Постанова № 6526395, 19.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2009 р.                                                                       справа № 2а-15056/08/0570

час прийняття постанови: 14:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Горб О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

позовом Іноземного підприємства «ВАЛ - МАР» (м. Маріуполь)

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі

та Головного управління державного казначейства у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень та стягнення

бюджетної заборгованості у розмірі 465849,98

за участю сторін:

представника позивача – Самодерженко О.А. – за дов. від 18.03.2008 року

Криворучко В.Ж. – за дов. від 18.03.2008 року

представника першого відповідача – Гришакова Н.Є., Антощук О.С., Рєпіна К.В.,

Савицька В.В.

представника другого відповідача - Морокко Г.С.

Іноземне підприємство «ВАЛ - МАР» (надалі позивач) звернулося до Донецького

окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної

державної податкової інспекції в м. Маріуполі (надалі перший відповідач) та Головного

управління державного казначейства у Донецькій області (надалі другий відповідач) про

визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 000014344/0 від 11.07.2008

року та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі

319149,99 грн.

Заявою від 26.09.2008 року позивач змінив свої вимоги та просить суд визнати

недійсними податкові повідомлення – рішення № 000014344/0 від 11.07.2008 року, №

0000041540В/0 від 01.08.2008 року, № 0000152344/0 від 22.08.2008 року та стягнути

бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 465849,98 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. У період січень-травень 2008 року позивач придбав насіння гарбуза, сплатив отриманий товар та отримав податкові накладні, згідно яких зарахував суму податку на додану вартість по цим угодам до складу податкового кредиту. Позивач надавав відповідачеві податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відобразив від`ємне значення податку на додану вартість. Після проведення перевірки наданих податкових декларацій, відповідач прийняв податкові повідомлення – рішення, якими зменшив розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Позивач вважає, що прийняті податкові рішення є незаконними. Насіння гарбуза було придбане та реалізоване ним з ціллю використання у харчовій промисловості та не є лікарським засобом. Контрагентом позивача, в якого він придбав насіння гарбуза, не порушені вимоги податкового законодавства щодо уплати податку на додану вартість, оскільки суми податку на додану вартість, які залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств є державними дотаціями. Позивач також вважає, що він не повинен мати ліцензію на здійснення торгівлі насінням гарбуза, оскільки він здійснював реалізацію насіння тільки з ціллю використання у харчовій промисловості.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, які призначаються для використання в операціях, які звільнені від оподаткування. Він вважає, що позивач придбав насіння гарбуза, яке є лікарським засобом. За таких підстав, позивач повинен придбати ліцензію на здійснення оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами та він не має право на зарахування до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з придбання насіння гарбуза.

Другий відповідач у своїх запереченнях від 09.09.2008 року зазначає, що він не здійснює перевірок щодо правильності заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість. Такі висновки складають податкові органи. Органи Державного казначейства тільки здійснюють перерахування коштів з державного бюджету на зазначений рахунок за висновками податкового органу. Він не порушував прав та інтересів позивача. За таких підстав, другий позивач вважає, що позовні вимоги до нього є безпідставними.

Другий відповідач надав до суду клопотання від 09.12.2008 року та від 26.01.2009 року, яким просить суд проводити розгляд справи без участі його представника, а копію судового рішення направити поштою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований у якості суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи 22.03.2006 року. 23.03.2006 року взятий на податковий облік . 06.05.2006 року отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08500993.

Першим відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.02.2008 року по 30.04.2008 року. За результатами перевірки складений акт від 09.07.2008 року за № 1925/23-4/34273384. В ході перевірки першим відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст .1, п.п. 5.1.7. п. 5.1. ст.5, п.п. 7.4.2. п. 7.4., п.п.7.7.2. п. 7.7. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв`язку з чим ним зроблений висновок, що позивачем була завищена сума бюджетного відшкодування у березні 2008р. на суму 41233 грн., у квітні 2008 р. – 277917 грн., загальна сума 319150 грн. Оскільки операції з придбання ним насіння гарбуза звільняються від оподаткування, тому суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, він не міг включати до складу податкового кредиту.

На вказаний акт перевірки позивачем надані заперечення № 47 від 11.07.2008 року, які залишені першим відповідачем без задоволення.

