Постанова № 65266380, 02.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/83/17

Номер справи місцевого суду: 514/1348/16-п

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області

в складі головуючого Джулай О.Б.,

за участю …

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Тарутинського районного суду Одеської області, від 15 листопада 2016 року,

встановив:

зазначеною постановою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 2 (дві) доби.

Як вбачається з оскарженої постанови, ОСОБА_3 16 серпня 2016 року о 08 годині 58 хв., виконуючи обов'язки прикордонного наряду «перевірка документів» в пункті пропуску «Серпневе» проявив недбале ставлення до військової служби, а саме здійснив оформлення на в'їзд в Україну громадянина Болгарії ОСОБА_5 з внесенням відомостей до бази даних «Гарт 1 п» без фактичної присутності та перетинання вказаною особою Державного кордону України в пункті пропуску «Серпневе».

Захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій стверджує, що оскаржена постанова є незаконною, оскільки судом були неправильно застосовані норми матеріального права, не повно і не всебічно з'ясовано обставини справи.

В зв'язку з викладеним захисник просить скасувати оскаржену постанову Тарутинського районного суду Одеської області, від 15.11.2016 року та закрити провадження по справі.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права, визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, тому в цій частині доводи апеляційної скарги є обгрунтованими.

Зокрема, як вбачається із оскарженої постанови, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КупАП, яка передбачає відповідальність за недбале ставлення до військової служби.

Між тим, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що ОСОБА_3 входив до складу наряду з охорони державного кордону, а відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, передбачена ст. 172-18 КУпАП.

При цьому ст. 172-18 КУпАП є спеціальною нормою по відношенню до ст. 172-15 КУпАП, яка є нормою загальною.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції була допущена помилка при кваліфікації правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_3.

Крім того, з оскарженої постанови Тарутинського районного суду Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за недбале ставлення до військової служби, яке є правопорушенням у сфері службової діяльності, і характеризується змішаною формою вини - діяння вчиняється умисно, а ставлення до наслідків необережне.

Між тим, дії, за вчинення яких ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме - внесення до бази даних ПТК АПК «ГАРТ-1/П» відомостей про особу, яка перетинала державний кордон України в пункті пропуску, не можуть бути кваліфіковані як дії, вчинені з необережності, а могли бути вчинені виключно умисно.

Що ж стосується самого факту перетину громадянином Болгарії ОСОБА_5 державного кордону України, матеріали провадження не містять доказів, які б підтверджували або спростовували цей факт, тому слід визнати недоведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні будь якого правопорушення.

Під час судового розгляду ОСОБА_3 стверджував, що при виконанні обов'язків покладених на прикордонний наряд « Перевірка документів» порушень з його боку не було. У своїх показаннях ОСОБА_3 пояснив, що всіх осіб він ідентифікував та вніс до бази даних ПТК АПК «Гарт-1/п», а відсутність відомостей з території Молдови відносно ОСОБА_5 може пояснюватися тим, що ОСОБА_5 міг пересісти на автобус між пунктами пропуску, або неналежним виконанням обов'язків молдавським прикордонним нарядом.

Як вбачається з матеріалів справи, такі показання ОСОБА_3 у судовому засіданні спростовані не були.

Крім того, відсутність гр. Болгарії ОСОБА_5 не була доведена в судовому засіданні, оскільки особи, які знаходилися в автобусі і підлягали перевірці, ідентифіковані не були.

За результатами дослідження витребуваної апеляційним судом Технологічної схеми пропуску осіб через державний кордон України, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що оскаржена постанова не містить відомостей про те, які саме вимоги та які нормативно-правові акти були порушені ОСОБА_3 при виконанні ним службових обов'язків.

Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 поснили, що несли службу в наряді разом з ОСОБА_9, який дотримувався Технологічної схеми пропуску осіб через державний кордон України і не допускав порушень нормативно-правових актів, які регламентують питання пропуску.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ повинна застосовуватися судами як джерело права, в зв'язку з чим на особу, яка підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, розповсюджується презумпція невинуватості.

За таких обставин, оскаржена постанова судді підлягає скасуванню в зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП.

Скасовуючи постанову судді суду першої інстанції, апеляційний суд має розглянути питання щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, однак, враховуючи час, в який відбувались події щодо яких ОСОБА_3 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП , а саме - 16 серпня 2016 року, апеляційний суд констатує, що тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, закінчився.

При цьому, відповідно до положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

В зв'язку з викладеними обставинами провадження підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову судді Тарутинского районного суду Одеської області, якою ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 2 (дві) доби,- скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.172-15 КУпАП, закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області (підпис) О.Б. Джулай

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Одеської області О.Б.Джулай