА_10 (Латвія);

2)ОСОБА_11 (Латвія);

3)ОСОБА_16 (Латвія);

4)ОСОБА_12 (Німеччина);

5)ОСОБА_13 (Німеччина).

Таким чином, оскільки серед кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) ПАТ «ЕК Одесаобленерго» відсутні громадяни Російської Федерації, то розповсюджена відповідачкою інформація про те, що ПАТ «ЕК Одесаобленерго» є компанією з 75% російським капіталом, є недостовірною і такою, що підлягає спростуванню.

Що стосується заперечень відповідачки ОСОБА_3 про те, що висловлена нею інформація була взята із авторитетних ЗМІ та Інтернет-видань, які раніше розповсюдили цю інформацію, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, розповсюджуючи будь-яку інформацію, відповідачка мала пересвідчитись в її достовірності або зробити посилання на первинне джерело отримання такої інформації, проте ОСОБА_3 зазначених дій не здійснила і у скарзі від 01.04.2016 р. розповсюдила інформацію від власного імені, не посилаючись на жодні ЗМІ або Інтернет-видання.

З огляду на викладене, той факт, що така інформації раніше була розповсюджена іншими особами, в тому числі в Інтернеті, не є підставою для звільнення відповідачки від відповідальності за розповсюдження недостовірної інформації.

Що стосується висловлювань відповідачки про те, що «ПАТ «Одесаобленерго» ігнорує приписи НКРЕКП та Міненерго, а також намагається використати суд у своїх корупційних інтересах», то як було зазначено вище, суд в оскаржуваному судовому рішенні вказав, що вони є оціночними судженнями, а характер висловлювань з цього приводу не містить образливої оцінки, яка б завдавала шкоду позивачу.

Однак, колегія суддів також не погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, у скарзі відповідач ОСОБА_3 фактично звинувачує ПАТ «ЕК Одесаобленерго» у вчиненні кримінального правопорушення, не роблячи при цьому жодних посилань на конкретне кримінальне провадження, запис щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проте, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Тобто, оскільки в Україні діє презумпція невинуватості і лише обвинувальним вироком суду може бути встановлена вина особи у вчиненні злочину, то слід дійти висновку про те, що інформація, викладена у скарзі ОСОБА_3, є недостовірною, порочить ділову репутацію ПАТ «ЕК Одесаобленерго» та характеризує діяльність позивача у негативному соціальному світлі. При цьому відповідач не надала суду доказів достовірності вказаної у скарзі інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійшовши висновку про те, що вислови відповідачки є оціночними судженнями, суд першої інстанції порушив приписи п. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», згідно яких, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд України у п. 15 постанови Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно яких недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Із контексту поширюваної ОСОБА_3 інформації вбачається, що мова йде про те, що позивач є не українською, а російською компанією, а також про ігнорування позивачем законодавства та здійснення замаху на корупційний злочин, а отже поширювані відомості є відомостями про факти та обставини, які, як стверджує ОСОБА_3, мали місце в дійсності.

Таким чином, викладені в скарзі ОСОБА_3 від 01.04.2016 р. відомості не є припущеннями, не є вираженням суб'єктивного ставлення ОСОБА_3 до ПАТ «ЕК Одесаобленерго», а носять винятково стверджувальний характер, можуть бути перевірені судом на предмет їх відповідності та дійсності, у зв'язку з чим не є за своєю природою оціночними судженнями та підпадають під поняття «недостовірна інформація».

Розповсюджуючи будь-яку інформацію, особа має пересвідчитись в її достовірності або зробити посилання на первинне джерело отримання інформації, проте ОСОБА_3 цього зроблено не було, оскільки у її скарзі від 01.04.2016 р. взагалі відсутні будь-які докази достовірності розповсюдженої нею інформації.

З огляду на викладене, інформація, про недостовірність якої ПАТ «ЕК Одесаобленерго» вказує у своєму позові, є нічим іншим, як поширенням неправдивих відомостей, що містять явно наклепницький і образливий характер.

У відповідності до абз. 2 п. 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 94, 277 ЦК України, кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що у ПАТ «ЕК Одесаобленерго» виникло право на захист ділової репутації, оскільки про нього відповідачем були повідомлені іншим особам відомості, які не відповідають дійсності, та що порочать його ділову репутацію, у зв'язку з чим така інформація підлягає спростуванню у спосіб, у який вона була поширена.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що поширення відповідачем ОСОБА_3 недостовірної інформації відносно позивача завдало останньому моральної шкоди, яка полягає у приниженні його ділової репутації. Поширення подібної принизливої інформації відносно позивача створює негативну суспільну оцінку відносно нього в очах Президента України та контролюючих органів, а саме - Одеської обласної державної адміністрації та НКРЕКП, що негативно впливає на стосунки позивача із вказаними органами державної влади та створює негативну ділову репутацію ПАТ «ЕК Одесаобленерго».