11.07.2008 року перший відповідач на підставі встановлених порушень прийняв податкове повідомлення – рішення № 0000142344/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування позивачеві по податковим деклараціям за березень 2008 року у сумі 41233 грн., за квітень 2008 року у сумі 277917 грн., у загальній сумі 319150 грн.

Першим відповідачем також була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2008 році. За результатами перевірки складений акт від 25.07.2008 року за № 894/10/15-241-6. В ході перевірки першим відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст .1, п.п. 5.1.7. п. 5.1. ст .5, п.п. 7.4.2. п. 7.4., п.п.7.7.2. п. 7.7. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з чим першим відповідачем зроблений висновок, що позивачем була завищена сума бюджетного відшкодування у травні 2008 року на суму 79200 грн.

01.08.2008 року перший відповідач на підставі встановлених порушень прийняв податкове повідомлення – рішення № 0000041540В/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за травень 2008 року на суму 79200 грн.

Першим відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.05.2008 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірка складений акт від 18.08.2008 року за № 2282/23-4/34273384. В ході перевірки першим відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст .1, п.п. 5.1.7. п. 5.1. ст .5, п.п. 7.4.2. п. 7.4., п.п.7.7.2. п. 7.7. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з чим першим відповідачем зроблений висновок, що позивачем була завищена сума бюджетного відшкодування за червень 2008 року на суму 67500 грн.

22.08.2008 року перший відповідач на підставі встановлених порушень прийняв податкове повідомлення – рішення № 0000152344/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за червень на суму 67500 грн.

Таким чином, по податковим деклараціям за березень-червень 2008 року перший відповідач зменшив позивачеві суму бюджетного відшкодування на 465850 грн.

Перший відповідач вважає, що гарбузове насіння відноситься до лікарських засобів, а згідно п.п. 5.1.7. п. 5.1. ст. 5 Закону, операції з поставок зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення звільняється від оподаткування, крім того, оскільки постачальники позивача не сплатили до бюджету суми податку на додану вартість, як сільськогосподарські виробники, то відсутні правові підстави для включення їх до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4.ст .7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. п. 7.5. датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону також встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

У січні 2008 року, на підставі договору № 15 від 21.01.2008 року, позивач придбав насіння гарбуза на суму 247400 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у сумі 41233,33 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06.02.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 15 від 22.01.2008 року на суму ПДВ 41233,33 грн., на підставі якої він зарахував вказану суму до складу податкового кредиту.

У лютому, березні 2008 року, на підставі договорів № 16 від 25.02..2008 року, № 17 від 03.03.2008 року, № 18 від 17.03.2008 року, № 19 від 18.03.2008 року, № 20 від 19.03.2008 року, № 21 від 21.03.2008 року, позивач придбав насіння гарбуза на загальну суму 1667500 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у загальній сумі 277917 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1,2,3 від 03.03.2008 року, № 1 від 07.03.2008 року, № 1,2 від 21.03.2008 року, № 1,2 від 25.03.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкові накладні № 17 від 25.02.2008 року, № 18 від 03.03.2008 року, № 19, 19/1 від 17.03.2008 року, № 20 від 18.03.2008 року, № 21 від 19.03.2008 року, № 22 від 21.03.2008 року на загальну суму ПДВ 277917 грн., на підставі якої він зарахував вказану суму до складу податкового кредиту.

У квітні 2008 року на підставі договору № 22 від 01.04.2008 року, № 23 від 22.04.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на суму 496000 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у сумі 82666,67 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.04.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 23 від 01.04.2008 року, № 24 від 23.04.2008 року на загальну суму ПДВ 80933,33 грн., на підставі якої він зарахував суму у розмірі 79200 грн. до складу податкового кредиту.

У травні 2008 року на підставі договору № 25 від 05.05.2008 року, № 15/1 від 25.02.2008 року позивач придбав насіння гарбуза на суму 405000 грн., у тому числі податок на додану вартість ( надалі ПДВ) у сумі 67500 грн., яке було ним оплачено продавцю у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.05.2008 року, № 1 від 12.05.2008 року. Постачальник (продавець) надав позивачеві податкову накладну № 26 від 06.05.2008 року, № 16 від 25.02.2008 року на суму ПДВ 71666,67 грн., на підставі якої він зарахував суму у розмірі 67500 грн. до складу податкового кредиту.

Таким чином, до складу податкового кредиту позивачем, на підставі вказаних документів, зарахований ПДВ на загальну суму 465850 грн.

У відповідності до 1.8. Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону також визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ст. 2 Закону, платником податку є:

будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. П.п. 2.3 встановлені випадки у яких особа зобов’язана зареєструватися у якості платника ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. а) п.п 10.1. ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Таким чином, Законом, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов’язок щодо визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку законом покладений на платника податку – покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об’єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку – продавцем товарів (послуг).

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тому посилання першого відповідача щодо обов’язкової залежності бюджетного відшкодування ПДВ від факту його несплати до бюджету постачальником позивача є такими, що не відповідають встановленому механізму справляння цього виду податку.

На підставі п. 5.1.7. Закону від оподаткування звільняються операції з: поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються

від обкладення податком на додану вартість» встановлений перелік таких лікарських засобів

та виробів медичного призначення, до якого насіння гарбуза не відноситься.

Згідно ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» тільки після державної реєстрації лікарські засоби допускаються до застосування. У даному випадку постачальник позивача не здійснював державну реєстрацію насіння гарбуза, оскільки він використовує його для продовольчих цілей.

Як вбачається з листа Державного фармакологічного центру від 27.06.2008 року № 18-17/183/АК один і той же лікарський засіб, але різного виробника, окремо кожен підлягає державній реєстрації.

Матеріалами справи також встановлюється, що придбане насіння гарбуза у подальшому було реалізоване позивачем за межі України на підставі зовнішньоекономічних контрактів: № 7 від 09.01.2008 року, № 13 від 30.01.2008 року, № 18, 20 від 13.03.2008 року, № 21 від 20.03.2008 року, № 23 від 27.03.2008 року за наступними митними деклараціями: № 508010000/8/000121 від 23.01.2008 року, № 508010000/8/000557 від 07.03.2008 року, № 508010000/8/000703, № 508010000/8/000710, № 508010000/8/000711, № 508010000/8/000720 від 21.03.2008 року, № 508010000/8/000750 від 25.03.2008 року, № 508010000/8/001004, № 508010000/8/001005 від 09.04.2008 року, № 508010000/8/001350 від 08.05.2008 року та № 508010000/8/001757 від 06.06.2008 року. У п. 1.1. вказаних контрактів зазначено, що предметом цих контрактів є саме насіння гарбуза продовольчих сортів. У вищевказаних митних деклараціях зазначено, що насіння гарбуза призначено для використання в харчовій промисловості. Крім цього, у цих митних деклараціях насіння гарбуза визначено за кодом 1209919000, до якого згідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та поясненням до УКТЗЕД, затверджених наказом ДМС України № 68 від 31.01.2004 року, відносяться насіння овочевих рослин, які використовуються для різних цілей: для сівби, для споживання, для харчовій промисловості.

Таким чином, доказів того, що позивач придбав та використав у господарській діяльності (реалізував) гарбузове насіння у якості лікарського засобу, суду не надано, відповідно висновок першого відповідача про те, що операції з придбання позивачем насіння гарбуза є операціями, які звільнені від оподаткування не може вважатися обґрунтованими та законними.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових

повідомлень – рішень № 000014344/0 від 11.07.2008 року, № 0000041540В/0 від 01.08.2008

року, № 0000152344/0 від 22.08.2008 року, якими зменшені суми бюджетного відшкодування

з ПДВ по податковим деклараціям за березень 2008 року у сумі 41233 грн., за квітень 2008

року – 277917 грн., за травень 2008 року – 79200 грн. та за червень 2008 року – 67500 грн.

підлягають задоволенню.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається п. 7.7. ст. 7 Закону.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. У такому випадку платник податку подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2008р. різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 277917 грн. (рядок 18.2), від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду – 277917 грн. (рядок 21), зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 277917 грн. (рядок 22.2), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду – 41233 грн. (рядок 23), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 41233 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 41233 грн. (рядок 25), на рахунок платника банку – 41233 грн. (рядок 25.1).

Разом з наведеною декларацією позивачем було подано розрахунок бюджетного відшкодування, згідно якому залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 41233 грн. (рядок 1), частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) – 41233 грн. (рядок 2), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 41233 грн. (рядок 3), а також довідка та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2008р. різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 79200 грн. (рядок 18.2), від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду – 79200 грн. (рядок 21), зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 79200 грн. (рядок 22.2), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду – 277917 грн. (рядок 23), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 277917 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 277917 грн. (рядок 25), на рахунок платника банку – 277917 грн. (рядок 25.1).

Разом з наведеною декларацією позивачем було подано розрахунок бюджетного відшкодування, згідно якому залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 277917 грн. (рядок 1), частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) – 277917 грн. (рядок 2), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 277917 грн. (рядок 3), а також довідка та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2008р. різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 67500 грн. (рядок 18.2), від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду – 67500 грн. (рядок 21), зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 67500 грн. (рядок 22.2), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду – 79200 грн. (рядок 23), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 79200 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 79200 грн. (рядок 25), на рахунок платника банку – 79200 грн. (рядок 25.1).

Разом з наведеною декларацією позивачем було подано розрахунок бюджетного відшкодування, згідно якому залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 79200 грн. (рядок 1), частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) – 79200 грн. (рядок 2), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 79200 грн. (рядок 3), а також довідка та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2008р. різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду має від’ємне значення і складає 0 грн. (рядок 18.2), від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду – 0 грн. (рядок 21), зарахування від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 0 грн. (рядок 22.2), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду – 67500 грн. (рядок 23), залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 67500 грн. (рядок 24), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 67500 грн. (рядок 25), на рахунок платника банку – 67500 грн. (рядок 25.1).

Разом з наведеною декларацією позивачем було подано розрахунок бюджетного відшкодування, згідно якому залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду – 67500 грн. (рядок 1), частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) – 67500 грн. (рядок 2), сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 67500 грн. (рядок 3), а також довідка та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, таким чином, позивачем виконані усі умови, які встановлені п. 7.7. ст. 7 Закону для отримання бюджетного відшкодування.

Суд не приймає посилання першого відповідача на висновок спеціаліста № 107 від 12.06.2008 року щодо обґрунтованості виникнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на те, що цей висновок не відповідає вимогам ст. 69, 70, 81, 82 КАС України.

Суд також не приймає посилання першого відповідача на відсутність у позивача ліцензії на реалізацію насіння гарбуза, оскільки вирішення цього питання не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до приписів п.п. 7.7.10. джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

За приписами п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001р. N 200/86), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Як зазначалося, податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, та орган Державного казначейства як органи владних повноважень повинні діяти у певний спосіб. За вимогами п.7.7 ст. 7 Закону орган Державного казначейства повинен перерахувати кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника. Утримання від зазначених дій є неналежним здійсненням своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Враховуючи наведене, а також те, що судом податкові повідомлення – рішення, якими зменшені бюджетні відшкодування визнані недійсними, позовні вимоги про стягнення з коштів Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за березень-червень 2008р. у сумі 465850 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1703 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про лікарські засоби», Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», поясненням до УКТЗЕД, затверджених наказом ДМС України № 68 від 31.01.2004 року, Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001р. N 200/86), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної

державної податкової інспекції в м. Маріуполі: № 000014344/0 від 11.07.2008 року, яким

Іноземному підприємству « ВАЛ – МАР » зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по

податковим деклараціям за березень 2008 року у сумі 41233 грн., за квітень 2008 року –

277917 грн. , № 0000041540В/0 від 01.08.2008 року, яким Іноземному підприємству «ВАЛ – МАР» зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за травень 2008 року – 79200 грн. та № 0000152344/0 від 22.08.2008 року, яким Іноземному підприємству «ВАЛ - МАР» зменшено бюджетне відшкодування за червень 2008 року – 67500 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства

«ВАЛ – МАР» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за

березень - червень 2008 року у розмірі 465850 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства

«ВАЛ - МАР» витрати по сплаті судового збору у сумі 1703 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Постанову підписано 24 лютого 2009 р.

Суддя                                                                                           Наумова К.Г.