Проте, судом першої інстанції зазначених обставин не було враховано, фактично не було надано належної оцінки позовним вимогам в цій частині та виходячи зі змісту оскаржуваного судового рішення, вони фактично не були розглянуті.

Так, судом першої інстанції не було враховано, що право на свободу слова не є абсолютним та потребує розумних необхідних рамок його реалізації у демократичному суспільстві.

Наразі має місце конфлікт прав - між правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань та правом на повагу до честі, гідності, ділової репутації.

У відповідності до абз.4 п.1 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року органами правосуддя має забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на спростування недостовірної інформації в судовому порядку, з іншого.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що має місце втрата такого балансу, оскільки внаслідок зловживання проголошеним Конституцією правом на свободу думки та слова, останнє перетворилось на механізм поширення ОСОБА_3 недостовірних відомостей стосовно позивача, які порочать його ділову репутацію і завдають моральної шкоди.

Враховуючи положення ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суди також повинні застосовувати положення вказаної Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді справи «Таммер проти Естонії» Європейський суд з прав людини, надаючи оцінку обґрунтованості втручання в реалізацію суб'єктом права на свободу слова відмітив, що таке втручання є виправданим, якщо воно є необхідним у демократичному суспільстві, переслідує мету захисту прав та репутації інших осіб.

Враховуючи викладене, та те, що позивачем заявлено позов про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 1,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне вказані позовні вимоги задовольнити.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд неправильно застосував норми матеріального права, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ЕК Одесаобленерго» задовольнити частково.

Часткове задоволення апеляційної скарги і позовних вимог полягає в тому, що спростування недостовірної інформації на адресу Одеської обласної адміністрації, має відбуватись без посилання на ОСОБА_15, оскільки на даний час він не є її керівником.

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне розподілити між сторонами судові витрати, як того вимагає ст. 88 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2480,40 грн. (а.с.1), із яких по 551,20 грн. - за кожну вимогу нематеріального характеру і 1378 грн. - за вимогу про стягнення моральної шкоди.

За апеляційну скаргу ПАТ «ЕК Одесаобленерго» також обгрунтовано сплатила 2728,44 грн., що складає 110% від суми судового збору, яка була сплачена при поданні позову.

Враховуючи що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового, згідно якого позовні вимоги ПАТ «ЕК Одесаобленерго» фактично підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ЕК Одесаобленерго» сплачений судовий збір у сумі 5208,84 грн. (2480,40 грн. + 2728,44 грн.)

Керуючись ст.ст.88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2016 рокускасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію, інформацію, викладену в скарзі ОСОБА_3 від 01.04.2016 pоку, адресовану Президенту України ОСОБА_4, Одеській обласній державній адміністрації ОСОБА_15, НКРЕКП, Публічному акціонерному товариству «Одесаобленерго» ОСОБА_5, наступного змісту:

«... порушення російською компанією ліцензійних умов та правил»;

«… російської компанії ПАТ «Одесаобленерго»...»;

«ПАТ «Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом ігнорує приписи українських контролюючих органів НКРЕКП та Міненерго, намагається використати суд у своїх корупційних інтересах».

Зобов'язати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) спростувати недостовірну інформацію стосовно Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 «б», ідентифікаційний код: 00131713) наступного змісту:

«... порушення російською компанією ліцензійних умов та правил»;

«... російської компанії ПАТ «Одесаобленерго»...»;

«ПАТ «Одесаобленерго» компанія з 75% російським капіталом ігнорує приписи українських контролюючих органів НКРЕКП та Міненерго, намагається використати суд у своїх корупційних інтересах», шляхом направлення на ім'я Президента України ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), Одеської обласної державної адміністрації (пр. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032), НКРЕКП (03680, Київ, Смоленська, 19), ПАТ «ЕК Одесаобленерго» ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) відповідного листа.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 «б», ідентифікаційний код: 00131713) моральну шкоду у розмірі 1,00 грн. (одна гривня).

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 «б», ідентифікаційний код: 00131713) сплачений судовий збір у розмірі 5208,84 грн. (п'ять тисяч двісті вісім гривень 84 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко